Ушанування Божої Матері як покровительки українського війська має давні традиції.
Тож спільно Музей історії міста Києва, Генеральний штаб Збройних сил України та Музей Шереметьєвих представляють у столиці виставковий проєкт, що має назву «Омоф’оріо. Військо під захистом Богородиці».
Це можливість для відвідувачів глибше пізнати історію трансформації сакрального образу Покрови Пресвятої Богородиці як важливого елементу культури українських воїнів упродовж багатьох віків.
«В умовах повномасштабної війни росії проти України та намагань повного знищення нас як нації надзвичайно важливого значення набувають образи, що підкреслюють українську ідентичність. Символічно, що церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці відзначають в один день із двома іншими важливими державними святами — Днем українського козацтва та Днем захисників і захисниць України. Тож ми прагнемо показати історичне підґрунтя появи цих свят, засвідчити тяглість військової традиції та розкрити особливе місце віри серед найсміливіших із нас. Адже саме зараз військовослужбовці Збройних сил України продовжують цей шлях боротьби українських захисників попередніх поколінь за незалежність і свободу нашої Батьківщини», — каже Діана Попова, генеральна директорка Музею історії міста Києва.
Тематично виставка «Омоф’оріо. Військо під захистом Богородиці» поділена на 4 блоки. Перший — про формування образу Покрови та її сакральне значення для українців, другий — про свято Покрови за часів Козаччини.
Також виокремлено розповіді про традиції вшанування Покрови Пресвятої Богородиці бійцями Армії Української народної Республіки в 1917—1921 роки, а трохи згодом — воїнами Української повстанської армії.
Виняткового значення свято набуло в 2014 році, з початком російської агресії, тому четвертий блок експозиції присвячений захисникам і захисницям сучасної України.
Наші оборонці утворюють собою щит захисту і, подібно покрову Пресвятої Богородиці, захищають кожного в тилу від ворога.
У межах проєкту проводитимуть майстер-класи. Скажімо, один із музейних днів може розпочатися для бажаючих із написання ікон на склі, а продовжитися — розписом рамочок для фотографій.
Таким чином музейники з відвідувачами крок за кроком відроджуватимуть майже забуте мистецтво, широко розповсюджене в Україні у ХІХ столітті.
