Наталія Стець: «Представили за сезон понад 1 тис. 120 концертів»

— Пані Наталю, цей творчий сезон у вас тісно пов’язаний з Національною філармонією. Які найбільш знакові проєкти відбулися у сезоні 2023/2024? 

— Відбувся, зокрема, цілий парад гранд-програм, які викликали великий резонанс у меломанів, музикознавців та пересічних слухачів. Ми можемо пишатися трьома фестивалями, які відбулися: Kyiv Baroque Fest (у листопаді), Kyiv Spring Sound (у травні) та Soundtrack Ukraine — фестиваль музики українського кіно (у червні). 

Нагадаю, що, крім Колонного залу імені Лисенка та «Музичного салону», Національна філармонія проводила концерти наших солістів на 20 майданчиках Києва. Загалом відбулося понад 1 тис. 120 концертів, серед яких 15 світових та всеукраїнських і київських прем’єр і 15 гастролей на нашій сцені іноземних артистів.

Для мене вже як музичної керівниці Національної філармонії України цей сезон став першим. На цю посаду прийшла у жовтні 2023 року, вигравши конкурс. І ця робота стала певним викликом, бо я — диригентка за фахом, а посада музичного керівника, окрім творчої складової, поєднує в собі багато системної, організаційної, менеджерської роботи, а також втілення багатьох стратегічних планів, які ми разом із творчою командою філармонії перед собою поставили. Це і розширення аудиторії, збільшення та урізноманітнення репертуару, залучення до творчих проєктів молодих талановитих митців, розробка та урізноманітнення дитячих програм та багато іншого.

— Під час війни щоденно постають виклики, які потрібно вирішувати. Як з ними справляєтесь?

— Головним викликом залишається повномасштабна війна, розв’язана країною-вбивцею. Це суттєво впливає на відвідуваність, особливо якщо порівнювати з довоєнним та доковідним періодом. Під кінець сезону, в найактивнішу творчу фазу філармонії з великою кількістю подій та концертів, почастішали вимкнення електроенергії. З цією проблемою ми навчились жити і намагаємось підходити до неї з креативом, але інколи ставалося непередбачуване.

Останній концерт органної музики ми були змушені переносити двічі через відключення світла, адже головна окраса Колонного залу — наш орган — була під загрозою виведення з ладу. Бо в тих умовах, які ми маємо на сьогодні — без світла, з підсиленням генератора, — він працювати не може. Зараз ми робимо все для того, щоб у новому сезоні наш слухач зміг насолоджуватись магічними звуками органу без перешкод.

— Не раз відвідувачі концертів змушені були спускатися в укриття.

— Дійсно, часто під час концертів лунали повітряні тривоги і ми змушені були переривати програми задля безпеки людей. Публіці доводилося чекати відбою, перебуваючи у нашому укритті — «Музичному салоні», який загалом працює як повноцінний концертний зал, а з березня цього року там проводять різні експериментальні концерти, цікаві лекції та медитації.

Попри блекаути і повітряні тривоги, ми можемо констатувати, що, крім постійних меломанів, нині з’явилося чимало нових слухачів, які тільки відкривають для себе світ високої музики, і це нас дуже тішить.

 

— Скільки слухачів відвідали філармонію впродовж ювілейного сезону?

— За цей сезон Національну філармонію відвідали майже 70 тисяч слухачів! У нас є певні категорії концертів для різного віку слухачів. Коли у залі багато молоді, то наші ведучі роблять мінілекцію про програму, особливості та інтерпретацію творів, які лунатимуть. 

До прикладу, у травні виконували  твір видатного австрійського композитора Арнольда Шенберґа «Місячний П’єро», що вважається одним з найяскравіших зразків експресіонізму в музиці. Перед концертом у нас відбулася бесіда зі знаним українським композитором Олександром Щетинським. Він розповів про феномен композиторського генія Шенберґа та особливості його твору і значення в історії музики, а після цього публіка пійшла до зали і вже з глибшим розумінням могла послухати та оцінити цей твір.

До речі, Наталія Пономарчук, головна диригентка Київського камерного оркестру, також практикує неформальні дискусії перед своїми концертами та проводить бесіди зі слухачами.

— У минулому сезоні було презентовано чимало цікавих програм з творами українських авторів. Але публіка все-таки віддає перевагу концертам світової класичної музики. Чому?

— Так, є така тенденція. Десь 60% слухачів обирають програми, де виконується саме класика, але це не є проблемою. Нашим завданням є не зменшення класико-романтичного сегмента, а його урізноманітнення. У Національній філармонії України кожен слухач повинен знайти для себе ту музику, яка для нього близька.

Проте ми хочемо розкривати більше граней сучасної та експериментальної музики для того, щоб знайомити слухача зі світовими музичними тенденціями, а також впроваджувати нові. В сезоні 2024/2025 ми будемо комплексно підходити до планування програм, як із національної спадщини, так і презентуючи твори наших сучасників. Нам є чим пишатися, але потрібно, щоб поряд з відомою класикою лунали й твори композиторів, які нині є голосом нашого сьогодення.

— Які ще плани на новий сезон? Ви не згадали про «Родинний альбом» Єжи Корновіча, який представили у 160-му сезоні. Проєкт створили спільно дві національні філармонії — Київська та Львівська, а ще «Київська камерата» за підтримки Інституту Адама Міцкевича та Польського інституту в Києві. Прем’єри відбулися у столиці, а потім у Львові. Чи повторюватимете «Родинний альбом»?

— Ми мріємо повторити цей проєкт у наступному сезоні. Автор «Родинного альбому», відомий польський композитор Єжи Корновіч, дуже сприяв виконанню цієї опери у двох філармоніях України, був присутній на постановках як у Києві, так і у Львові.

Цікавим є той факт, що він створив цю оперу для постановки в рамках фестивалю сучасної музики «Варшавська осінь», його ідеєю було написати оперу сучасною музичною мовою для дітей, щоб розвивати слухача для сприйняття сучасної музики з раннього віку. Ця тенденція є дуже близькою для мене сьогодні. Крім творів Єжи Корновіча, в цьому ж напрямі на новий сезон ми плануємо також концерти з музикою українських композиторів.

Ще нагадаю, що маестро 12 років очолював Спілку композиторів Польщі. Завдяки пану Корновічу народилися вагомі творчі фестивалі, де лунали твори сучасних українських і польських композиторів. Власне, пан Єжи є багаторічним очільником дуже відомого згаданого міжнародного фестивалю сучасної музики «Варшавська осінь», на який запрошує українських митців.

— Філармонія славиться концертним виконанням опер. Чи такі проєкти продовжуватимуться в наступному сезоні?

— Так, ми плануємо представити низку камерних оперних постановок, бо для нас є важливим показувати на сцені різні музичні жанри. Ми не боїмося експериментувати, відшукувати шедеври й презентувати їх слухачам.

До речі, зайнявшись підготовкою до червневого Фестивалю музики українського кіно, ми зрозуміли, що сегмент української музики у кіно є малодослідженим, ми ще й маємо дуже обмаль нотного матеріалу, точніше він майже відсутній. У наступному сезоні ми з командою плануємо більше дослідити цю тему та створювати програми, аби популяризувати музику, яка стала окрасою нашого кінематографа.

 

— У перший рік повномасштабного вторгнення рашистів в Україну багато наших музикантів виїхали за кордон і практично всі колективи мали проблеми зі штатними виконавцями. У філармонії, крім симфонічного, камерного і духового оркестрів, є ансамблі та солісти. Зараз вистачає музикантів? Чи потрібно запрошувати когось з інших колективів?

— Ситуація складна, бо, крім того, що багато музикантів досі не повернулися на Батьківщину, є процес мобілізації чоловіків у лави ЗСУ.

Так, брак кадрів є досить суттєвим. Ця проблема стосується не тільки нашої філармонії, а й багатьох інших творчих колективів не лише Києва, а й усієї України. Ми розуміємо, що найголовніше завдання кожного українця сьогодні — це захист територіальної цілісності нашої держави, але водночас ми маємо докладати зусиль для того, щоб зберегти та розвивати культуру нашої держави, яка дуже довгий час перебувала в так званій окупації «великою русскою культурою». Для цього нам як ніколи потрібно гуртуватись і разом працювати на якісний результат. 

— Нещодавно на сцені філармонії у Києві відбулася світова прем’єра Третьої симфонії «Любов» Богдани Фроляк, написаної на замовлення генерального директора Львівської філармонії, диригента Володимира Сивохіпа. Чи замовлятиме написання творів українським композиторам столична філармонія?

— Дуже сподіваюсь на те, що в найближчому майбутньому професія композитора в Україні стане дуже престижною та високооплачуваною! На сьогодні маємо гіршу ситуацію — в цілому музичний менеджмент в Україні відсутній. Від того найгірше композиторам, бо для того, щоб розвиватись, удосконалювати свою техніку і масштабуватись, композитору недостатньо лише бажання писати.

Загалом, це проблема всієї системи, яку потрібно змінювати. Важливо про це говорити й рухатись у напрямку змін кожному на своєму місці. Зі свого боку ми збільшуємо відсоток виконання музики молодих українських композиторів на сцені Національної філармонії. Також уже маємо деякі домовленості з відомими українськими композиторами про активну співпрацю. Це стосуватиметься проєктів органної, симфонічної музики та малих складів ансамблів.

— Розкажіть про гастрольну діяльність НФУ, українські та закордонні виступи.

— Гастролі Україною наших митців відбулись у 25 містах та містечках. Гру наших музикантів чули в Японії, Великій Британії, Данії, Латвії, Литві та Польщі. Хоча під час війни важко заздалегідь планувати концерти та програми.

Навіть у прифронтових зонах ансамблі та солісти дають концерти. Наші митці виступали в межах проєкту «Філармонія нескорених», а також долучилися до проєкту «Мистецька фортеця» і брали участь у концертах у Харкові та Харківській області. Активно долучались до проєкту «Культурний фронт», організований спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України за підтримки Донецької державної адміністрації.

З великим успіхом Симфонічний оркестр Національної філармонії під орудою Миколи Дядюри та соліста-піаніста Станіслава Гумінюка виступали у великому турне по Японії. Відбулося 30 концертів у багатьох містах: Токіо, Осака, Саппоро, Фукусіма, Нагано, Фукуока, Хіросіма тощо. У програмі поряд із західноєвропейським репертуаром виконували й знаковий твір нашого класика сучасності — «Гуцульський триптих» Мирослава Скорика.