З Сергієм ми зустрілися біля пошти, він очікував на дружину та розглядав фасад будівлі. Можливо, як потім мені здалося, це була одна з рідкісних хвилин його справжнього спокою.
Та оскільки спочатку сиве чоло створювало ілюзію всього лише глибоких роздумів, я розбурхав його увагу другим «добрим днем».
Побачив у його очах фізичне відображення нерозуміння, яке вже вдруге зустріло світанок у Краматорську та шукало місце, де можна було б зрозуміти свідомість прифронтового міста.
Я розпитував у нього про музей історії, який розмістився через поверх від пошти. Він швидко вказав на вхід, який був праворуч від головного.
Ба більше, Сергій зі здивуванням підійшов до мене, коли я втретє спробував відчинити замкнені двері. Йому також стала цікава доля закладу, тож він пішов зі мною на розвідку до листонош.
Нам розповіли, що вартовий, якому пощастило більше, ніж працівникам пошти, бо замість непроглядного ДСП на вікнах у нього був лише прозорий скотч, охороняв порожній зал. Усі виставки вивезли в безпечніші регіони.
Непроглядні вітрини.
Засмучений новиною, Сергій почав розповідати, що українці — народ позитивний та добрий. Звичайно, як і будь-якого українця, йому допікала корупція. Звісно, він звинувачував у всіх бідах політиків.
Знову ж таки, я почув, що українцям не жити так, як у ЄС, іще дуже довго. І наприкінці сказав, що не потрібно чекати чарівної манни з неба, яка допоможе нам жити краще. До кращого життя ми маємо вирости інтелектуально.
Коли ж ми виростемо? Чи може бути тут якась одиниця виміру? Це побачимо далі, тільки чи всі одночасно? Час тут тягнеться по-особливому. Спочатку відчулося, наче він тут дійсно нікого не чекає.
Невмолимо жене й не запитує, чи встиг хтось зловити мить. А далі відчуваю, як місто своєю мовчазливістю переминає мені по черзі кожну кістку. Два протилежні виміри, а між ними різниця всього 10 годин. Той і той здався мені прикрістю.
Місцеві це також відчувають? Здалося, наче їм усе одно, скільки часу пройде, нехай і ціла вічність, аби лише вона минула без смертей. Про мирний час згадки є в місцевих телеграм-каналах. Найбільше згадують всіяну електричними вогнями нічну Донеччину. Ностальгія швидко перебивається сповіщеннями тривоги.
Тривожні новини можна дізнатися й зі шпальт місцевої преси — щось на кшталт «Опалювальний сезон на Донеччині настане не скрізь» або «На Донеччині з початку року виявлено 28 фінансових злочинів, які завдали збитків на 1 млрд гривень».
На останніх сторінках газети помітив дошку оголошень. Окрім звичних «куплю/продам», трапляються такі випадки: «Молода людина у віці 70+, без шкідливих звичок, шукає свою половину».
Надіюсь, ці повідомлення до когось і доходять. Хоча й згадується випадок: одразу після придбання газети до мене підходить чоловік і намагається забрати її з рук із запитанням: «А для самокруток вона підійде?».
Ось чому діти навчаються онлайн (загальноосвітня школа №23)
Йдучи малолюдними вулицями, бачу пошкоджені будинки. Біля одного з них я вирішив зупинитися, бо, на відміну від інших, мені вдалося побачити процес залатування дір.
Двоє чоловіків внизу пиляли дошки, ще двоє зверху щось хотіли цементувати. Зовсім поряд, за 10 метрів від мене, кілька чоловіків активно розвантажували ящики з невеликого буса.
Спершу я подумав, що це для будівництва. Згодом з’ясувалося, що розвантажували дрони для війська. І вже за дві хвилини після зупинки мені безцеремонно, але все ж культурно натякнули, що тут немає чого ловити і нічого тут стояти.
Ще кілька годин у моїй голові крутилися ці слова. За моїми спостереженнями, щось «ловити» в цьому місті можуть будівельники, комерсанти, перевізники, автомеханіки та наркоторговці.
Решта можуть лише пристосовуватися — невеличкі печі під будинками є переконливим доказом. Кому ж не вдається пристосуватися, той виставляє житло на продаж. Багато квартир мають євроремонт, підлогу з підігрівом.
Щоправда, всі зручності зроблені ще до 2022 року. Я буду неправий, якщо цілі вікна вважати зручністю, а не необхідністю.
Є ще також бабця, котра перед найбільшим торговим центром у місті продає квіти, бо ж іще маємо прокидатися й любити.
Ярослав РОМАНЮК
Донецька область
