Злети і падіння Денні ДеВіто

Денні ДеВіто народився 17 листопада 1944 року в місті Ньюптон штату Нью-Джерсі. Його батьки були італійськими емігрантами з албанським корінням. Назбиравши грошей, батько відкрив свій більярдний клуб у сусідньому містечку Асбері-Парк, куди невдовзі й перебрався з сім’єю. Там же Денні й пішов до школи. 

 

Згодом батьки стали все частіше звертати увагу на його низький зріст. Як виявилося, причиною цього була генетика. У шкільні роки Денні нерідко ставав об’єктом глузувань з боку однолітків, тож йому довелося покинути школу у віці 14 років і піти в католицький інтернат. Закінчивши інтернат у 1962-му, ДеВіто пішов стопами батька, який на той момент володів невеликим салоном краси. Він вивчився на перукаря і близько півтора року пропрацював у сімейному бізнесі, а в 1964-му вступив до Академії драматичних мистецтв у Нью-Йорку за відповідним профілем.

 

Курс навчання передбачав відвідування уроків акторської майстерності, саме на них викладачі й розгледіли в ДеВіто величезний потенціал. 1966 року майбутній актор дебютував на театральній сцені культурного центру в Уотефорді, де й познайомився з Майклом Дугласом. Окрилений першими успіхами, Денні подався до Голлівуду, але, зазнавши невдачі відразу на кількох кастингах, вирішив повернутися до Нью-Йорка. Тоді він зустрівся зі своєю майбутньою дружиною Реєю Перлман.

 

У 1970 році Денні дебютував у драмі «Тендітні мрії», а через рік отримав роль Мартіні в бродвейській постановці за романом «Пролітаючи над гніздом зозулі». 1978 року він пройшов проби на роль деспотичного диспетчера Луї Де Пальми в серіалі «Таксі». Серіал тривав п’ять сезонів і приніс ДеВіто безліч нагород, включно з «Золотим глобусом» та «Еммі».

 

Популярність Денні набирала обертів. 1984-го на екрани вийшла комедія «Роман з каменем». У ній актор зіграв роль контрабандиста на ім’я Ральф. У другій половині 80-х стався перелом у кар’єрі ДеВіто, в цей період у прокат вийшло багато фільмів за його участі, одним із яких була чорна комедія «Безжальні люди». Герой стрічки — мільйонер Сем Стоун, який щиро радіє тій обставині, що його набридливу дружину викрали невідомі, оскільки й сам думав про фізичне усунення дружини. Ця роль принесла ДеВіто номінацію на «Золотий глобус». Того ж року виходить і його режисерський дебют — «Скинь маму з поїзда». Картина отримала премію «Золотий екран» та кілька номінацій на «Золотий глобус», включно з акторською — для самого Денні.

 

Пік популярності ДеВіто припав на 1992 рік, коли вийшов на екрани «Бетмен повертається». Своїм перетворенням на суперлиходія Освальда Кобблота на прізвисько Пінгвін він затьмарив усіх колег по майданчику. Після цього кар’єра актора плавно пішла на спад: ролей першого плану ставало дедалі менше, а кількість другорядних усе більше зростала. До ДеВіто тоді багато хто ставився як до списаного ветерана комедійного жанру.

 

Що цікаво, у 2001-му він отримав свою першу номінацію на «Оскар», але вже як продюсер біографічної драми про Ерін Брокович. Але все ж таки списувати актора було рано. У 2006-му стартував фільм «У Філадельфії завжди сонячно», в якому Денні відривається на повну в образі аморального Френка Рейнольдса. Його персонаж — цинічний ділок, що раз у раз відпускає брудні жарти і маніпулює всіма з метою отримання вигоди. Завдяки цій ролі акторська кар’єра ДеВіто знову стрімко пішла вгору. 2011 року він отримав зірку на Голлівудській алеї слави за внесок у розвиток телебачення.

 

Нещодавно Денні ДеВіто виповнилося 80 років.