Кінець літнього часу, або Як Руслан Стефанчук переміг Бенджаміна Франкліна

Отже, стараннями голови нинішнього парламенту в Україні поховано ідею сезонної зміни часу, яку вперше висловив у 1784 року визначний американський учений і політичний діяч Бенджамін Франклін, той самий, чий портрет досі прикрашає стодоларові купюри і на чиєму мармуровому бюсті було написано: «Забрав блискавку в небес і владу в тиранів».

 

Хід міркувань Франкліна був приблизно такий: візьмімо місто в середніх широтах, де тривалість найдовшого світлового дня влітку становить приблизно 16 годин, а найкоротшого світлового дня взимку — приблизно 8 годин (саме такі цифри маємо, до речі, для Києва). 

 

Коли вважати, що Сонце перебуває в найвищій точці опівдні (за часів Франкліна кожне місто мало свій час, пов’язаний з його довготою), то взимку воно сходить над обрієм о 8-й ранку, а сідає за обрій о 16-й вечора.

 

Нічого не вдієш — і рушати на роботу, і повертатися з роботи доводиться потемну, при освітленні (за часів Франкліна — свічок чи гасових ламп). А ось улітку воно сходить о 4-й ранку й сідає о 20-й вечора.

 

Франклін першим звернув увагу на те, що пересічний містянин проводить при цьому в ліжку принаймні пару літніх ранкових світлих годин, коли так зручно працювати, а натомість увечері ще мінімум зо дві години живе при штучному освітленні, перш ніж рушити спати.

 

Звідси у вченого з’явилася ідея: запровадити на пів року літній час, зсунутий на годину вперед порівняно із зимовим, і суттєво заощадити на свічках і на гасі, та й очі людям оберегти від зайвого напруження.

Практичне втілення цієї ідеї Франкліна в життя в різних країнах відбулося з початку ХХ століття. Літній час на території УНР було вперше встановлено з 14 квітня по 14 вересня 1919 року.

 

Це було зроблено для того, щоб повніше використовувати для потреб людини світловий час у літні місяці — відповідно до викладених вище міркувань.

 

На сьогодні, попри запровадження енергоощадних ламп, питання зменшення енергетичних витрат на освітлення залишається актуальним, що зафіксовано, зокрема, й рекомендаціями Європейської економічної комісії ООН.

 

Тому провідні держави світу далі практикують переведення годинникових стрілок на годину в літні місяці. Так роблять у майже всіх штатах США, провінціях Канади, Великій Британії і всіх без винятку державах ЄС (попри те, що в ЄС від 2021 року питання запровадження літнього часу є вже компетенцією не Брюсселя, а національних урядів). 

 

Натомість відмовилися від використання літнього часу такі недемократичні держави, як росія, білорусь і Китай.

 

Отже, висновок перший: з ухваленням законопроєкту №4201 Україна відійшла від практики обчислення часу, загальноприйнятої для країн ЄС та інших держав, що підтримують Україну в її боротьбі проти російської агресії, і взяла варіант, характерний для тоталітарного світу. Таке рішення важко пояснити з точки зору будь-якої політичної логіки.

А з точки зору астрономії дія законопроєкту №4201 поверне нас до ситуації, яка була до Франкліна. Світатиме наприкінці червня в Києві по третій ранку, коли більшість громадян ще мирно сплять у ліжках.

 

А ось після восьмої вечора ці громадяни вже змушені будуть запалювати світло — на годину раніше, аніж тепер, за дії літнього часу.

 

Це відчутно збільшить витрати установ, підприємств і домогосподарств на електричне освітлення у вечірні години навесні, влітку та восени, що матиме особливо помітний ефект для кожного з нас в умовах постійних відключень електроенергії, викликаних руйнуваннями енергетичної інфраструктури.

 

У ці найдовші літні дні особисто я звик працювати при денному світлі до 21-ї. А після скасування переходу на літній час уже о восьмій доведеться вмикати павербанк. 

 

Натомість у ранкові години сонячне світло витрачатимемо марно. Причому особливо відчутно — на сході держави, де сонце сходить ще на годину раніше, аніж у столиці.

 

Тож наступний крок, до якого неминуче змушена буде вдатися влада в умовах дії законопроєкту №4201, — це запровадити гнучкий графік початку робочого дня в різних регіонах держави, що цілком нівелює ефект часової «стабільності», який і повинен начебто забезпечити законопроєкт №4201.

 

Тож навіщо створювати одним законом стільки незручностей одразу для реноме держави, для економіки, для кожного окремого громадянина? Невже годинний зсув часу двічі на рік має такі вже згубні наслідки для кожного з нас?

 

Академія наук вищої школи України — заснована у 1992 р. всеукраїнська громадська наукова організація, яка об’єднує понад 450 провідних учених, докторів наук і професорів, що працюють в усіх наукових центрах держави і представляють усі галузі знань — ще відразу після ухвалення законопроєкту №4201 у першому читанні в березні відносно мирного 2021 року в зверненні на адресу Верховної Ради наголошувала на тому, що на сьогодні відсутні авторитетні визнані світовою науковою спільнотою дослідження, які б засвідчували серйозний негативний вплив сезонного переведення годинників на фізіологічний і психологічний стан людини. 

 

І це є цілком зрозумілим: адже десятки мільйонів людей, регулярно подорожуючи по всьому світу, змінюють часові пояси не двічі на рік, а значно частіше, й не на одну годину, а на більший часовий інтервал. Це справді призводить до певного тимчасового дискомфорту, але не тягне за собою тривалих негативних наслідків і зовсім не є підставою для відмови від подорожей за межі свого часового поясу.

Але дуже вже хотілося депутатам «подбати про народ» — і законопроєкт №4201 було ухвалено з суто формальними експертними висновками міністерств, проте без глибоких фахових експертних висновків наукової спільноти, зокрема профільних установ НАН України, НАМН України, провідних університетів тощо. Перемога Руслана Стефанчука над Бенджаміном Франкліном виявилася повною і тріумфальною.

 

А ось перемоги над законами природи не вийде. Земля обертатиметься навколо Сонця і навколо власної осі так, як оберталася і раніше. Ранкові світлі години влітку марнуватимуться, а вечірні — потребуватимуть електрики. З якою, як відомо, зараз сутужно і буде сутужно у найближчі роки.

 

Щоправда, лишається слабка надія на те, що не лише популістський, а й відверто антиєвропейський закон буде все-таки заветовано президентом Володимиром Зеленським.

 

Адже розумніше зараз було б пояснити виборцям, які справжні наслідки потягне за собою «депутатське людинолюбство», а на рівні уряду — утворити робочу групу з фахівців-науковців для опрацювання пропозицій щодо вдосконалення системи обчислення часу в Україні. До цього президента й закликала АН ВШ України. Але, на жаль, голос учених нечасто чують у високих владних коридорах.