А зелені огірки всі вживають залюбки: в Опішні охоче діляться секретами успішного тепличного господарства

Показуючи мені приміщення дуже зручної й місткої теплиці завдовжки 40 метрів і завширшки 8 метрів, де найбільше місця займають огірки (їхні стебла, вертикально закріплені на спеціальних конструкціях, мають доглянутий вигляд), директор комунального підприємства «Опішня-Агро» Наріман Ібрагімов говорить, що в нинішній ситуації, коли деякі південні райони України окуповані рашистською федерацією, а до того ж багато сільськогосподарських земель потребують обстеження та розмінування, овочівництво стає перспективним напрямком у центральних регіонах.

 

«Овочеві культури дають досить непогані прибутки. Загалом реалізуємо вирощені нашим комунальним аграрним підприємством овочі покупцям з полтавського регіону. А торік, коли вони вродили нівроку, до нас приїжджали навіть представники великих торгових мереж з Києва, закуповуючи по 1-2 тонни овочевої продукції, — хвалиться пан Наріман.

 

— Розвиваючи ж тепличне господарство, хочемо показати місцевим жителям, що на цьому можна заробити. І якби вони підхопили нашу ініціативу, спорудивши домашні теплиці, ми могли б створити своєрідний хаб. Аби, збираючи продукцію в людей, вийти на великі обсяги її й реалізувати тим же супермаркетам. Я б сказав, що наша комунальна теплиця нині переживає період апробації, коли ми вибираємо кращі сорти овочів. Щодо огірків, то торік експериментували з 2-3 сортами, а врешті-решт обрали сорт «Мадрілен», який славиться неперевершеним виглядом корнішонів, високою врожайністю й відмінними смаковими якостями. Цьогоріч посадили 800 стебел огірків і 150 кущів томатів. Минулого року зупинилися на сорті помідорів, який мені порадили, але він виявився невдалим. Тож нинішньої весни посадили томати трьох сортів. Подивимося, якою буде їхня врожайність і чи буде на них попит».

 

Завдяки тепличним умовам огірковий сезон розпочинається в середині лютого, коли насіння огірків висівають у стаканчики з торф’яним субстратом. Уже через місяць розсаду висаджують у закритий ґрунт.

 

Звичайно, напровесні у плівковій теплиці підтоплюють, щоб температура була оптимальною для росту рослин. Задля цього тут встановили твердопаливний котел і обігрівають приміщення дровами.

 

А от щоб підвищити енергоощадні властивості системи закритого ґрунту, зробили двошарове покриття споруди, яке діє за принципом термоса, істотно скорочуючи тепловтрати. Що іще цікаво?

 

Як стверджує Наріман Ібрагімов, вирощують огірки дідівським способом, вносячи в ґрунт органічне добриво й зовсім не використовуючи хімії. Єдине — рослини можуть обробити біопрепаратом від павутинного кліща, однак і після цього перестраховуються: протягом 2 днів не збирають овочів. 

 

У теплиці постійно господарює лише одна працівниця — Тетяна Тен. За словами Нарімана Ібрагімова, вона прекрасно справляється, дає раду тепличному господарству сама.

 

Хіба що в період висадки рослин у ґрунт залучають інших працівників. Та ще кочегар за потреби опалює приміщення. Водночас пані Тетяна зауважує, що доглядати за рослинами в теплиці не так легко.

 

Тут цілий день не витримаєш — хоч приміщення й провітрюють, за сонячної погоди в ньому спекотно й душно. Тому робочий день жінки нерідко розпочинається о пів на шосту годину ранку, закінчує ж роботу вона обідньої пори, а тоді приходить уже ввечері, коли жара спаде (добре, що теплиця розміщена неподалік від її домівки).

У теплиці постійно господарює лише одна працівниця — Тетяна Тен.

 

«Хоч загалом це заняття мені до душі. Я з Казахстану, із діда-прадіда перейняла любов до праці на землі. Безперечно, для однієї пари рук тут немало роботи. Щоб рослина не витрачала сил на нарощування зеленої маси, потрібне постійне пасинкування, тобто видалення зайвих бічних пагонів, вус, — розповідає Тетяна Тен, водночас демонструючи, як вона це робить.

 

— Така проста процедура сприяє подальшому зростстанню стебла та плодоношенню. А оскільки стебла огірків дуже інтенсивно ростуть, треба кожного Божого дня підв’язувати їх до шпалер. Якщо цього не робити, вони, замість рости вгору, зігнуться й попадають вниз, а можуть і зовсім зламатися. От бачите, я тільки вчора підв’язала стебло, а вже як воно встигло вимахати! Як відомо, огірки вологолюбні. І в теплиці діє система крапельного поливу, та за нею теж треба стежити: якщо якійсь із рослин дістається мало води, доливаю її з поливальниці. Що й казати, за огірками потрібен щоденний догляд. І дуже важливо вчасно помітити симптоми хвороби, аби терміново її усунути. Зриваю ж овочі, коли ті доростають до певного розміру, щоб були й не малі, й не великі. Зрозуміло, покупцям хочеться, щоб вони були трохи меншими. Але я стараюся таких не продавати, аби теплиця окуповувала себе й, до того ж, щоб огірків вистачило всім охочим, бо наплив останніх дуже великий. Ті, хто купував наші огірки торік і вже їх розкуштував, звертаються й цьогоріч». 

 

За день пані Тетяна збирає різну кількість овочів — залежно від погоди. Якщо надворі тепло, а відтак огірки швидко ростуть, може й 10 відер ними наповнити. Якщо ж стає прохолодніше, ріст огірків сповільнюється — у такому разі, бува, збирає їх і наполовину менше.

«У мене й удома є теплиці — я чи не все життя займаюся вирощуванням розсади на продаж (а моя дружина вирощує квіти), тож маю відповідний досвід. Першого року існування комунальної теплиці планував отримати по 2 кілограми огірків із куща. Та насправді нам вдалося вийти на ще більший урожай, — із задоволенням констатує Наріман Ібрагімов.

 

— Коли рослина піднімалася шпалерою на 1,5 метра вгору, ми лишали пагони, аби стебло гілкувалося й утворювало додаткову зав’язь. У підсумку нам вдалося зібрати десь по 3 кілограми огірків з куща. Таким чином, першого ж року ми одержали від продажу цього популярного овочу близько 200 тисяч гривень чистого прибутку. Тепер уже зрозуміло, що вирощувати огірки дуже вигідно. І можна спокійно обійтися без імпортних огірків — цей овоч прекрасно росте й на благодатній полтавській землі. Безумовно, поки що ми не в змозі повністю задовольнити попит — навіть місцевим жителям, які вже встигли оцінити схожі на домашні дуже смачні й ароматні огірки, вирощені в комунальній теплиці, їх не вистачає. Зараз (розмова відбулася на початку травня – Авт.) роздрібна ціна на них становить 110 гривень за кілограм. Ми не стали її дуже підвищувати, аби для людей із нашої громади вирощена нами продукція була доступною». 

 

Нинішнього сезону в тепличному господарстві вже зібрали понад 200 кілограмів огірків. По змозі їх поставляють і до шкіл, дитсадків. А ще відправляють нашим воїнам на фронт.

 

Пан Наріман розмірковує вголос: навіть якщо одержати по 2 кілограми цих овочів з куща, то вже вдасться вийти на урожай 1 тис. 600 кілограмів. Хоч загалом ті, хто опікується теплицею, мріють зібрати по 4 кілограми огірків з куща завдяки продовженню періоду його плодоношення. 

 

«Скажімо, торік ми торгували тепличними огірками до початку липня, — розказує директор КП «Опішня-Агро». — Якщо продовжити сезон огірків принаймні на місяць, у такому разі додасться ще по кілограму овочів з куща. До речі, приміщення теплиці стараємося використати сповна: зібравши урожай ранніх огірків, висаджуємо пізні (і першу продукцію маємо у вересні). А під Новий рік саджаємо цибулю на перо, яка теж є досить затребуваною. У планах — виростити ще й салат». 

 

Микола Різник зізнається: він пишається тим, що їхній почин почали підхоплювати в інших територіальних громадах. І хоч у воєнний час українці особливо не в змозі впроваджувати новації, до Опішні постійно прибувають охочі побачити на власні очі, як функціонує теплиця. 

 

«У нас розписаний графік: щотижня приїжджають переймати досвід делегації з різних громад України. Ми стали першими, хто створив комунальне аграрне підприємство. А нині їх уже налічується 300 на наших теренах. Тепер охоче ділимося секретами прибуткового тепличного господарства. І я радий, що й ця наша ініціатива викликала схвальні відгуки. Донедавна вирощування овочів у теплицях на Полтавщині було не надто поширеною практикою. А нині теплиці з’явилися й у деяких інших громадах. До того ж, це приклад для членів нашої громади, як можна ефективно використовувати свою земельну ділянку. Створюючи тепличне господарство, ми, окрім усього, хотіли мотивувати наших людей навіть під час війни не виїжджати за кордон, а вчитися заробляти кошти тут, на своїй землі. Усе це реально, — переконаний Микола Миколайович.

 

— Скажімо, ми витратили на спорудження теплиці понад 200 тисяч гривень. А зараз завдяки їй комунальне агропідприємство легко заробляє таку суму за сезон. Ще й сплачує податки до бюджету громади — тільки податок на прибуток становить 200 тисяч гривень».

 

Прикметно, що комунальне тепличне господарство в Опішні хочуть масштабувати: уже виготовили проєктно-кошторисну документацію на будівництво 5-ти великих стаціонарних теплиць з під’їзними шляхами, огородженням, опаленням, ангарами для зберігання вирощеної продукції, холодильними камерами. Голова Опішнянської територіальної громади певен, що це буде таке собі бюджетоутворююче підприємство.

 

«Ми мріємо про грантову допомогу, а відтак стукатимемо у двері міжнародних фондів, — ділиться планами Микола Різник. — Уже внесли згаданий проєкт до системи DREAM. Бо руйнівна війна, я вірю, рано чи пізно закінчиться, і тоді йтиметься не лише про відновлення втрачених виробництв, а й про впровадження нових інфраструктурних проєктів, що підніматимуть економіку країни. Щоб ми не закуповували ті ж імпортні овочі, а вирощували овочеву продукцію у себе вдома. Тож сподіваюся, що одна комунальна теплиця — це лише старт. До початку повномасштабного вторгнення московитів ми планували людям, які хотіли б зайнятися тепличним господарством, виділяти міні-гранти з громадського бюджету в розмірі десь 50 тисяч гривень на будівництво невеликої теплиці. Бо це сприяє розвитку економіки територіальної громади. У зв’язку з тим, що зараз маємо певні бюджетні обмеження, думаю, повернемося до цього вже після війни. І, можливо, у майбутньому Опішня стане столицею не тільки українського гончарства, а й тепличного господарства».