На сьогодні існує 10 країн у світовому виноробстві — основні визначальні й умовно молоді.
До середини 2000-х років було прийнято виділяти Старий світ і Новий світ, де перший — це Північна півкуля, а другий — Південна.
Вважалося, що лише в Північній півкулі можна було знайти давні сорти винограду, хоча це не так.
В Австралії ми можемо знайти дуже старі лози, скажімо, в долині Баросса, які ще в ХІХ столітті завезли сюди мігранти.
Основна відмінність країн Європи — Італії, Іспанії та Франції — полягає в тому, що їхні традиції на виноробнях складалися століттями.
Тобто в XVI—XIX століттях, коли ще не було ані лабораторій, ані спеціального обладнання у вигляді нейтральних харчових ємностей зі сталі.
Не було й таких людей, яких ми сьогодні називаємо ампелографами, які займаються суто вивченням різних сортів винограду. Тогочасна еліта, а саме ченці, мали, як я його називаю, ген спостереження.
Все, що вони вивчали, вони систематизували, структурували і вели літописи. І ці знання передавали з покоління в покоління.
Завдяки цьому Франція стала мегауспішною у світі вина, тому що воно завжди було супутнім продуктом для церковного служіння й обрядів, особливо якщо ми беремо за приклад Західну Європу, де сповідують католицизм. Адже в месах і літургіях вино — це дуже сакральний символ, символ Христа. Монахам цей продукт потрібен був щодня, і вони його покращували.
На початку ХХ ст. почали створювати певні контролюючі інституції та органи стосовно вина. У Франції й Італії вони існували окремо, в Іспанії їх було створено на основі величезного досвіду монахів та ченців, які проживали в тому чи іншому регіоні. В цій практиці не вигадували велосипед. Тобто стало зрозуміло, що у французькій Бургундії споконвіків висаджували Шардоне і Піно Нуар, тому інституції включили їх як основні сорти, а інші — заборонили!
Коли побачили, що в Луарі добре почувається Совіньйон Блан, Шенен Блан із білих, із червоних — Каберне Фран, Піно Нуар, сказали: «Добре, ми це закріпимо офіційно». І так само іспанці з італійцями.
Таким чином контролюючі органи створили дуже жорсткий перелік, канонічні правила, які на сьогодні важко порушити, і винороби у вищезазначених країнах стають надзвичайно обмеженими в рамках цих регуляцій.
Роблячи крок ліворуч або праворуч, вони ризикують втратити врожай, вино, яке в разі чого конфіскують, ризикують втратити лози, бо якщо висадили не ті сорти — їх змусять викорчувати, і винороб просто може стати банкрутом, його просто оштрафують і заблокують роботу.
Інша справа, коли ми говоримо про Австралію, Нову Зеландію, Чилі, Аргентину, Південну Африку — там не було таких обмежень, тому що ніхто не створював такі чіткі правила, адже ці країни не мали століть виноробних традицій.
Туди приїздили мігранти: німці, французи, італійці, іспанці — нащадки виноробів, але амбітні, які захотіли щось створити на цій землі. Привезені з собою декілька живців сортів винограду, які їм були до вподоби, садили в нову землю і починали експериментувати.
Таким чином ми на сьогодні маємо новозеландські Совіньйон Блани, австралійські Ширази, чилійські Карменери, аргентинські Мальбеки та південноафриканський Пінотаж!
Отже, коли люди хочуть щось спробувати, не розуміючи, в який бік винної культури рухатися, я завжди кажу: «Ідіть у бік Південної півкулі — саме до цих країн».
Маємо розуміти, що ми живемо в світі маркетингу, бренду, де Італія, Іспанія, Португалія, Франція Австрія, Німеччина — це вже країни-бренди.
Тож коли ми купуємо вино з винограду, зібраного з якогось легендарного апелясьйону (юридично визнаного і захищеного географічного місця вирощування винограду. — Ред.), ми платимо в тому числі й за бренд.
А коли ми йдемо в ті країни, що мають усього 50-60 років історії виноробства, ми платимо не за бренд. Ми платимо за вино!
А з нашої лінійки сміливо можу порадити «Бурштин Рислінг Магарач, 2023». Зараз уже трішки похолодало і починається сезон таких привабливих бурштинових вин.
Бурштин — це назва, яку започаткував наш легендарний майстер Богдан Павлій, і цей Рислінг Магарач має дуже цікавий смако-ароматичний профіль: в ароматі трошки лічі, медових квітів, трішечки мармеладу в смаку, помірна кислотність, делікатний танін — словом, дуже гастрономічний! Спробуйте його під курку на грилі, під рибу з вершковим соусом або різні ковбаски.
Насолоджуйтесь!
Олеся МАЗУРКОВА
