На нас покладено Творцем

Історики так і не пояснили, чому в Україні, на одній і тій же території, на одній і тій же ділянці Землі, впродовж останніх 40 тисяч років виникали, розвивалися, квітнули і згасали потужні цивілізації та культури і народжувалися нові. 

Саме тут близько 8 тисяч років тому, на українському кристалічному щиті, в самому його центрі виникла знаменита Трипільська цивілізація. Потім вона занепала і на її місці та основі виникла велика Скіфія. Вона розквітла і так само занепала. За нею прийшла велика Сарматія. На тій же території. За нею слідував Антський союз. Потім найпотужніша держава Європи — Русь із центром Києвом, який став матір’ю міст руських. За нею — Козацька держава. І нарешті — нинішня Україна, яка народжується в муках, так, як народжуються і люди.

Історики це дослідили, і пояснили це явище геніальні українські вчені.

Так, видатний український учений, професор Національного університету «Києво-Могилянська Академія», доктор історичних наук Микола Олександрович Чмихов (1953—1994) дослідив космічні цикли та їхній вплив на природу та суспільство. Микола Чмихов довів, як зміна менших космічних циклів безпосередньо впливає на розвиток індивідуального людського організму.

Проте великі соціальні організми, зокрема етноси, суперетноси та раси, перебувають під потужним впливом значно масштабніших циклів. Як показав Микола Чмихов, на території України дуже виразно спостерігається вплив 532-річного етнотворчого циклу: кожні 532 роки на цій землі народжується новий український етнос — сколоти, сармати, анти, русини, козаки.

А кожна епоха (1596-річний цикл) народжує новий суперетнос: самари-кімери-сумери, арії, гали, слов’яни.

Зверну увагу, що 1596-річний цикл збігається з 1600-річним циклом змін чертогів Кола Сварога. Згідно з ним, із 2012 року ми перейшли з Ночі Сварога в Ранок Сварога (з Чертога Лисиці Морени в Чертог Вовка, епоху Бога Мудрості — Велеса).

Таким чином, професор Микола Чмихов відстежив лінію з дев’яти справжніх держав, створених цими етносами, — починаючи від XXVIII ст. до н. е. Сьогодні є достатньо підстав стверджувати, що протягом принаймні 7 тисячоліть на території України кожні 532 роки народжувався новий етнос.

Багато циклів, зокрема, згадані 532- і 1596-річні цикли, а також цивілізацієтворчий 7980-річний цикл — закінчилися одночасно у 2015 році. Саме в 2013— 2014 роках в Україні відбулася Революція гідності і почалася Цивілізаційна війна — Армагеддон. Вирішальна битва людства за своє існування.

Аватаром орбіти Добра є Україна, яка бореться в остаточній цивілізаційній битві з центром планетарного зла — ядерним монстром московією, яку очолюють психопати-нелюди при абсолютній підтримці свого деградованого біологічного сміття, і подібними їй державами (Північна Корея, Іран, Китай, Білорусь).

Проте Переможець у цій епохальній битві може бути лише один. Тому 2012—2015 роки стали «вододілом» між сучасною цивілізацією паразитів-споживачів і наступною цивілізацією духовних творців.

Зараз відбувається перехід від сучасної «цивілізації споживачів-паразитів» до наступної — «цивілізації мудрості і духовності (епоха Велеса)». Ми живемо в часи, коли черговий 532-річний період нашого розвитку добіг кінця!

Сучасні українці є етносом (нащадками) козаків, який кілька століть перебував в ослабленому, замученому, виснаженому стані.

Проте це лише одна половина правди. Її друга половина полягає в тому, що на цій самій території просто зараз відбувається народження українського етносу нової епохи. Пульс нового етносу вже б’ється в тілі старого.

Нам пощастило жити в особливий час, коли Космічний годинник повідомляє благу звістку: «В Україні відбулося вже зачаття нового етносу українців, який вистоїть, переможе і народиться у вигляді української нації нової епохи. В черговий раз Україна підніметься з попелу (як Фенікс) оновленою, красивою, здоровою сильною і квітучою».

Повторюю, що перехід України на вищий рівень розвитку здійснюється через народження нею нового етносу.

Це відбувалося на початку кожного 532-річного геокосмічного циклу: 419 р. — анти, 951 р. — руси (русини), 1483 р. — козаки.

Автори козацьких літописів — «Літопис самовидця», «Літопис Григорія Грабянки», «Літопис Самійла Величка» вважали, що козаки є окремим народом. Козаки, як вважали літописці, є нащадками скіфів, сарматів та інших арійських народів. Козацький етнос, так само, як і руси (русини), став базисом для формування українського народу.

У першій українській Конституції, укладеній Пилипом Орликом, наголошено, що козаки походять від козар, які споконвіку населяли ті землі, що займають козацькі народи.

«Стародавній хоробрий козацький народ, що раніше називався козарським, спочатку був піднесений славою безсмертною, розлогими володіннями та лицарськими відвагами, якими наводив страх на навколишні народи», — писав Пилип Орлик у своїй праці «Договори і постанови прав і свобод військових». 

Московські ідеологи вкрай негативно ставились до самої думки про існування козацького етносу. За концепцією імперських, а надалі радянських істориків, козаки були окремим суспільним станом, що виник на основі покріпачених селян-утікачів, які оселились на окраїнах Московського царства. Звідси, на їхню думку, виникла і назва «Україна».

Сьогодні в пекельних боях із московською імперією за волю і внутрішнє очищення, в жорстоких випробуваннях героїчного українського народу виростає чистий і здоровий паросток нової цивілізації. На святій землі України постануть новий український етнос, нова українська нація, нова Українська держава.

Протягом тисячоліть своєї еволюції Український Фенікс багато разів відроджувався з попелу, знову і знову творячи нові могутні держави. УкРАїна — країна сонячного світла і духовних енергій — скидає з себе тисячолітні пута жертви, меншовартісності, невірства, облудних стереотипів, затьмареної свідомості, скидає з себе вікові москальські кайдани.

Головна особливість українців у тому, що вони володіють досвідом самозцілення, внутрішньої трансформації і мають доступ до найпотужнішого у світі арійського сонячного егрегора. Це дає їм ясність мислення, віру в себе і Творця, єдність з вищими силами та їхній захист, життєрадісність, енергійність, солідарність, відповідальність, цілеспрямованість. У результаті українці як нащадки аріїв мають незламну Віру — сонячний світогляд, що дає непереборну силу.

Отже, наближається час появи на світ нового українського етносу: сміливого, сильного, просвіченого, веселого, самодостатнього, в якому домінуватимуть вільні творчі люди, згуртовані в сильну неповторну і непереможну Націю.

Символ нового етносу — сварга, який є символом Творця Всесвіту. Це символ людини нової ери, яка усвідомлює себе втіленою божественною сутністю і знає, що володіє величезним прихованим потенціалом і ведичними знаннями.

Прапор нового українського етносу — жовто-блакитний (а не перевернутий вверх ногами синьо-жовтий!) — Сонце над блакиттю.

Жовтий, золотий (сонячний!) — це знак Творця! Що може бути вище Нього?!

Перевернутий синьо-жовтий стяг — це символ занепаду і старої епохи, коли матеріальне домінувало над духовним. Всі попередні роки незалежності України населення обирало матеріальне, а не духовне. Голосували за дешевий москальський газ, зниження тарифів, місячну зарплату вчителям у $4 тис., травневі шашлики, заглядання у вічі вбивці путіну. 

Замість свободи обирали хліб і видовища «95-го кварталу». Тому не маємо ні свободи, ні хліба. Отримали президента-малороса, захмарні зарплати й пенсії для чиновників-корупціонерів і повномасштабну війну з реальною загрозою втрати незалежності України. Сотні тисяч загиблих, покалічених. Країна перетворена на руїну і меморіальні військові кладовища...

Хто ж такі малороси, запитаєте ви. Відповідь на це запитання дав Володимир Винниченко у романі «Хочу!» (цитую): «Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те, ні се. Він, бачите, собі з походження — українець, з виховання — рускій, з переконань — неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі боягуз, себелюб і раб».

За визначенням Микола Драгоманова, «малороси — це зросійщені українці, національний характер яких утворився під чужим тиском і впливом, що мало наслідком засвоєння переважно гірших якостей чужої національності і втрати кращих своїх».

Проте пульс нового українського етносу вже б’ється в тілі старого.

Його незламний дух і доля домінують над пасивною матерією. Бо Дух — це дія. Ми самі творимо Новий світ. У Бога немає інших будівельників, окрім нас, українців.

Тому треба брати ініціативу в свої руки і робити те, у що віримо, не переймаючись неминучим зіткненням з нерозумінням, зневірою, апатією, скептицизмом або відвертою протидією.

Справжня мета сучасної війни полягає у формуванні нової української нації, яка є провідником (наставником) передового духовного світогляду. Отже, війна припиниться тоді, коли процес націєтворення стане незворотним. Коли українці перестануть бути малоросами, а стануть монолітною Українською Нацією, яка остаточно переможе московію як планетарне зло і позбавиться назавжди внутрішніх ворогів.

З цього випливає, що ключ до завершення війни — в руках самих українців. Світоглядна, духовна та організаційна трансформація України — це те, що ніхто за нас не зробить. Це винятково наше завдання. Жодна зовнішня допомога не зупинить війну, якщо ми самі не здійснимо те, що на нас покладено Творцем...