Російський балет як знаряддя пропаганди Кремля: м’яка сила, кволе мислення, слабкі ланки

Століттями Росія використовувала культуру, щоб відбілити свій геноцидний імперіалізм і грубі порушення прав людини.

 

Дотепер намагаються зачаровувати світ російським балетом, який давно є завуальованим інструментом формування симпатиків путінського режиму, що 2,5 року веде жорстоку повномасштабну російсько-українську війну. 

У 2014 році, коли Росія окупувала Крим і найсхіднішу частину України, міжнародна «культурна дипломатія» Росії залишилася абсолютно неушкодженою.

 

Тієї весни та літа балет Большого театру виступав у Вашингтоні та Нью-Йорку, а балет Маріїнського театру виступив з тритижневим сезоном у лондонському Королівському оперному театрі — привілей, наданий лише йому та Большому. 

 

Балет Маріїнського театру продовжив свої щорічні виступи в Баден-Бадені в Німеччині і в Кеннеді-центрі у Вашингтоні. Художній керівник театру Валерій Гергієв продовжував диригувати по всьому світу, водночас виступаючи апологетом Володимира Путіна в міжнародних ЗМІ, захищаючи все: від російського закону про боротьбу з «гей-пропагандою» до окупації Криму. 

 

Іноземні хореографи продовжували співпрацювати з російськими балетними трупами, тоді як Большой ставив оперні постановки спільно з провідними театрами світу.

 

Це було порівняно нове явище, яке, здавалося, навіть прискорилося після 2014 року. За кордоном протестувальники пікетували виступи російських музикантів, які відверто підтримували вторгнення в Україну, але їхні старання не були почуті. Переважав статус-кво.

 

У лютому 2022 року, коли російські бомби падали по всій Україні, реакція міжнародної культурної спільноти різко змінилася. Співпраця з інституціями, тісно пов’язаними з Кремлем, стала недобросовісною.

 

Королівський оперний театр скасував літній сезон балету Большого театру, який традиційно відбувався що три роки. «Метрополітен-опера», яка за попередні роки дуже зблизилася з Большим театром, розірвала всі зв’язки.

 

Музикантів, яких вважали особливо близькими до Путіна, швидко замінили на концертах за кордоном. Нарешті, здавалось би, світ зрозумів, що «культурна дипломатія» порожня і що російське мистецтво не існує окремо від російської політики. Деякі танцівники, які працювали в Росії, залишили країну, зокрема українці та інші іноземці.

 

Ще декотрі, які всю кар’єру гастролювали світом, підтримали війну, ніби не засвоївши нічого під час контактів із зовнішнім світом. Стало очевидно, що гастролі весь час були інструментом російської м’якої сили.

 

Сьогодні колишній російський президент Дмитрій Медведєв найбільш відомий тим, що висловлює божевільні погрози в інтернеті, але в документальному фільмі «Большой Вавилон» (2015 р.) він назвав балет Большого театру «секретною зброєю» Росії. І так воно й було.

 

Російські театри ще більше зіпсували свою репутацію, показуючи твори емігрантських авторів, режисерів і хореографів, недружніх путінському режиму, але не називаючи їхніх імен, що було рівнозначно плагіату.

 

Зокрема, видалили імена хореографів Олексія Ратманського, громадянина США, та Іллі Живого. Французький хореограф Жан-Крістоф Майо публічно попросив Большой припинити показ балету, який він поставив для трупи, але театр публічно йому відмовив, щоб інші іноземні хореографи не наслідували його приклад.

 

Втративши міжнародну кар’єру, Гергієв використав свої десятиліття лояльності до Путіна, щоб стати директором і Большого, і Маріїнського театрів, здійснивши мрію, яку плекав понад 20 років. Це заплямувало Большой так само, як Маріїнський уже був заплямований асоціацією з Гергієвим.

 

Згадаємо ганебну заяву діячів культури на підтримку дій Путіна в Україні та Криму 2014 році, тобто підтримку окупації Криму та Східної України. «Лист 511-ти» підписали керівники всіх великих культурних установ Росії, а деякі з підписантів були відомі своєю міжнародною кар’єрою: Валерій Гергієв, піаніст Денис Мацуєв, скрипаль Володимир Співаков, альтист Юрій Башмет, сопрано Хібла Герзмава та артисти балету Світлана Захарова та Іван Васильєв.

 

Світлана Захарова, яка народилася в Луцьку й отримала більшість своєї освіти в Київському хореографічному училищі (нині Київський хореографічний коледж), чи не найбільш заполітизована танцівниця у світі.

 

Вона була депутаткою партії Путіна «Єдина Росія» в російській Думі з 2007-го по 2011 рік і була довіреною особою Путіна під час президентських «виборів» в РФ 2024 року.

 

У Большому її політичний вплив дозволяє їй танцювати будь-яку прем’єру, яку забажає, й у віці 45 років вона продовжує працювати в театрі далеко за межами звичайного пенсійного віку, оскільки будь-який директор, який намагатиметься її звільнити, вчинить кар’єрне самогубство. Її підпис на підтримку войовничої політики Путіна проти України залишався непоміченим до 2022 року.

 

Після повномасштабного вторгнення Захарову тихо замінили в балеті «Жізель» у міланському театрі Ла Скала, і після майже 15 років її виключили зі штату трупи. Це, однак, не завадило їй неодноразово намагатися повернутися на сцени демократичного світу.

Після окупації Криму російська влада намагалася розширити культурний контроль над півостровом, заснувавши літній оперний фестиваль у стародавньому Херсонесі, що нині є частиною Севастополя.

 

Незважаючи на протести українського уряду, що будівництво сцени на древньогрецьких руїнах призведе до непоправної шкоди, 2017 року там відбувся перший оперний фестиваль. Хоча вистави просто неба несумісні з оперним співом, на фестивалі виступили співаки з міжнародним визнанням, зокрема мецо-сопрано Юлія Маточкіна, узбецький тенор Безход Давронов та баритон Ігор Головатенко, які нелегально в’їхали в окуповану територію України.

 

Маточкіна, Давронов і Головатенко виступали в «Метрополітен-опері» після 2022 року. Російський уряд залучив театри метрополій до фестивалю: московську «Нову оперу» в 2018-му і 2019 роках, балетну трупу Новосибірського театру опери та балету 2019 року, Большой театр 2020 року, Маріїнський театр 2021 року, Михайлівський театр Санкт-Петербурга 2022 року, балетну трупу Пермського театру опери та балету 2023 року і Балет Ігоря Моїсеєва 2024 року.

 

Починаючи з 2018 року балетні «гала-концерти» стали щорічним явищем у Севастополі, й артисти багатьох російських труп проводять частину своїх літніх вакацій, незаконно в’їжджаючи до Криму, щоби там виступити.

 

Фестиваль створив чимало скандалів, хоча перший залишився непоміченим. 2019 року балетна трупа з Новосибірська представила на фестивалі сюїту з балету Юрія Григоровича «Спартак» у присутності самого Путіна. Але головні партії танцювали провідні артисти Баварського державного балету, яким тоді керував Ігор Зеленський.

 

Крім скандально відомого Сергія Полуніна — херсонця, який прославився потрійним татуюванням обличчя Путіна на грудях, — до Севастополя приїхали британка Лауретта Саммерскейлз, австрійка Пріска Цайзель і кубинець Осіель Ґунео. (Для Ґунео це була друга така поїздка до Севастополя.) Здається, ніхто за кордоном цього не помітив, попри те, що усміхнені гості, які аплодують Путіну на фотографіях, розміщені на веб-сайті Кремля.

Влітку 2023 року Цайзель вирішила повернутися на фестиваль. Коли про це стало відомо, вона спочатку намагалася приховати свою участь, поки не з’явилося відео, на якому вона танцює в Севастополі на тлі проєкції Одеського оперного театру через чотири дні після потужного бомбардування міста, що призвело до знищення його православного собору.

 

Згодом Цайзель покинула Баварський державний балет. Вона раніше вже втратила покровительство Ігоря Зеленського, який пішов у відставку за «сімейними обставинами».

 

Незабаром журналісти з’ясували, що він — коханець Катерини Тихонової, яка вважається дочкою Путіна, і що вони є батьками дитини. Цайзель переїхала до Санкт-Петербурга і приєдналася до Михайлівського балету.

 

 

2024 року фестиваль анонсував прем’єру балетної версії «Грозового перевалу» з Полуніним у ролі Хіткліфа та ще однією колишньою примою Баварського державного балету — Ксенією Рижковою, яка з 2018 року активно брала участь у кримських фестивалях.

 

Хореографію поставив чоловік Рижкової, британець Джона Кук, який переїхав з нею до Росії 2022 року. Філіп Ґласс публічно протестував проти несанкціонованого використання його музики в постановці та звинуватив (віртуальний) Севастопольський театр опери та балету в піратстві.

 

До слова. Нескінченне будівництво окупаційною владою оперного театру в Севастополі, яке відстає від графіка на кілька років, призвело до того, що вистави відбулися в Палаці культури рибалок у Севастополі. Чи зможе місто з 350 тисячами мешканців утримувати оперний театр — питання, яке, очевидно, нікого в російському уряді не турбує.

 

Дехто може твердити, що танцівники, які виступали на кримських гастролях зі своїми трупами-роботодавцями, не мали вибору в цьому питанні.

 

Вони можуть вказати на українських танцівників, які працюють у Сполучених Штатах, Великій Британії чи Німеччині, у яких немає іншого вибору, окрім танцювати в «Лускунчику» чи «Лебединому озері», оскільки вони — наймані працівники своїх балетних труп. Різниця, звісно, в тому, що останні не виступають на окупованих територіях і не порушують жодних законів, щоб туди потрапити. 

 

Що стосується тих, хто наполягає, що Чайковський не може нести відповідальність за злочини Путіна і його слід залишати недоторканним, достатньо поглянути на програму, якою Валерій Гергієв вирішив відкрити сезон 2024-25 у Большому, щоб зрозуміти, як музика стала зброєю в Росії: кантата «Москва» та увертюра «1812 рік» Чайковського й «Олександр Невський» Прокоф’єва — музичний еквівалент ура-патріотичного та ксенофобського брязкання зброєю.

Якщо фестиваль у Херсонесі призначений для російської публіки, то «Бенуа де ля данс» із 1992 року називає себе міжнародним «балетним Оскаром».

 

Залишаючи осторонь сумнівність міжнародної театральної премії (оскільки реально неможливо відвідати кожну балетну виставу в усьому світі, щоб визначити, яка з них найкраща), щороку міжнародне журі зі знаменитостей балету збиралося в Москві, щоб вручати премії за хореографію та виконавче мистецтво. Подія тривала, доки пандемія 2020 року не закрила театри всюди. Потім настали 2022 рік і скасування конкурсу. 

 

На тепер Захарова замінила Григоровича на посаді голови журі та спробувала реанімувати «Бенуа», але вже без участі Балету Паризької опери, Королівського балету чи Нью-Йорк Сіті балету. 2023 року Захаровій довелося задовольнитися участю представників таких країн, як Казахстан, Китай, Куба та Бразилія.

 

Бойкот вільного світу порушила Тійон Рю з Південної Кореї — випускниця Академії російського балету ім. Ваганової в Санкт-Петербурзі, та колишня солістка Маріїнського театру, яка згодом повернулася на батьківщину і приєдналася до адміністративного комітету Юніверсал-балету, заснованого Джулією Мун, невісткою засновника «Церкви об’єднання» — Мун Сон Мьона.

 

Двоє артистів трупи супроводжували Рю на конкурсі. Щоб зберегти видимість престижної міжнародної нагороди, журі номінувало французьких, британських і хорватських артистів, які під час заходу навіть не наблизилися до Москви.

 

2024 року до складу журі увійшли іспанський хореограф Начо Дуато, який вирішив залишитися художнім керівником балету Михайлівського театру після 2022 року, німецький хореограф Патрік де Бана, який не соромиться виступати з Захаровою, представники Росії, Китаю, Угорщини та, зокрема, Юкарі Сайто (Федоров), художня керівниця Токіо-балету, в якої чоловік із Росії. Її теж супроводжували танцівники трупи. 

 

Доволі скандально, що премію з хореографії отримав німець Марко Ґеке за балет «У голландських горах». Після того, як Вібке Хюстер, критик газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, написала негативну рецензію на балет, Ґеке у відповідь вимазав їй обличчя собачими екскрементами.

 

Росіяни використовують та ідеалізують третьосортний продукт, якщо його виробляє українофоб. Рішення «Бенуа» асоціювати себе з жінконенависницьким насильством можна пояснити принциповою позицією Хюстер щодо України. Вона розповідає про закордонних хореографів, які продовжують працювати в Росії, зокрема емігранта Юрія Посохова, штатного хореографа Балету Сан-Франциско, який з 2022 року поставив кілька нових балетів у Росії.

Більше не бажані в демократичному світі Захарова, Большой та Маріїнка були змушені переорієнтувати свої закордонні гастролі на Китайську Народну Республіку, країни Перської затоки та країни, схильні до військових переворотів. (Про гастролі в Ірані зі зрозумілих причин не може бути й мови.) 

 

На жаль, танцівникам російських балетних труп усе ще вдається прослизати крізь тріщини. Кімін Кім, південнокорейська зірка балету Маріїнського театру, виступав у Театрі Колон у Буенос-Айресі та Ла Скала в Мілані. Він продовжує організовувати концерти в Кореї з іноземними і російськими колегами.

 

Публіка балету, здається, надто готова ігнорувати той факт, що Кім — підлеглий Валерія Гергієва. Іронія полягає в тому, що Кім міг би працювати майже в будь-якій балетній трупі світу, але вирішив залишитися в Санкт-Петербурзі.

 

Замість того, щоб змиритися з наслідками свого рішення — втратою виступів за кордоном, — Кім намагається всидіти на двох стільцях. Тим часом танцівники в Україні переживають переривання репетицій, вистав та сну повітряними тривогами й годинами перебувають у бомбосховищах.

 

У Буенос-Айресі виступала й солістка Маріїнського театру Марія Хорєва. Однак на початку 2024 року Youth America Grand Prix, нью-йоркський балетний конкурс, заснований колишніми артистами Большого театру, намагався запросити Кіма, Хорєву та японку Мей Нагахісу, також з Маріїнського театру (а всі вони танцювали в окупованому Криму), виступити на концерті в Лінкольн-центрі Нью-Йорка. Утім протестувальники вийшли з плакатами — і в останню хвилину організатори передумали. Нью-Йоркський фронт вистояв.

 

А Хорєва зайшла в Instagram, щоб поскаржитися на «несправедливість» своїм шанувальникам. Очікувано, вони волали про те, що мистецтво має бути поза [російською] політикою. Здавалося, навіть не помітили, що в той час місто Дніпро зазнало особливо жорстокого бомбардування, що призвело до загибелі багатьох цивільних, у тому числі дітей.

 

Фанатів російського балету, здається, більше турбує те, що їх позбавляють можливостей відвідувати гастролі російських балетних труп, ніж звірства, заподіяні російською армією українським мирним жителям. Чимало коментарів під дописом Хорєвої повторювали найгротескніші кремлівські тези. Згодом Хорєва успішно виступила на заході YAGP в Італії через кілька місяців.

 

Захарова і Большой вважали, що Південна Корея буде м’якою мішенню, не маючи твердого опору Західної Європи чи Північної Америки. Виступи там означали б великий прорив у розвинений демократичний світ.

 

Натомість їх зустрів сильний опір місцевих активістів. Протягом місяця сольну програму Захарової та концерт Большого скасували, а імпресаріо відступили, сховавши хвости поміж ноги.

Японія виявилася слабшим горішком. Гастролі Балету Ігоря Моїсеєва відбулися за планом. Захарова з’явилася там на гала-концертах з Патріком де Баною і в програмі зі своїм чоловіком, скрипалем Вадимом Рєпіним.

 

2024 року престижний Всесвітній фестиваль балету в Токіо, організований фондом NBS, який є партнером Токіо-балету, включав Нагахісу, Кіма, прем’єра Большого Владислава Лантратова, який не раз виступав у Криму, і колишню приму Большого Марію Александрову. 

 

Александрова аж ніяк не аполітична. 2014 року невдало балотувалася в Московську міську думу як кандидат від КПРФ. У Криму вона не виступала, проте, як тільки закінчився фестиваль у Токіо, її призначили керівником Севастопольської балетної академїі замість Полуніна

 

. Можливо, Захарова була надто суперечливою для Всесвітнього фестивалю балету, але в жовтні вона має з’явитися на іншому гала-концерті в Токіо разом із солістами Королівського балету, Балету Паризької опери та прем’єром Маріїнського театру Володимиром Шкляровим, який часто відвідує окупований Севастополь.

 

Тим часом українські балетні трупи опиняються у владі недобросовісних імпресаріо. В Японії балет Національного театру опери та балету України представляє Koransha Concert, який 2023 року також зорганізував концерт за участю артистів Большого, Маріїнського та Михайлівського театрів.

 

Організатор аргументував це тим, що було запрошено поодиноких артистів з Росії, а не державні трупи. Національний балет України мало що міг із цим зробити. Відмова від виступів у Японії на знак протесту не була реальною можливістю. 

 

Так само в Греції балетну трупу Одеського театру опери та балету представляє компанія We Promotion, яка в жовтні має намір зорганізувати два концерти танцівників Большого, в Салоніках і Афінах.

 

Одеський балет не може протестувати, щоб не зірвати своїх 12 вистав в афінському Мегароні у вересні. Доводиться проковтнути і терпіти.

Що у Південно-Східній Європі? 20 серпня 2024 р. Світлана Захарова повинна була виступити в особистій програмі на Люблянському фестивалі в Словенії. Українські дипломати взялись за справу — і концерт скасували.

 

Але відразу ж директор фестивалю Дарко Брлек пообіцяв, що відбудеться концерт на кшталт «Захарова та друзі». Фестиваль навіть намагався попередити можливі протести, заборонивши прапори та банери в театрі.

 

Зрештою розрекламованих світових зірок не було; етуаль Ла Скала Ніколетта Манні та прем’єр Тимофій Андріященко не приїхали, також не виступили прима Віденського державного балету Людмила Коновалова та українець Всеволод Маєвський, молодший соліст Англійського національного балету. 

 

На концерті виступили артисти Большого театру, Угорського національного балету (двоє з яких — росіянки) і двоє колишніх, здебільшого безробітних, артистів Берлінського державного балету: білоруска Ксенія Овсянік і молдован Діну Тамазлакару. (Треба сказати, що Маєвський, який до 2022 року працював у Маріїнському, був радий танцювати з Марією Хорєвою на гала-концерті YAGP в Італії кількома тижнями раніше.)

 

Однак Захарова отримала маленьку перемогу — її перший виступ у ЄС з осені 2022 року.

 

Група танцівників Большого театру виступила в сербській столиці, Белграді, 13 вересня, після чого повинен був відбутися Celebrity Gala в Лімасолі на Кіпрі наступного дня, організований прем’єром Большого Ігорем Цвірком та його дружиною Крістіною Кретовою, котрі, як ви правильно здогадалися, виступали в окупованому Криму.

 

Однак активісти звернули увагу на те, що в концерті Цвірка погодилися взяти участь артисти Балету Паризької опери, Нідерландського національного балету, Баварського державного балету та Театру Хемніца, — і забили на сполох. Концерт скасували, але, як відрізана голова гідри, замість одного організатори оголосили два концерти на кінець листопада. 

 

Те, що квитки на концерти в скромному за розміром театрі, де виступають близько десяти артистів на маленькій сцені під фонограму на проєкційному тлі, коштують цілих 170 євро, справді вражає.

 

Найдорожчі квитки на Балет Паризької опери також коштують 170 євро, але за такі гроші глядач бачить величезну сцену, повний кордебалет найвищої якості, живий оркестр і чудову сценографію Еціо Фріджеріо, Юргена Розе чи Ніколаса Георгіадіса.

 

Квитки на балет у Ла Скала коштують цілих 180 євро, але ціновий діапазон 28-110 євро Берлінського державного балету більш типовий для Західної Європи.

 

Зрозуміло, що мета російського балету — не тільки проштовхнутися до театрів Європейського Союзу, а ще й заробити якомога більше валюти.

 

Atria Music, конкуруючий імпресаріо на Кіпрі, який роками розважає велику російську еміграцію, з 2022 року неодноразово завозив балетні трупи із загадковими назвами, такими як European Classical Ballet або Grand International Classical Ballet, які насправді організовує Сергій Бобров — головний балетмейстер Красноярського театру опери та балету. Обидві антрепризи мають з’явитися на Кіпрі одночасно з оргією російського балету наприкінці осені.

 

Російська тактика поки що полягає в тому, щоб непомітно пробратися в місця, де організований протест малоймовірний. Показовим є нещодавній приклад із Філіппін.

 

Наприкінці літа артисти Маріїнки Рената Шакірова (ветеран Севастополя) і Олексій Тимофєєв виступили в «Жізелі» з Балетом Маніли, керівницею якого є Ліза Макуха Елізальде.

 

1982 року вона отримала стипендію від міністерства культури СРСР для навчання в Академії ім. Ваганової, а через два роки її прийняли до тодішнього Театру ім. Кірова.

 

Вона повернулася на Філіппіни 1986 року і заснувала Балет Маніли 1995 року, але зрештою інвестиція СРСР окупилася, коли Росії потрібно було прорвати блокаду своєї м’якої сили.

 

Після 2022 року майже всі іноземні хореографи відмовилися продовжувати ліцензії на постановки своїх балетів у Росії. Позбавлені можливостей виконувати іноземну класику, російські танцівники повернулися до старої поганої традиції — крадіжки балетів.

 

У Москві артисти Большого Ніна Капцова та Денис Родькін виконують дуети з «Онєгіна» без дозволу спадкоємців хореографа Джона Кранко. Нещодавно в Туреччині артисти Маріїнського театру Катерина Кондаурова та Костянтин Звєрєв виконали дует із «Парку» Анжелена Прельжокажа, не вказавши назви, хореографа чи композитора балету.

 

Балет був винайдений не в Росії. Його походження — франко-італійське. Данська традиція давніша і краще збережена. Британська та американська школи — більш винахідливі та технічно досконаліші.

 

Зараз ідеальна нагода, щоб відкрити для себе, скажімо, Національний балет Японії, Голландський національний балет чи Австралійський балет, звернути більше уваги на три балетні партитури Деліба, які Чайковський вважав кращими за свої три балетні партитури. 

 

Настав час позбутися лінощів, застарілих припущень і незаслужених уявлень про репутацію. Відмежуватися від російського балету, допоки триває жорстока російсько-українська війна, — це правильне рішення для всіх, хто засуджує воєнні злочини країни-агресора.

 

Владислав МОСКАЛЬЄВ