«У Міноборони немає коштів на бойові виплати ЗСУ за вересень, — заявила голова комітету ВР з питань бюджету Роксолана Підласа. — Країні доведеться виділяти гроші на закупівлю зброї зі свого бюджету і пожертвувати грошима, які були закладені на виплати військовослужбовцям».
Україна на початку серпня отримала від США як допомогу 3,9 млрд, але ці кошти спрямують на зарплати вчителям, медикам і рятувальникам.
Уже в середині вересня казначейство муситиме обирати, кому насамперед заплатити «ті копійки, які надходять в державний бюджет зараз», попереджає народна депутатка, членкиня комітету Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ольга Василевська-Смаглюк.
«На сьогодні ми маємо ситуацію, коли і зовнішні партнери не дають достатньо, і відсутня політична воля збирати більше всередині країни. Це однозначно впливатиме на перебіг війни», — констатує старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай.
Пошук «оптимального рішення» щодо фінансового забезпечення функціонування держави злочинно затягнувся: про «дірку» в бюджеті в 500 млрд грн почали говорити ще взимку, влітку довго і болісно обговорювали на комітетах і в експертних групах варіанти законопроєкту, а 3 вересня народні депутати не спромоглись знайти два голоси та провалили ухвалення в першому читанні законопроєкту №11416-д щодо збільшення податків.
«Політика і суспільна думка завадили це зробити», — вважає пані Василевська-Смаглюк.
Окрім секвестру програм, де є невикористані кошти, та реструктуризації державного боргу, законопроєкт передбачав підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%, встановлення військового збору в розмірі 1% від доходу для платників єдиного податку ІІІ групи та встановлення військового збору для ФОП — платників єдиного податку І, ІІ та IV групи на рівні 10% від мінімальної зарплати.
Облишмо за дужками «стратегію простих рішень» (з істотних джерел фінансування дефіциту бюджету — лише підвищення навантаження на білі зарплати) та небажання влади вирішувати системні проблеми корупції, схем на митниці та податкової.
На засіданнях Податкового комітету була унікальна ситуація, коли депутати, зокрема опозиційні, виступали за підвищення податків, а виконавча влада — проти. Влада не бере на себе відповідальність за непопулярні рішення.
Несподіванкою як для нардепів, так і для фінансових експертів було те, що зник податок на надприбутки банків. Уряд і Нацбанк відмовились від збільшення податку на прибуток банків з 25% до 50%.
До таких заходів вдався уряд минулого року, і в експертному середовищі цей крок вважався найбільш вірогідним та логічним.
Майже 120 млрд грн заробили українські банки за 7 місяців 2024 року, це на 22% більше, ніж за аналогічний період торік. На топ-10 банків України припадає 86% сукупного прибутку — 80,13 млрд грн, стабільно лідирує ПриватБанк із 37,16 млрд грн після оподаткування (це 40% прибутку всіх банків).
Надприбутки банки отримують від добровільно-примусових операцій з ОВДП — під 15-16% річних за рахунок держбюджету. Але у владі й надалі саме за допомогою ОВДП хочуть перекрити дірку від відсутності політичної волі.
Всього на 2024 рік план передбачав розміщення 526 млрд ОВДП, уряд запропонував цей план збільшити на 165 млрд грн, а парламент — на всі 216 млрд грн. Та чи реально це?
На чотири місяці цього року треба залучити «всього-на-всього» дещо більше, ніж по 100 млрд грн щомісяця, або по 20 млрд грн на кожному аукціоні.
При цьому останні аукціони навіть близько не залучали навіть по 10 млрд грн, у червні було два аукціони на 15 та 16 млрд відповідно завдяки розміщенню доларових паперів.
«З ОВДП все ясно: позапланові 165 млрд грн ОВДП будуть викуповувати держбанки, хочуть вони того чи ні, мають вони корпоративних управлінців чи ні», — іронізує керівник аналітичного відділу інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій.
Але ОВДП — це «мертві гроші», які не живлять економіку. Експерти б’ють тривогу: у 2024 році обслуговування ОВДП коштуватиме державі до 157 млрд грн, або понад 3 тис. 900 гривень на кожного громадянина, а в 2022 році ця сума становила всього 115 гривень.
Замість системних фінансових рішень від уряду суспільство отримало дев’ять нових міністрів та монетний хайп. Нові-старі фігури хоч і є найбільшою урядовою ротацією з початку повномасштабного вторгнення росії, на практиці нагадують лукашенківське кадрове «перетрахування». Людей, здатних комплексно, системно вирішувати стратегічні проблеми країни, не з’явилося.
«Перестановка в українському уряді, скоріш, не свідчить про фундаментальні зміни у внутрішній чи зовнішній політиці», — написали західні медіа, посадовці ж анонімно прокоментували: «Чергова концентрація влади в ОП».
А Нацбанк, виступивши з ініціативою замінити назву монети «копійка» на «шаг», викликав неабиякий «алярм» у середовищі фінансистів. З-поміж найбільш пристойних коментарів були «не на часі» та «яким коштом?».
І хоч потім з’ясувалося, що собівартість монет залишиться без змін і Нацбанк планує викарбувати у 2025 році «всього» 20 мільйонів номіналом у 50 шагів для заміни частини з 1,35 млрд копійок того ж номіналу — а це ж тільки 14,8%, — здивування залишилося. Бо лементу було з надлишком.
І за цим криком регулятору зручно не відповідати на запитання, яке все частіше йому ставлять: за жорсткого бюджетного дефіциту чи вдаватиметься він до друку грошей, як це було в 2022 році, коли НБУ був вимушений надрукувати 400 млрд грн? У своїх інтерв’ю очільник НБУ пан Андрій Пишний старанно обходить це питання.
«Чи зможемо ми його (друку. — Ред.) уникнути в цьому році, а тим більше в наступному, — час покаже», — вважає фінансовий експерт Олександр Паращій.
