До 126-річчя Національного університету біоресурсів і природокористування України на території вишу в Києві з’явилася нова патріотична локація — сквер пам’яті випускників, студентів, викладачів, співробітників університету, воїнів-героїв, які загинули за свободу і незалежність України в боротьбі проти російських загарбників.
За десять останніх років війна забрала понад сто випускників вишу, з них 22 — студенти нинішнього покоління.
Студент гуманітарно-педагогічного факультету Леонід Грищенко вивчав психологію, та війна змусила юнака опановувати зовсім інший фах — мистецтво військового.
Захищаючи Україну, він загинув під Вугледаром 26 травня 2023 року.
Увіковічнення пам’яті про Леоніда надихнуло його наречену Антоніну Коваленко на ідею облаштування університетського скверу.
Розробила проєкт і супроводжувала його втілення випускниця ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП Альона Ічанська.
Основою композиції є стела, зварена з протитанкових їжаків, які були встановлені на блокпостах на підступах до Києва на самісінькому початку повномасштабної війни.
Ці протитанкові загородження, як і залізобетонні блоки (що теж перекривали агресору танконебезпечні напрямки, а віднині відіграють роль лавочок для відпочивальників), привезли волонтери. Зелену зону скверу доповнили декоративні рослини, властиві природі нашої країни.
Зовсім поруч — університетський меморіал, де поховані такі ж юні студенти, які захищали Київ від фашистів у далекому 1941 році. Тож вибір місця для скверу на вшанування пам’яті Героїв нової доби став невипадковим.
Кривавий мартиролог російсько-української війни, на жаль, постійно поповнюється. І для того, щоб не забувати про цих героїв, щоб їхня справа продовжувала жити, щоб на їхньому прикладі ми продовжували готувати справжніх фахівців і патріотів, — нації якраз і потрібні такі місця сили.
Сквер у нинішньому його стані — це, певно, перша лінія: пізніше тут з’являться і меморіальні дошки з іменами полеглих. Дуже хотілося б, щоб цих імен було небагато, але війна — річ жорстока.
На відкриття приїхали батьки героя — тато Леонід Миколайович та мама Зінаїда Іванівна, а також ініціаторка ідеї Антоніна. Вони переконані, що цей сквер — не місце скорботи, а місце пам’яті і данини життю.
Перші квіти до підніжжя пам’ятного каменя лягли ще до офіційного відкриття скверу — від випускників минулих років, які традиційно збираються в університеті на свої зустрічі.
А крайнього травневого дня, коли університетська громада зібралася на офіційне пошанування, вдячність і повага примножилися. Пам’ять, як і весна, не знає браку повені.
Єлізавета МАХОНЮК, студентка
