Самгородок дочекався храму: люди на Черкащині понад 80 років мріяли про святиню ПЦУ

У селі Самгородок Черкаського району історична і довгоочікувана подія — митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив там новий храм Миколи Чудотворця Православної церкви України. 

 

Церкву збудував виходець із цього села Анатолій Семинога, засновник групи компаній «Агро-Рось».

 

Владика Іоан від імені предстоятеля Православної церкви України Епіфанія вручив фундатору новозбудованого храму Анатолію Семинозі орден святителя Миколая та грамоту «За відродження духовності в Україні, відданість ідеалам добра та значний внесок у суспільне благо».

 

Грамоти «За заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним народом» вручили й будівельникам.

 

«Кожна людина повинна працювати над собою, а тому приходьте до церкви, як до навчальної кімнати. Вчіться молитися, ставайте ближчими до Бога, лікуйте свою душу Божим словом», — закликав після літургії митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан.

 

Цей храм — давня мрія всіх самгородян, адже тут колись була церква, але її зруйнували ще більшовики, каже Aнатолій Cеминога. І сподівається, що це буде не просто храм, а центр духовної культури, центр єднання. Це те, що нам зараз украй необхідно, бо нам потрібна перемога над ворогом.

 

Церкву в Самгородку комуністи знищили понад 80 років тому. Стояла вона у центрі на місці нинішнього парку. Була дерев’яною, збудована ще самгородським поміщиком, але в сталінські часи, у 1939-1940 роках, радянська влада її розвалила. Спочатку збили хреста на церкві, а згодом колоди та дошки розібрали.

 

«Наші люди після Голодомору, які вижили, не мали сил боротися за церкву. У Самгородку он там, де Яменкова хата стояла, двостороння вулиця аж до Ташлика тяглася, більш ніж 40 хат нараховувала. Всі померли у голодовку», — з сумом пригадує для «України молодої» один зі старожилів Самгородка Микола Дирда.

 

Каже, сам хоч і невеличкий тоді був, а добре пам’ятає, як два сільські дядьки храм розбирали. Колись, уточнює, сестри дозволили піти подивитися, що ж там роблять. Він і пішов.

 

«То дядько Василь Каданець, який розбирав церкву, дав мені ікону, яка при вході висіла, ото де голова на тарілці. Каже, неси звідси, синок. Я й приніс додому», — пригадує Микола Дирда.

 

Старожил говорить, коли у Другу світову німці у Самгородок заходили, то церква вже була геть розібрана і деревина з неї у штабелях лежала.

 

Неподалік валялися й величезні камені, на яких стояла дерев’яна церква. Їх пізніше розбили й розтягли.

 

Уже при німецьких окупантах церкву в селі облаштували у колишній каплиці при виїзді в сторону сусідньої Макіївки.

 

«Тоді врятовану ікону, яка називалася «Усікновення голови Іоанна Предтечі», моя мати віддала в ту каплицю. У ній правили й після війни кілька років», — розповів Микола Дирда.

 

За його словами, вже згодом особливо затяті комуністи запропонували церкву-каплицю прикрити. Там зробили склад та комору. І тільки після 1975 року в ній знову відкрили церкву.

 

«А тепер бачите, який храм збудував наш земляк Анатолій Семинога, подяка йому велика. Для нашого села це дуже велична краса буде», — зазначає Микола Андронович.