Цьогорічний чемпіонат Європи з легкої атлетики приймав Олімпійський стадіон у Римі.
Зазвичай континентальні першості відбуваються у серпні, але 2024-й — це рік олімпійський, тому легкоатлети визначали найсильніших на початку літа.
Легендарний стадіон був побудований у 1928 році; у 1953-му його реконструювали як головну арену літніх Олімпійських ігор 1960 року.
На цих змаганнях нашу країну представляло 46 атлетів. Уже в стартовий змагальний день у скарбничці української збірної була медаль.
Досвідчена майстриня спортивної ходьби Людмила Оляновська здобула «бронзу» на дистанції 20 км.
Іспанка Лаура Гарсія-Каро на фінішній прямій ішла з прапором своєї країни і була впевнена, що підніметься на подіум. Святкувати свій успіх вона взялася за кілька метрів до фінішу.
Там, власне, й відбулася головна драма усієї 20-кілометрової дистанції, коли іспанка з розгубленим і нерозуміючим поглядом проводжала значно стрімкішу українку, котра відібрала в неї, здавалося б, уже виграну медаль.
Оляновська, котра фінішувала четвертою на минулому чемпіонаті Європи в Мюнхені, боролась до останнього метра і здобула таку жадану «бронзу». А водночас і виконала норматив на Олімпійські ігри у Парижі.
Після фінішу Людмила сказала: «Люблю фініші на Олімпійських стадіонах. Що в Пекіні, де я виграла медаль чемпіонату світу, що зараз. Коли заходили в тунель під трибунами, бачила, що іспанка не так і далеко. На стадіоні, за 300 метрів до фінішу, розуміла, що можу її наздогнати, а за 150 вже була впевнена в цьому».
У чоловіків на 20-кілометровій дистанції пристойний результат показав Ігор Главан 1:22,03 (10-те місце).
Найбільше ж чекали медалей від наших дівчат у секторі для стрибків у висоту. Ярослава Магучіх — бронзова призерка Олімпійських ігор 2020 — без особливих зусиль піднялася на найвищу сходинку п’єдесталу, захистивши таким чином свій чемпіонський титул.
Напередодні вона святкувала перемогу на етапі Діамантової ліги у Стокгольмі, де подолала планку на двометровій висоті. У Римі, попри м’язову травму стегна, вихованка Тетяни Степанової підкорила 2,01.
«Звичайно, це круто — стати дворазовою чемпіонкою Європи. Рада, що змогла це зробити. Все йде добре. Будемо готуватися до наступних змагань», — зазначила Магучіх.
До речі, нагороду нашій атлетці вручала легендарна болгарка Стефка Костадінова, світовий рекорд котрої (2,09 м) тримається з 1987 року. А Ярослава Магучіх — третя в історії стрибунка у висоту, що здобула понад дві нагороди на континентальній першості. Раніше це вдалося іспанці Рут Бейтії та румунці Йоланді Балаш.
На подіум піднялася й інша вітчизняна стрибунка у висоту. Ірина Геращенко з результатом 1,95 м виборола бронзову нагороду, котра стала для неї першою відзнакою, виграною на континентальних форумах на відкритому повітрі.
Другою в цьому секторі була сербка Ангеліне Топич (1,97). При цьому ще двоє українок — Юлія Левченко та Юлія Чумаченко — боротьбу за медалі у секторі для стрибків у висоту припинили на етапі кваліфікації.
Ще одну «бронзу» поклав до скарбнички нашої збірної титулований метальник молота, котрий уже впевнено заявив про себе на юніорських змаганнях різного рангу, — Михайло Кохан. Михайло послав снаряд за позначку 80,18 м і вперше здобув медаль дорослого чемпіонату Європи.
Однак не всі наші сподівання на медалі виправдалися. 24-річний атлет Владислав Погорілко напередодні вперше в історії України вибіг із 45 секунд на 400-метрівці. І завдяки високому рейтингу одразу потрапив до півфіналу.
У своєму забігу він фінішував п’ятим, що не дозволило йому потрапити до фіналу, від якого його відділили 0,14 секунди.
34-річна Анна Рижикова єдина представляла нашу країну в бігу на 400 метрів з бар’єрами. Анна чотири рази піднімалась на подіуми європейських чемпіонатів. Її нинішній результат 54,95 — кращий у сезоні, але цього було недостатньо, щоб відібратись у фінал.
Додамо, що під час проведення змагань чемпіонату Європи керівництво ФЛАУ провело зустріч з президентом Європейських олімпійських комітетів Спіросом Капралосом, президентом World Atletics Себастьяном Коу, очільником Європейської атлетики Доброміром Карамаріновим, на якій обговорювалися питання про стан української легкої атлетики в час повномасштабної війни, перспективи її відновлення та розвитку, а також про солідарність європейської спортивної спільноти з Україною.
