Червень — місяць, який традиційно вважають періодом боротьби за права ЛГБТК+ спільноти.
В Україні з цього приводу вже близько 10 років проводяться паради в столиці та інших містах, тож я вирішила відвідати благодійний фестиваль «КиївПрайд», що проходив у київському арт-центрі Closer.
Потрапити туди було не так просто — довелося пройти три рівні безпеки: першим виявилися поліцейські біля воріт, які питали про вік та наявність при собі зброї.
Осіб віком до 18 років пропускати відмовилися, аргументуючи підвищеною небезпекою. Другою «перешкодою» стала пані у військовій формі з поліцейським собакою на повідку — йому дали понюхати мій наплічник на предмет заборонених предметів та речовин.
Свій електрошокер, який узяла, аби за потреби захищатися від борців за «традиційні цінності», на прохання поліції я залишила ще на вході, тому пес нічого цікавого не унюхав і мені дозволили йти далі.
Уже на самісінькому вході до арт-центру охоронець попросив подивитися мої речі ще раз, і, на щастя, це виявився заключний, третій, рівень перевірки.
Аби пройти далі, потрібно було задонатити на прайд-збір, що складався з п’яти перевірених фондів та організацій, які допомагають військовим на Бахмутському, Куп’янському, Харківському, Донецькому та Сумському напрямках. Мінімальний внесок — 150 грн, і люди радо донатили: лише за той день вдалося зібрати понад 100 тисяч гривень.
Людей усередині було багато, та вони не завадили роздивитися інтер’єр. Майже все було обвішане прапорами ЛГБТК+ спільноти, де для позначення кожної орієнтації були створені унікальні поєднання кольорів.
Також навколо стояло багато яток із різноманітним начинням: від прикрас із бісеру та камінців до секс-іграшок. Звісно, працювало й чимало майстерень, які можна було відвідати за довільний донат на той же збір, оскільки мета благодійного фестивалю — зібрати 4 мільйони гривень для захисників та захисниць України.
До речі, їм присвятили не лише збір, а й експозицію постерів, де були висвітлені історії вояків та воячок ЛГБТК+, а також кілька їхніх цитат.
Моя найулюбленіша: «Якщо я свідомо пішов на війну, чого я маю боятися говорити, що я — гей?» Павла Лайгойди, який є стрільцем-зенітником бригади ЗСУ.
Батьківщина - мати проти дискримінації.
Хтось може сказати, що в ЛГБТК+ спільноти вже й так є всі права й «нехай сидять собі тихо та й роблять, що хочуть», проте не все так однозначно, адже одностатеві союзи в нашій країні досі не визнаються.
І насправді це серйозна проблема, оскільки такі пари не мають права на успадкування майна або спільне його володіння, не можуть ухвалювати рішення в разі недієздатності чоловіка чи дружини, коли заходить про лікування, а також не мають змоги разом удочерити або всиновити дитину — в такому випадку лише одна особа в парі вважатиметься опікуном, а інша прав на дитя взагалі не матиме.
А ТИМ ЧАСОМ...
16 червня відбувся марш КиївПрайд, який тривав 30 хвилин, де учасники наголошували на тому, що хочуть бачити Україну вільною та відкритою для всіх. Участь у ньому взяли 500 людей, які, попри дощ та потенційну можливість сутичок, спонукали голосувати за законопроєкти №9103 та №5488, де йдеться про легалізацію одностатевих шлюбів та покращення механізмів реагування на випадки дискримінації та нетерпимості щодо ЛГБТК+ спільноти.
.png)
