У третьому класі на уроці географії я випадково написала, що Україна розташована на материку Африка.
Тоді це дуже розсмішило моїх однокласників, та зараз, спостерігаючи за людьми за вікном, що потерпають від +38°С, я розумію, що не дуже-то й помилялася.
Дійсно, останні два тижні для України виявилися надзвичайно спекотними і причин тому багато. Чи можна на це якось вплинути? Нумо розбиратися.
Протягом останніх 50 років зростання температури повітря стало найінтенсивнішим за 2 тис. років.
Подібна температура, яка була минулого року, востаннє, на думку науковців, була майже 100 тисяч років тому.
А сталося це через різноманітну та однаково руйнівну діяльність людини — хто би сумнівався...
За даними Центру екологічних ініціатив «Екодія», за два роки повномасштабної війни в Україні росія завдала збитків клімату на $32 млрд.
У перші 12 місяців російська агресія призвела до викиду 120 млн тонн вуглецю, а за 24 місяці великої війни викиди продовжили зростати й тепер становлять 175 млн тонн.
Це перевищує річну кількість викидів від такої високоіндустріальної країни, як Нідерланди, використання 90 млн бензинових автомобілів на дорогах або будівництво 260 вугільних електростанцій по 200 МВт кожна.
Погоду псує і звичайна людська діяльність: надмірна кількість газів, які утворюються в результаті діяльності ТЕЦ, транспорту, сільського господарства чи промисловості, потрапляє до атмосфери Землі та утримує в ній сонячне тепло, не даючи останньому повертатися до космосу.
Внаслідок цього відбувається «розігрів» нашої планети й через це підвищується її середньорічна температура. Простими словами, Земля — це пательня, а ми, якщо нічого не зміниться, — майбутні вишкварки.
Адже темпи зміни клімату в Україні навіть вищі за європейські: швидкість зростання середньої за рік температури нашої неньки у 1961-2023 рр. становила 0,41 градуса за десять років, коли в Європі — 0,34 градуса.
За даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), Україна стала одним із регіонів планети (за винятком полярних широт), де протягом останньої декади зростання температури відбулося найвищими темпами.
От тобі й маєш: 14 липня Метеостанція Тетерів зафіксувала в Києві температурний рекорд — максимальна добова температура була +37,7°С. Попередній рекорд +34,4°С фіксували в 1951 і 2021 роках.
Але це лише квіточки — Наталка Діденко, метеорологиня й телеведуча, опублікувала в себе на сторінці такий допис: «15 та 16 липня температура повітря в Україні становила +33...+39 градусів, місцями до +40...+42 градусів. Більша частина України й надалі потерпатиме від сухого, а точніше пересушеного повітря.
Послаблення спеки очікується на півночі України 18 липня, на півдні, сході та в центральних областях ймовірне послаблення спеки орієнтовно 20-22 липня...».
Урбаністична ініціатива «Містознавство» провела цікаве дослідження, використавши інфрачервоний пірометр — прилад для безконтактного вимірювання температури. Результат можна побачити на фото — вражає, чи не так?
Рослинність, якої так бракує Києву, — це природний кондиціонер. Дерева та кущі поглинають тепло, виділяють кисень і створюють тінь. Окрім того, вони зменшують рівень шуму та затримують дощову воду.
Тому «Містознавство» вважає, що збільшення насаджень у місті — це найефективніший спосіб боротьби зі спекою.
Спека в наші дні — проблема універсальна, тому міста інших країн по-різному пристосовуються до нових реалій. Наприклад, у Відні існує мережа «прохолодних вулиць», з великими деревами та арками, що розпилюють воду.
В Арнемі ж розібрали й озеленили 10% асфальтованих поверхонь, а в Медельїні взагалі створили 30 «зелених коридорів». У них висадили 880 тисяч дерев та 2,5 мільйона менших рослин.
З 2016 по 2019 рік середня температура в таких зелених коридорах знизилася з 31,6°C до 27,1°C. Також значно покращилась якість повітря та на 34% виріс рівень використання велосипедів.
На місці не стоїть і Київ, який у 2022 році запустив програму #містоживихстін та передав сто паростків винограду районним адміністраціям, а через рік обрав 25 ділянок, на яких перестав скошувати траву й натомість висадив різнотрав’я, аби підвищити біорізноманіття міста.
«Цього року ми маємо 39 ділянок у Києві, де не скошують траву, і ще 17 ділянок, де висаджуємо луки. Цей експеримент буде тільки масштабуватись. У 2025 році кількість ділянок зросте», — розповідає очільник Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА Олександр Возний.
Тож це лише початок.
Олеся МАЗУРКОВА
