Між світлом і темрявою

У нещодавньому звітному концерті учнів та студентів Київської муніципальної академії танцю імені Сержа Лифаря, який відбувся на сцені Національної опери України, переважали великі фрагменти з балетів української і світової хореографічної класики. Зокрема, варіації й адажіо з балетів «Лілея» Костянтина Данькевича, «Лісова пісня» Михайла Скорульського, «Баядерка» Людвіга Мінкуса, «Кармен» Жоржа Бізе, «Жізель» Адольфа Адана.

Але найбільше враження справила на столичного глядача нова постановка одноактного балету Моріса Равеля «Болеро» у сценічній інтерпретації педагога Академії танцю, заслуженого артиста України Дмитра Клявіна. Концепція проєкту — заслуженого працівника культури України В’ячеслава Коломійця, балетмейстер-репетитор Надія Ятченко, візуальне оформлення Марії Дуки за ідеєю заслуженого діяча мистецтв України Андрія Лягущенка.

В анотації концертної програми постановником балету Дмитром Клявіним, лауреатом державної премії України імені Анатолія Шекери, зазначено, що у світовій хореографії знайдеться незначна кількість балетів, які часто «повертаються» на сценічні підмостки, незважаючи на час їх створення. Саме так відбувається і з шедевром Моріса Равеля «Болеро», що й не дивно, адже правічна тема боротьби світла і темряви завжди хвилювала людство. Ця тема закладена в основу балету, в якому геніально розкрита композитором через змагання Мелодії та Ритму, що будять творчу уяву численних поколінь балетмейстерів.

І хоча Мелодія в музиці «Болеро» одна, але вона у своєму розвитку має різну силу вияву, яка знайшла своє відображення у представленій хореографії, де перед глядачем постають чотири іпостасі Мелодії, кожна з яких дарує свій відтінок чи то колір прочитання і пізнання. А вже в центрі цих відтінків-кольорів і знаходиться той невблаганний Ритм, який є збурювачем та суддею в боротьбі за досконалість: кордебалет лиш повторює (репризою-рефреном) кожну з граней характеру Мелодії і водночас є спостерігачем за тим, чи ж буде переможець у цьому змаганні.

У постановці задіяний, зокрема, ще й малюнок Пабло Пікассо «Молода дівчина», який слугує своєрідною сценографією балету і в якому відтворені всі чотири відтінки-кольори, що й відповідають сьогоднішнім українським реаліям-лихоліттям. Зосібна, зелений, блакитний, рожевий і бордовий. Хоча бордовий колір нині переважає, якщо подивитися на мапу багатостраждальної України під час повітряних тривог і ракетних обстрілів.

Сумніву в тому, що світло здобуде перемогу, немає. Таку відповідь показує оптимістичний фрагмент з балету видатного грецького композитора Мікіса Теодоракіса «Грек Зорба» у хореографії Лорки Мясіна та у виконанні студентами І-ІІІ курсів відділення народної і класичної хореографії та студентами ІІІ-ІV курсів бакалаврського рівня вищої освіти. Як, зокрема, і солістів Володимира Талайка і Валентина Шевченка (робота заслуженого артиста України Вадима Сабодаша і Володимира Прянічнікова).