Покоління, загартоване війною

Місяць тому Марк Рютте став новим Генеральним секретарем НАТО — його попередник Єнс Столтенберг залишив посаду у зв’язку із завершенням повноважень. Рютте одразу поїхав до України, демонструючи таким чином свою підтримку. Через два тижні у штаб-квартирі НАТО він організував зібрання міністрів оборони, де з’явилися всі 32 міністри плюс іще одна офіційна особа — президент України Володимир Зеленський. Там Рютте висловив своє бачення ситуації в трьох ключових пріоритетах:

— перший — заклик до всіх членів альянсу інвестувати в оборону, аби не піддавати сумніву здатність НАТО протистояти будь-якій загрозі;

— другий — підтримка України та боротьба проти російської агресії, а також уникнення втоми від війни;

— третій — зростаючі глобальні виклики для євроатлантичної безпеки та поширення гібридних загроз. 

За словами Марі-Дохи Безансено, шлях України до членства в НАТО є незворотним. Ще ближчим, ніж раніше, цей процес робить комплексний пакет допомоги Україні, що був узгоджений минулого саміту, — 40 мільярдів євро військової допомоги Україні в 2025 році, а також підтримка та підготовка кадрів від командування НАТО. 

На саміті також ухвалили рішення створити центр вивчення досвіду в Польщі, де досліджуватимуть розвиток Збройних сил України та їхні інновації, запроваджені за останні місяці.

Наостанок помічниця Генсека заохотила молодь продовжувати робити свою справу та разом з НАТО працювати проти воєнної втоми.

Свобода для спікерки Ярини Чорногуз — військової медикині, розвідниці ЗСУ та поетеси — це обов’язок і відповідальність, оскільки без цих двох складових, на її думку, власне поняття свободи людині нав’яже хтось інший — до прикладу, сильний диктатор. Вона вважає, що в освітніх закладах молоде покоління повинні більше готувати до оборони держави, аби в них у майбутньому був шанс не захищатися від росії.

«Потрібно робити так само, як це зараз робить росія, — пропагувати залучення молоді до війни, інакше замінювати втомлених захисників буде нікому... Кожна молода людина в цій державі повинна думати, яку бойову спеціальність їй обирати. Тому що будь-яка людина, залучена в процес оборони, навіть якщо це навчання, вже відчуватиме себе частиною спільної справи. Нині молодих людей намагаються відмежовувати від цього, і якщо так продовжиться, то це буде покоління «готових прийняти капітуляцію».

Геннадій Коваленко — Директор департаменту міжнародного співробітництва Міністерства оборони України — щойно повернувся з Одеси, де з колегами приймав міністра оборони Норвегії Бйорна Аріля Грама. Після візиту до центру реабілітації військослужбовців та брифінгу щодо ситуації з безпекою він оголосив про черговий пакет допомоги з боку Норвегії в 500 млн євро, які включають літаки F-16 та системи NASAMS. Також норвезька сторона заявила про інвестиції, за прикладом Данії, в оборонну промисловість України.

Карло — сержант 3-ї ОШБр, який долучився до українського війська з Фінляндії — поділився своєю мотивацією продовжувати воювати на боці України вже третій рік поспіль: «Це мій підрозділ, мої побратими та посестри, вони — моя сім’я. Тут я знайшов своїх людей». 

Він вважає, що молодь повинна готуватися до служби або робити все що можна в тилу.

Олександра Матвійчук, голова правління центру громадянських свобод та лауреатка Нобелівської премії миру, відповіла на декілька запитань Арсенія Яценюка.

— Чи є якась перспектива створення окремої спеціальної міжнародної інституції, яка притягне росію до відповідальності за вчинені злочини?

— Зараз немає міжнародного суду, який би покарав росію за війну проти України. Два роки триває робота зі створення спеціального трибуналу з агресії, і більш ніж  40 країн у координаційній групі обговорюють, як він має постати. Створили міжнародний центр у Гаазі з розслідування злочинів агресії — коли спецтрибунал буде створений, йому не потрібно буде починати з чистого аркуша. Тому цей процес треба рухати далі. Кілька тижнів тому в Австрії відбулася зустріч коргрупи, де ухвалили рішення, що буде створено спеціальний трибунал на рівні регіональної міжнародної організації — в рамках Ради Європи.

На даному етапі триває суперечка стосовно природи цього суду: створити його як міжнародний чи гібридний. Лише міжнародний суд може подолати імунітет, який путін має за міжнародним правом. І, на жаль, є частина партнерів, у тому числі з Великої сімки, які наполягають, аби цей суд створили як гібридний та щоб путіна вивели з-під юридичного переслідування за злочини агресії. Ми вже витратили величезні зусилля, аби створити спеціальний трибунал з агресії, а цей трибунал у підсумку не матиме права притягнути до відповідальності найбільш відповідальну людину — володимира путіна.

— Що є в світовій системі координат із притягнення росії до економічної відповідальності?

— Минулого року було засновано інститут на основі міжнародної угоди, укладеної в рамках Ради Європи, США та інших країн, що й розпочав процес створення міжнародного реєстру збитків. Одна з проблем — Україна та міжнародні партнери погодилися, що компенсації виплачуватимуть лише тим людям, котрі постраждали після 24 лютого 2022 року. Інша проблема — де брати гроші. Один зі шляхів — часткове використання заморожених активів росії, які досі розміщені в країнах Великої сімки.

Модераторка зустрічі Шелбі Магід, яка є заступницею директора Євразійського центру Атлантичної ради, уже на самому початку вичерпно охарактеризувала розмову зі спікерами — вони й самі точно не знали, що відбудеться на виборах.

Браян Вітмор — старший науковий співробітник, нерезидент Атлантичної ради — зауважив, що президент Байден (як представник покоління кінця Холодної війни) дотримується мантри «не ескалювати у війні з росією». Він також припускає, що Камала Гарріс провадитиме більш рішучу політику як людина молодшого покоління.

Політику Трампа Вітмор назвав непередбачуваною, не пов’язаною з жодними процесами чи міжміністерською взаємодією, в чому американці впевнилися під час його президентства в 2016—2021 рр. Він вважає, що трампівський підхід до України буде так само хаотичним і непередбачуваним.

Джон Гербст — директор Євразійського центру Атлантичної ради, колишній посол США в Україні (2003—2006 рр.) — не бачить різниці в показниках Гарріс і Трампа. Є думки, що Камала продовжить політику Байдена, а водночас адміністрація Трампа, так би мовити, «здасть» Україну.

Зараз ми бачимо, що адміністрація Джо Байдена не дозволяє українцям використовувати далекобійну зброю, аби стріляти вглиб росії. І пан Гербст підозрює, що команда Гарріс притримуватиметься приблизно такої самої позиції.

Курт Волкер — постійний представник США в НАТО та колишній спеціальний представник США у переговорах щодо України (2017—2019 рр.) — зауважив, що Трамп не хоче провалу, де за його влади Україна зазнає поразки, а відповідальність ляже на його плечі. Коли йшлося про виведення військ з Афганістану, Трамп погодився щодо цього з Байденом, та за своєї каденції робити це відмовився, оскільки розумів, як таке рішення вплине на його репутацію. Так само і з Україною — Трамп не бажає її програшу, проте має таку думку, як досягнення миру через силу. Він вважає, що причина початку повномасштабного вторгнення росії — слабкість США, тому «Америку знову потрібно зробити сильною» і довести це путіну.

Браян Вітмор додав: «Кожен раз, як путін відкриває рота, він бреше». Саме тому він радить дивитися на вчинки путіна та росії. Вона намагалася допомогти трампівській кампанії своїми кампаніями дезінформації, що абсолютно не дивує, згадуючи риторику Трампа. Російські джерела Вітмора повідомляють йому, що путін надає певну перевагу саме республіканцям, оскільки переконаний, що в разі їхньої перемоги з’явиться можливість «двом крутим хлопцям домовитися між собою» без відволікань на права людини, цінності і таке інше. Це все не є традиційною республіканською політикою, що, у свою чергу, спровокувало б хаос, який, як ми вже побачили, росії і потрібен.