«Урешті-решт дочекалися»: як медичні волонтери Frida допомагають жителям прифронтової Херсонщини

Волонтерам на Херсонщині радіють. «Ми на вас довго чекали й урешті-решт дочекалися», — вигукує бабуся.

 

Через постійні обстріли у період повномасштабної російсько-української війни багато медиків виїхали з цих країв, кваліфікованих кадрів критично не вистачає, так само, як і медикаментів. Тож сподівання люди покладають на приїзди волонтерів. 

 

Волонтери, протискуючись через чергу під стінами поліклініки, заносять обладнання УЗД, офтальмологічне приладдя та медикаменти. Лікарі розпочинають прийом пацієнтів під глухий звук артилерійської канонади.

 

Люди очікують на вулиці і скупчилися в коридорах. Поспіхом заповнюють анкети, аби якомога швидше потрапити на медогляд. Херсонці зібралися всі різні, а втомлений погляд — один на всіх. За вікном знову лунає «вихід», пострілів з десяток.

 

— Часто у вас так?

— Кожен день...

 

Важливо — мати окуляри.

 

Життя в таких умовах так чи інакше лишає відбиток на ментальному здоров’ї. Психологиня Наталія каже: «Усі дуже роздратовані, змучені, втомлені, почасти злі. Подекуди люди бояться виходити. Окупація для херсонців стала дуже сильною психологічною напругою, для них це було терором. Одна пацієнтка розповідала, що на початку повномасштабного вторгнення росіяни розстріляли її чоловіка з дитиною в парку».

 

Психологиня Юлія додає: «Росіяни намагалися зламати мешканців ментально, знущалися навіть з пенсіонерів. Зупиняли маршрутку, всіх виводили, а декого примушували привселюдно роздягатися. Цим вони хотіли показати свою владу. Мовляв, дивіться, я тут у вас можу робити що завгодно».

 

 

Психологи допомагають пацієнтам знизити рівень стресу за допомогою ізраїльської методики групової терапії. Її мета проста: спочатку визначити рівень стресу за десятибальною шкалою, а потім у процесі роботи з пацієнтом знизити його.

 

«Ізраїль десятиріччями перебуває у стані війни і як ніхто інший знає методику боротьби зі стресом та наслідками посттравматичного синдрому. Тож нам стане на користь застосування подібних практик у нашій психологічній роботі з населенням», — упевнена психологиня Ольга.

Наступного дня до лікарів надійшов запит від волонтерів, опікунів недієздатних пенсіонерів на терміновий медогляд. Треба їхати за 6 кілометрів від позицій російської загарбницької армії. 

 

Дорогою на виклик нас супроводжували сірі будинки, пошкоджені мінометним вогнем, будівлі шкіл та адміністративні споруди, замуровані мішками з піском і з фанерою замість вікон.

 

Усе це нагадувало кадри з постапокаліптичного фільму, а не околиці українського міста, яким воно було до 24 лютого 2022 року.

 

За 6 км від ворожих позицій дідусь отримав допомогу волонтерів.

 

Приїхали. Нас зустрічає дружина, проходимо до квартири. Лікарі квапливо оглядають пацієнта, розпитують про стан, перевіряють рефлекси. Старенький дідусь, під 90 років, після травми голови втратив можливість ходити, відтоді прикутий до ліжка.

 

«Життя — для того, щоб приносити користь. Я, на жаль, цю можливість втратив. Але я буду жити!» — запевнив лікарів дідусь.

 

Закінчивши огляд, повертаємося назад, до лікарні. По дорозі Вікторія, що опікується стареньким, розповіла: «Волонтерами ми з братом стали випадково. Спочатку однокурсниця попросила приглянути за батьками, а після підриву Каховської ГЕС зрозуміли, що сидіти склавши руки не маємо права. Знайшли гумовий човен, навантажили «гуманітарку» та відправились по дворах передавати провізію на мотузках».

 

За підсумками дводенної місії лікарі надали 611 консультацій та прийняли 114 пацієнтів. Змучені від обстрілів, проте незламні духом, херсонці продовжують жити, не зважаючи ні на що. А волонтери-медики допомагають не зневіритися.

 

«Ця місія не остання, до Херсона ми ще обов’язково повернемось», — обнадійливо запевнили людей помічники.

 

«Frida там, де нас потребують» — так звучить гасло організації. Волонтери надають допомогу там, куди цивільні медики дістатись не можуть, та везуть із собою ліки туди, де всі аптеки пошкоджені ворожими снарядами.