У спорті завжди є місце для дива, хоча, як відомо, щастить тим, хто наполегливо працює на шляху до своєї мети.
На старт командної естафети Кубка світу в латвійській Сігулді українські санкарі виходили далекими від фаворитських позицій.
Проте за підсумками цих стартів, які оглядачі назвали божевільними, синьо-жовта команда здобула історичну для себе «бронзу».
Раніше медалей у цій дисципліні на етапах Кубка світу «синьо-жовті» взагалі не вигравали, при цьому попереднього разу на п’єдестал на цих змаганнях українці піднімалися в далекому 2008 році.
А санно-бобслейна траса в Сігулді для вітчизняних збірників як рідна. Уже багато років проводять вони тут частину своїх навчально-тренувальних зборів, Національна федерація санного спорту організовує на цьому жолобі зі штучним льодом чемпіонат та Кубок України, приїздять сюди на всеукраїнські змагання й вітчизняні юніори та юніорки з провідних шкіл Львівщини і Тернопільщини. І завжди їх тут гостинно зустрічають місцеві функціонери.
А латвійський очільник Міжнародної федерації санного спорту Ейнарс Фогеліс наголошує, що Україна тут і надалі матиме всебічну підтримку.
Траса в Сігулді, довжина якої становить 1200 м, має 16 віражів, а її рекорд швидкості — 125 км/год. На окремих поворотах гонщики відчувають перевантаження, що сягає більше 7g. Не дивно, що не всі санкарі й не завжди можуть втриматися під час такого швидкісного спуску «в сідлі».
В естафетних перегонах є ще одна непроста технічна особливість. На фініші кожного з чотирьох етапів його учасники обов’язково мають доторкнутися рукою до сенсорної панелі, що доволі високо висить над головою.
Фінішери й фінішерки трьох перших етапів у такий спосіб відкривають стартові ворота для своїх наступників, а на заключному етапі контакт із цією панеллю зупиняє секундомір.
Так от, під час Кубка світу в Сігулді одразу в чотирьох збірних із семи виникли проблеми на трасі. Представники Польщі та Італії через перевертання своїх екіпажів не змогли фінішувати, а команди Латвії та США отримали дискваліфікацію, оскільки їхні гонщиці (у США на першому етапі, у Латвії — на заключному) не активували сенсор й отримали дискваліфікацію.
Цікаво, що обидві дискваліфіковані команди подали на рішення суддів протест, мовляв, контакт із сенсорною платформою був, але настільки мінімальний, що датчики не спрацювали.
Зрештою, командам Латвії та США дозволили повторні спроби, проте, як не дивно, результативними вони не стали. Американську збірну знову підвів перший етап, коли перекинулася їхня одиночниця, багаторазова призерка етапів Кубка світу Емілі Свіні.
А у господарів повторного «проколу» на заключному етапі зазнала жіноча двійка, котра цього разу не втримала курс та рівновагу на одному зі швидкісних поворотів.
Підсумковий результат української четвірки, за яку виступали Юліанна Туницька, Ігор Гой/Назарій Качмар, Андрій Мандзій та Олена Стецьків/Олександра Мох, загалом виявився на чотири секунди скромніший від показників двох перших команд — німецької (золотої) та австрійської (срібної), котрих на фініші розділили лише 0,04 секунди.
Хай там як, а історична «бронза» українських санкарів у Сігулді — це винагорода за їхню старанну, відповідальну та безпомилкову роботу на «домашній» трасі в Латвії.
