Препарат надії: що відомо про Амітозин — власну українську зброю у війні з раком і вірусами

В Україні все ще триває важка кровопролитна війна, й уже достатньо довгий час для того, щоб можна було однозначно сказати, що це боротьба з ворогом українського народу за власне виживання й існування як нації.

 

За свою віковічну історію наш народ мав безліч трагедій, які загрожували його винищенням. Тут варто згадати і про той же геноцидний Голодомор 1932—1933 років, і про Чорнобильську катастрофу 1986 року, котрі суттєво підірвали здоров’я українців і в довгостроковій перспективі вплинули на генетичний фонд, наслідки чого ми відчуваємо сьогодні і, на жаль, відчуватимуть і майбутні покоління.

 

Свідченням цьому ми маємо надзвичайно високий рівень зростання захворювань на онкологію як серед дітей, так і серед дорослих.

 

За даними Державної служби статистики, онкологія займає друге місце   серед причин смертності в Україні. Збільшення кількості народження дітей з порушеннями в розвитку, із вродженими вадами і генетичними патологіями, де в більшості випадків зміни генів відбуваються через спонтанні мутації (de novo), тобто не є спадковими.

 

Війна в Україні теж несе свій руйнівний вплив на навколишнє середовище і здоров’я українського народу. Хоча офіційна статистика на даний час відсутня щодо того, чи збільшилася в Україні кількість захворювань на рак під час повномасштабної війни, водночас клінічні онкологи зі своєї практики зазначають, що почастішали випадки розвитку раку серед військовослужбовців.

 

Лікарі пов’язують це з тим, що під час бойових дій вони постійно контактують з компонентами диму, канцерогенними й хімічними речовинами.

 

Дані спостереження можна цілком екстраполювати і щодо більшої кількості населення України, адже обстріли і бомбардування населених пунктів призводять до викидів значної кількості токсичних хімічних речовин.

 

Пошкодження інфраструктурних об’єктів, таких як заводи, електростанції, нафтопереробні підприємства, призводить до розливів і витоків небезпечних хімікатів, радіоактивних речовин, нафти, які забруднюють повітря, воду, ґрунт, що має безпосередній негативний вплив на здоров’я українців. 

 

Вищенаведені фактори роблять свій негативний внесок у демографічну кризу українського населення. Демографічна ситуація була складною ще і до повномасштабного російського вторгнення внаслідок низької народжуваності і високої смертності українців.

 

Аж настільки складною, що в 2021 році ООН визнала, що населення України є одним із тих, що найшвидше скорочується у світі. У час повномасштабної війни і з воєнними втратами населення України ця демографічна тенденція тільки погіршується.

 

З аналітичних даних сервісу «Опендатабот»: «Низька тривалість життя в Україні може пояснюватися декількома причинами, такими як недостатній доступ до якісної медичної допомоги, низький рівень здоров’я та соціальних послуг, недостатня увага до профілактики хвороб, низький рівень життя, небезпечні звички і нездоровий спосіб життя».

 

До того ж, умови війни, в яких зараз вимушені жити українці, — це хронічний стрес, який, звісно ж, не додає здоров’я.

 

Враховуючи вплив вищенаведених чинників на здоров’я українців у цілому і на стрімке зростання випадків онкологічних захворювань, які, зокрема, є причиною високої смертності українців, стає зрозумілим, що для того, щоб урятувати наш народ від вимирання, на державному рівні необхідна розробка і втілення програм зі збереження і відновлення всієї української екосистеми: людей, довкілля й усього живого на українській землі.

І тут у нагоді й у допомогу нам усім може якраз стати розроблена вже давно, але незаслужено проігнорована і забута система оздоровлення видатного українського ученого Анатолія Івановича Потопальського на основі запропонованого ним наукового напряму духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини та довкілля, який із любові до українського народу започаткував Інститут оздоровлення і відродження народів України і розробив рекомендації для комплексного оздоровлення, лікування та профілактики злоякісних і доброякісних пухлин, вірусних й імуноагресивних захворювань.

 

Ці рекомендації кандидата медичних наук, доцента А. І. Потопальського в змозі виконувати кожен із нас. 

 

Особливо зараз як ніколи, у такий важкий час для українського народу є актуальним розроблений А. І. Потопальським науковий напрямок цілеспрямованого покращення структури природних біологічно активних речовин з одержанням препаратів, які на молекулярному і генетичному рівні оздоровлюють людину і довкілля.

 

Свого часу в Інститутi молекулярної бiологiї i генетики НАН України та Інститутi оздоровлення i відродження народiв України було одержано оригiнальнi препарати з протипухлинною, противірусною, iмунорегулюючою i протирадiацiйною дiєю, розроблено способи використання їх впливу на бiологiчнi процеси в медицинi, ветеринарії, сiльському господарстві.

 

Найбiльш вiдомi з них — Амiтозин та Ізатiзон, якi захищенi авторськими свідоцтвами i багатьма закордонними патентами.

 

Наш український Амітозин — протипухлинний, імуномодулюючий, антивірусний препарат, розроблений нашим українським винахідником і вченим Анатолієм Івановичем Потопальським, 19 жовтня святкує 65 років із дня свого винайдення у 1959 році.

 

Він був отриманий за допомогою алкілування тіофосфамідом алкалоїдів чистотілу великого Chelidonium majus L., що покращує біологічно активні молекули чистотілу і підвищує їхню активність.

 

Препарат, який на основі клінічних випробувань у хворих на злоякісні новоутворення у 2001 році в Інституті онкології АМН України, тепер це Національний інститут раку, був рекомендований Фармакологічному комітету до розгляду про його офіційну реєстрацію, але, на превеликий жаль і прикрість, він не зареєстрований і дотепер.

 

Із висновку про результати дослідження Амітозину: «Встановлено також, що ефективність лікування хворих на злоякісні новоутворення підвищується при застосуванні Амітозину як препарату супроводження хіміопроменевого лікування. Значною мірою це може бути обумовлено тим, що Амітозин володіє імуномодулюючим ефектом (підвищує кількість лімфоцитів, нейтрофілів, Т-лімфоцитів, Т-хелперів, рівня ВГЛ, IgG, IgM), індукує вироблення ендогенного інтерферону, тимічного сироваткового фактору. Амітозин, у залежності від локалізації злоякісного процесу, може приводити до його стабілізації, часткової регресії як первинної пухлини, так і метастазів або повної регресії (при доброякісних пухлинах і саркомах м’яких тканин). Таким чином, проведені дослідження показали, що Амітозин володіє певною протипухлинною активністю при відсутності побічної дії, яку мають більшість протипухлинних хіміопрепаратів. Ба більше, Амітозин позитивно впливає на імунну систему тварин та людей».

В умовах війни особливо гостро постає питання, як виживати такій вразливій категорії населення, як онкохворі, адже лікування дороговартісними препаратами за власний кошт для більшості пацієнтів просто неможливе, бо це непідйомні кошти для доходів звичайних українців.

 

Зокрема, медикаментозне лікування з використанням таргентної й імунологічної терапії має надзвичайно високу вартість. А от наявність ефективних, нетоксичних, недорогих у порівнянні з сучасними фармацевтичними препаратами протипухлинних ліків Потопальського українського виробництва, а саме Амітозину, котрий, на жаль, не випускається, могли б зменшити навантаження на бюджет як усієї країни, так і окремих її громадян.

 

Обмежені можливості державного фінансування лікування онкохворих дороговартісними іноземними препаратами стають причиною того, що багатьом потрібне лікування, недоступне в Україні, що у свою чергу створює передумови для того, що онкопацієнти все частіше змушені виїжджати за кордон у пошуках невідкладного лікування для себе. 

 

Проте хоч би якими коштовними були протипухлинні ліки, вони не можуть гарантувати того, що хвороба повністю зможе відступити і не повернеться через деякий час у вигляді нових рецидивів. Насправді це один із найбільших страхів усіх онкологічних пацієнтів, поряд із хвилюваннями, де брати кошти на тривале лікування.

 

А ще ж усе оце лікування людині потрібно витримати, адже медикаментозне лікування саме по собі надзвичайно токсичне і створює значне навантаження на всі органи і системи організму.

 

А от із висновку про результати обмежених клінічних випробувань в Інституті онкології АМН України препарату Амітозин у хворих на злоякісні новоутворення та вивчення його імуномодулюючих властивостей ми маємо наступне:

 

«Клінічні дослідження із застосування препарату Амітозин у лікуванні онкологічних хворих показали, що майже всі хворі переносять його задовільно. Амітозин не має побічних ефектів, крім пірогенної реакції, яка мала місце у деяких хворих (підвищення температури на 0,50С — 20С). Протягом доби температура у пацієнтів нормалізується, при цьому ефективність Амітозину вища у тих хворих, які реагували на введення препарату її підвищенням. Після прийому Амітозину в більшості хворих відзначалось покращення самопочуття, апетиту, зниження вираженості клінічних симптомів захворювання».

 

Чи є ще хіба подібні препарати в онкології, які могли б мати такі характеристики?

 

Проаналізувавши  діяльність А. І. По­­­то­пальського протягом десятиліть і активні спроби прорвати кільце байдужості бюрократів, спеціалістів і населення, слід із гіркотою відзначити системну загальну пасивність наших людей і відсутність належної уваги до реалізації розробок, конче потрібних для збереження життя і здоров’я нації.

 

Уявімо собі народ, десятки тисяч представників якого, маючи смертельний діагноз — рак у термінальній (кінцевій) його стадії, якому Бог подарував «Дарунок Неба» (препарати на основі чистотілу), вижили (!) і мовчки спостерігають, як від тієї хвороби на їхніх очах у муках гинуть їхні співвітчизники?! Тому чітко видно, що може в такій ситуації зробити автор відкриття, якому (відкриттю) в 2024 р. виповнюється 65 років. І що можуть зробити одиниці активних однодумців.

 

Сьогодні від онкологів-практиків надходить тривожна інформація про виразну тенденцію до постійного зростання кількості діагностованих хворих на злоякісні пухлини і їх рецидиви.

 

Тому важливо попередити розвиток хвороби: при наявності показань провести профілактичні курси застосування чистотілових препаратів, з яких найпростіший для виготовлення — ЗБІР А. ПОТОПАЛЬСЬКОГО ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ І ЛІКУВАННЯ ПУХЛИН (з чотирьох трав). Найбільше і найглибше про чистотіл написано в книзі «Препарати чистотілу в біології і медицині». 

 

Враховуючи скрутне становище онкологічних хворих і українську реальність, у якій їм доводиться жити зараз, наскільки актуальним було б існування в Україні лікувального центру для онкохворих, де їх лікували б препаратами на основі покращених біологічно активних молекул чистотілу, відкриття якого ще у 2009 році намагався ініціювати винахідник Амітозину — Анатолій Іванович Потопальський, але цього не сталося, так само, як і не випускають сам протипухлинний препарат. 

 

Здавалося б, що війна в Україні повинна була б нас навчити того, що, безперечно, чужого навчатися треба, досвід переймати треба, але розвивати своє, українське, хоч би якої галузі народного господарства це стосувалося: від виробництва власної зброї до виробництва власних ліків.

 

Але ми постійно ідеалізуємо інші країни і так старанно хочемо бути схожими на когось, бездумно і нерозсудливо копіюючи все закордонне, не усвідомлюючи того, що війна нам уже довела той однозначний факт, що ми повинні йти своїм унікальним шляхом. І вищенаведені факти більш ніж переконливо свідчать про це. 

 

Як каже сам Анатолій Іванович, «Щоб одужати, людина має змінитися», так само можна провести паралель і на рівні нашої країни, що для того, щоб перемогти у війні з безжальним ворогом і зберегти Українську державу, ми повинні зробити висновки з наших системних помилок і змінитися.

 

Тобто розвивати і підтримувати виробництво власних технологій у всіх галузях господарства, зокрема й у випуску своїх, не закордонних, протипухлинних, противірусних та імуномодулюючих препаратів, яких розроблено і запатентовано понад сотню Анатолієм Івановичем Потопальським і його колективом учених і які показали свою ефективність у лікуванні великої кількості різних захворювань, зокрема і в онкохворих, навіть у складних і безнадійних випадках.