Більш ніж десятилітня агресія ерефії в Україну та повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стали війною не лише артилерії, не лише крилатих і балістичних ракет.
Сучасна війна все більше набирає характеру війни безпілотників — як розвідувальних, що забезпечують контроль за противником 24/7, так і FPV-дронів-камікадзе з різною дальністю враження: літаючих дронів, надводних та підводних камікадзе.
Перевагу азербайджанській армії у другій азербайджансько-вірменській війні за Нагірний Карабах забезпечило саме масове використання турецьких безпілотників «Байрактар» та інших.
Дрони у вирій не летять
Ураження FPV-дронами ворожої техніки, командних, взводних і ротних опорних пунктів, складів боєприпасів та просто скупчень живої сили противника виявилися ефективними і високоточними.
Надводні та підводні FPV-дрони потопили або вивели з ладу понад 20 відсотків московитського Чорноморського флоту. Далекобійні українські дрони-камікадзе 500+ і 1000+ км лише у 2024 р. успішно атакували низку військових аеродромів зі знищенням та пошкодженням гвинтокрилів, штурмовиків, бомбардувальників, у т. ч. і стратегічних з ядерної тріади.
Реалізовано 15 атак безпілотників на 13 із 37 нафтопереробних заводів у 9 регіонах РФ, що викликало заборону експорту з московщини бензину та дизеля, підняло більш ніж на 10 відсотків ціни на пальне в ерефії. Атаковані були і заводи з виробництва, а швидше — великовузлового збирання, іранських безпілотників типу «шахед»; заводи, пов’язані з виробництвом крилатих ракет та балістики; металургійні та інші виробництва, що працюють на імперський ВПК. Ба, атаковано українськими безпілотниками сакральний центр руснявої імперії — московський кремль.
Міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін наприкінці грудня 2023 року оголосив, що в Україні понад 200 заводів, які у 2024 році повинні виробити 1 млн дронів для ЗСУ. На 2024 бюджетний рік урядом, наскільки нам відомо, було виділено 43,3 млрд грн на виробництво цього 1 млн дронів. 30 квітня голова уряду Шмигаль помпезно заявив, що уряд додатково виділяє 15,5 млрд на виробництво ще 300 тис. дронів.
Отже, слід розуміти, що мільйон безпілотників вже вироблено і спрямовано в підрозділи Сил оборони.
Очевидно, в квітні 2024 року мало бути вироблено 83 тис. 333 дрони. З урахуванням додатково виділених урядом 15,5 млрд гривень на виробництво в 2024 році ще 300 тис. дронів, починаючи з другого кварталу, фронт мав би отримувати щомісячно 83 тис. 333 плюс 33 тис. 333 — 116 тис. 666 дронів.
Михайло Федоров — міністр цифрової трансформації України, як і належить людині, яка має справу з цифрами, у своєму viber-каналі старанно звітує про кількість знищеного ударними підрозділами, що забезпечувалися в межах армії дронів. За період із 2-го по 29 квітня 2024 року, за підрахунками міністра, знищено або пошкоджено 1 тис. 136 одиниць ворожої техніки, 488 ворожих опорних пунктів, 29 московитських складів пально-мастильних матеріалів та боєприпасів, живої сили — 553.
Виходимо з приблизного та завищеного розрахунку, що для знищення/пошкодження ворожої техніки необхідно 5 FPVішок на одиницю, опорних пунктів та складів — 20 FPV-дронів, одного воєнного — 2 FPV-безпілотники.
Елементарний арифметичний розрахунок стверджує, що в квітні цього року підрозділами Сил оборони в бойових діях було застосовано приблизно 17-20 тисяч FPV-дронів. Зрозуміло, що вказана цифра у 20 тисяч поставлених державою в Сили оборони дронів є уявною і, на жаль, багатократно завищеною.
Чесно кажучи, цифровізація використання FPV-дронів Михайла Федорова також не танцює. При знищенні/пошкодженні в квітні 488 ворожих опорних пунктів утилізовано лише 553 ворожих вояків. Так виходить, що на кожному опорному пункті ворога знищено 1 з хвостиком московитського військовослужбовця.
А куди вивітрилися ще 63 тис. дронів, які повинні б бути вироблені і поставлені військам у квітні? І це в умовах шаленого дефіциту артилерійських боєприпасів. Адже, застосувавши їх, можна було знищити ще втричі більше ворожих об’єктів. У вирій вони полетіти не могли, бо весна.
Журавлі повернулися з вирію. Якщо вони не були вироблені на 200 заводах, як стверджує міністр Камишін, то куди поділися десятки мільярдів бюджетних коштів? Якщо ці кошти не зникли, а не були освоєні, то для чого виділяти додаткові 15,5 млрд для виробництва ще 300 тис. віртуальних дронів? Невже велике дронокрадівництво?
Пролити світло може лише звіт уряду на закритому засіданні профільного комітету про витрати бюджетних коштів на виробництво безпілотників, про кількість вироблених різних типів дронів та створення спеціальної слідчої комісії Верховної Ради України щодо розслідування фінансово-дронової проблеми. Адже це напряму стосується національної безпеки, життів українських воїнів та, можливо, бізнесу і корупції на крові.
І нехай прислужлива більшість слуг у компанії з колишніми ригами не розповідає, що слідчі комісії не можуть нікого посадити, що у них немає повноважень, оскільки Закон про статус народного депутата ніхто не відміняв.
Кравчука і Кучму треба було заґратувати
Автор цих рядків у 1994—1998 рр. мав за честь бути заступником голови першої в історії парламенту слідчої комісії з питань розслідування діяльності Чорноморського морського пароплавства, концерну «Бласко», яку очолював Юрій Кармазін — унікальна особистість, який сьогодні, на жаль, вже у кращих світах. До складу слідчої комісії входили такі відомі особистості, як Степан Хмара, Григорій Омельченко, Микола Хомич та ін.
Комісія допитала, так, саме допитала, а не заслухала, більш ніж 100 високопосадовців, причетних до розкрадання українського торгового флоту, який нараховував на початку 1990-х 230 суден. Ми з Юрієм Кармазіним проводили слідчі дії та допитували свідків не лише в Україні, а й в Англії, Німеччині та інших країнах Європи і добилися заґратування понад 16 винних, серед яких і президент ЧМП-концерну «Бласко» Кудюкін, два слідчі з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України та ін.
Подання на протизаконне призначення президента ЧМП-Концерну «Бласко» Кудюкіна готував прем’єр-міністр у 1992—1994 рр. Леонід Кучма, а підписував усупереч чинному законодавству президент України Леонід Кравчук, який не мав повноважень своїми указами призначати керівників суб’єктів господарської діяльності.
Цю проблему профукало юруправління адміністрації президента. Тому треба було заґратовувати і колишнього президента Леоніда Кравчука, і чинного на період 1994—1998-го рр. президента Леоніда Кучму. Але це вже була політична проблема, пов’язана з дискредитацією молодої Української держави. Та й повноважень у комісії та підтримки прокомуністичного на той час парламенту щодо посадки колишніх і чинних президентів, чесно кажучи, бракувало.
А поки ми розбираємося з фінансуванням державою та виробництвом дронів, самовідданий український народ продовжує за тривожними зверненнями дронарів з різних підрозділів з останніх сил збирати кошти на безпілотники.
Тарас ПРОЦЕВ’ЯТ, народний депутат України 2-го скликання, кандидат історичних наук
Київ—Львів
