Моцарт у Львові. Любовна історія і творчість Ксавера за майже 30 років у Галичині

Львів — це місто не лише най­ароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. 

 

Наймолодший представник музичної династії передчасно через хворобу пішов із життя 180 років тому, 29 липня 1844-го.

 

З дослідницею життя і творчості львівського Моцарта, музикознавицею Роксоланою Гавалюк ми згадуємо найважливіше про Франца Ксавера, який у Галичині прожив три десятиліття. 

 

Юний музикант Франц-Ксавер Моцарт (1791—1844) з’явився в Галичині у 1808 році. Приватним учителем музики став спочатку в графа Віктора Ігнаци Баворовського (гербу Прус) у Підкамені поблизу Рогатина. 

 

У 1811-му Моцарт-молодший переїздить на нове місце праці — в маєток у селі Сарники Долішні графа Томаша Янішевського. А через два роки перебрався у Львів.

 

Викладав музику в родинах Жевуських, Коморовських, Понятовських, Скарбків. Утім якнайкраще все склалося в родині Бароні-Кавалькабо.

 

Так Ксавер познайомився з Йозефіною, спілкування з якою невдовзі переросло у взаємні симпатії та почуття, які не афішувалися. Їх Моцарт-молодший довіряв записам.

 

Кохана — аристократка і покровителька, якій композитор присвячував твори. Йозефіна Марія Непомуцена Бароні-Кавалькабо — уроджена графиня Кастільйоні. Її батько Йоганн Євангеліст граф де Кастільйоні (Johann Graf de Castiglioni, 1751—1834) перебував на державній службі з 12 листопада 1768 року.

 

Жив у шлюбі з Людовікою Баум фон Аппельсгофен (Ludovika Freiin Baum von Appelshofen, 1761—1834) — середньою сестрою краківського старости (1808—1809 рр.) Антона Баума фон Аппельсгофена. 

 

Йозефіна (Josephine Maria Nepomucena) народилася 26 жовтня 1788 року. Її старший брат — Август (August 1786—1861), майор цісарсько-королівського війська. Молодший, Генріх (Heinrich, 26.10, 1790—1853), у подальшому — цісарсько-королівський фельдмаршал-лейтенант.

 

Родина мешкала спочатку в чеському Оломоуц, наступним місцем служби глави сім’ї було лемківське містечко Дукля. А в 1800 році вони переїхали у Львів. Мешкали за адресою: Hauptplatz, № 234 — це нинішня площа Ринок, №17, навпроти центрального входу в Ратушу.

 

Можемо уявити, як 223 роки тому, 27 грудня 1801 р., в кафедральному соборі хрестили сина Йоганна Людовіка (Johann Graf, Castiglionі, 18.12.1801—1.11.1871), який стане фельдмаршалом-лейтенантом.

 

Хрещеним батьком хлопчика був їхній сусід по будинку, губернський секретар Східної Галичини Людвіг Каєтан фон Бароні-Кавалькабо (Ludwig Cajetan von Baroni-Cavalcabo,1768—1847).

 

Уже наступного, 1802-го, року губерніальний канцелярист Йоганн Франц граф фон Кастільйоні став дійсним цісарсько-королівським губерніальним радником.

 

18 листопада цього ж року його донька, 14-річна графиня Йозефіна Кастильйоні, вийшла заміж за 34-річного Людвіга Каетана Бароні-Кавалькабо. Подружжя орендувало житло у Львові почергово за кількома адресами. І кілька цих місць опосередковано пов’язані з Моцартом-молодшим.

 

Знайомство Йозефіни з Францом Ксавером Моцартом, викладачем вокалу і концертмейстером, відбулося 1813 року. Вона з чоловіком тоді мешкали за адресою Hauptplatz, 54 — тепер це площа Ринок, 30.

 

І вже в наступні роки до дати її іменин, 19 березня, регулярно з’являтимуться Меланхолійні полонези Моцарта-молодшого як прояви мистецьких вітань.

 

14 січня 1814 року Франц-Ксавер як концертмейстер і Йозефіна як співачка виступатимуть у концерті на честь приїзду до Львова цісаревої Кароліни, королеви двох Сицилій, тітки та свекрухи Франца I.

 

А в грудні Моцарт-молодший завершив присвячену своїй учениці й роботодавиці Велику сонату для піанофорте з супроводом віолончелі чи скрипки.

Роксолана Гавалюк біля Святої Цецилії, яку художник Й. Енгерт зобразив 1826 року з Йозефіни Бароні-Кавалькабо.

 

Почуття зародилися і виростали між музикантом — педагогом-композитором — й одруженою талановитою співачкою з відмінними вокальними даними, яка часто виступала на прийомах в аристократичних музичних салонах.

 

Загалом стосункам Йозефіни і Моцарта у Львові — 25 років, ще поза ним — 6. Оповідають про багато подій у їхньому паралельному і спільному світах два рукописні джерела: щоденник музичної подорожі, написаний Францом-Ксавером особисто у 1819—1821 роках, та альбом (Stammbuch) композитора за 1819—1843 роки.

 

Наприкінці 1818 року Моцарт-молодший, щоб здобути європейську славу і зустрітися з родичами, вирушив у концертну подорож, яка триватиме два з половиною роки.

 

У щоденнику Франц Ксавер занотує, що заглядав на прощання у вікна коханої: це були останні дні в будинку № 30 перед переїздом у № 41. На три тижні навесні 1819 року він повернеться у Львів і житиме в домі батьків Йозефіни.

 

Викладачем фортепіано і вокалу в родині Бароні-Кавалькабо в їхніх дочок, Лаури та Юлії, у Львові знову працюватиме з жовтня 1822 року, паралельно вчителюючи і в інших шляхетських домах.

 

Через рік стане організатором щотижневих музичних салонів за участю артистів театру, духовенства, аристократів. 

 

Йозефіна в той період листувалася з австрійським композитором Францом Шубертом й отримувала від нього ноти нових хорових та фортепіанних творів, які звучали у львівських концертах навіть раніше, ніж у Відні.

 

Йозефіна виконувала сольні партії та долучалася до ансамблів. А згодом до концертних виконань доєдналися також її доньки — Лаура як хористка і піаністка та Юлія як віртуозна піаністка і композиторка.

 

У квітні 1826 року стараннями Франца-Ксавера та під патронатом Йозефіни офіційно розпочало діяльність товариство Cacilienverein, яке ще офіційно називали Sobor Sw.Cecili.

 

Його учасниками були близько 40 аматорів — музикантів і співаків. Перший публічний виступ Товариства відбувся з нагоди 35-ліття від смерті Моцарта-батька у грудні.

 

У соборі Святого Юра під акомпонемент оркестру було виконано його знаменитий «Реквієм».

 

У 1834-му Франц-Ксавер був у Львові капельмейстером міського театру, а потім у 1836-1838 роках — музичним директором львівської опери.

 

Проте цього було недостатньо, щоб зрівнятися зі статусом і статками галицької аристократії рівня родини Бароні. Тож шансів бути разом з Йозефіною в позамузичному світі в Моцарта-молодшого не було. В тогочасному суспільстві така нерівність була головною перепоною для стосунків.

 

Моцарта-молодшого не стало 29 липня 1844 року. Його вірна Йозефіна, найімовірніше, була з ним у Карлових Варах, де лікувався, до останніх хвилин життя. Її чоловік пішов у засвіти у 1847 році.

 

Наприкінці свого життєвого шляху мешкала з доньками у Граці, де й похована у 1860-му. Всі речі Моцарта-молодшого, окрім приватних листів, передала Моцартеуму.