Творили цвяшком та сірничком: секретами писанкарства ділилися в Києві

До Великодня у Києві встановили рекорд України — упродовж  5 годин 530 учасників одночасно розписали 800 писанок на Фестивалі писанок. А ще Україна спільно з Естонією подала номінацію «Писанка: українська традиція і мистецтво оздоблення яєць» для включення до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Тож чим унікальні наші писанки? Відповіді звучали на мистецькому фестивалі. 

 

Марія Рибіна-Ткач із Чернігівщини, керівниця місцевої художньої школи, розповідає: «Презентую діткам техніку писанкарства — чернігівські орнаменти. Вони особливі, збереглися завдяки музейним фондам. Зокрема, Анатолій Семенцов періодично робив замальовки для того, щоб показати схеми наступним майстрам Чернігівщини. У моєму місті є кілька майстринь, які відродили цю техніку. Це або геометричні орнаменти — клинці та крапельки, або рослинні — дзвіночки, барвінок, огірочки, вербичка, пшеничка. Ружа — символ квітки або зірки народження Ісуса Христа».

 

Початківців потрібно навчати не лише вправлятися з інструментами писанкарства. Слід донести сакральне значення традицій та тенденцій, які закладені майстрами.

 

«Окрім золотавого тла, який добували завдяки цибульному відвару, є ще окремо яскраві краплення блакитного, жовтого, зеленого або червоного кольору, — розповідає пані Марія. — Традиційно ці кольори були завжди натуральними. Виготовляли їх з відварів трав, квітів. Наприклад, із сережок берези або з грициків. Можна навіть тюльпанами фарбувати. У сучасному світі використовують анілінові фарби».

 

Наші предки добре знали властивості яєчної шкаралупи. Розумілися, що таке вощина та які методи її накладання існують. Необов’язково використовували писачок, творили цвяшком та сірничком.

 

«Беремо яєчко, обираємо елемент, який хочемо намалювати, — розповідає Марія Рибіна-Ткач. — Я люблю барвінок. Квіточка складається з чотирьох пелюсток. Вона буде синенька або блакитна в забарвленні. Ще буває двоколірна, серединка жовта. Віск розтоплюю, наношу писачком. Я не користуюся олівцем, тому що все має бути живе. Як віск живий, так і риска має бути жива. Робимо симетричний візерунок».

 

Пані Марія перша у своєму роду почала займатися писанкарством. Захотіла опанувати цю традицію, коли працювала в художньому музеї Чернігова. Там познайомилася з майстринями, їй сподобались роботи, тож вирішила теж творити. «Це природно для кожної господині — вміти не тільки випікати пасочки, а й так само вміти розписувати писанки», — упевнена жінка.

 

 

Параска Плиторак з Івано-Франківської області, зі знаменитого села Космач, розповідає: «Займаюся писанками вже 28 років, з 11 років малюю. Писанки в нас теплих кольорів: жовтогарячий — як енергія сонця. Малюю писанки курячі, гусячі, страусині. Намальовуємо, а після цього покриваємо лаком. Бо як вода впаде на фарбу — може розтертися. А як полакована писанка, то вже ні вода, ні волога їй не шкодить». 

 

Далі майстриня розповідає про нанесення кольорів: «Спочатку білий колір, після того жовтий колір. Після жовтого — червоний. Зі світлішого до темнішого. Після кожного шару фарби потрібно нанести віск. На курячу писанку витрачаю три години. На кошик — 2 дні, бо треба і вирізати, і розписати».

 

Пристрасті народного духу видно на візерунках, зокрема криворізьких. У столицю їх привезла Людмила Пентович, керівниця гуртка «Горицвіт». «Я дуже задоволена, що провели такий захід, — відгукується вона про Фестиваль писанок. — Мабуть, немає кращого способу збереження традицій, як передача з рук у руки. Коли ми спілкуємось — то одне, а коли робимо руками — відчуваємо душу. І цим передаємо традицію малечі, мамам, тим людям, які бажають щось змінити у своєму житті, змінити в нашій країні. Це дуже цінно».

 

Писання писанки — це плекання душі, дбайливе ставлення до довкілля, любов до всього. Раніше люди вірили, що жовток — символ землі, білок — води, плівка — хмарин, шкаралупка — неба. Людмила Пентович постійно нагадує про це дітям. Кожна людина, коли створює писанку, про щось мріє.

 

Пані Людмила розповідає, що зазвичай малюють велику квітку. Й уточнює: «Кольори наших писанок: жовтий — енергія, сила; червоний — любов; коричневий — життєдайна сила землі». 

 

Ярослав РОМАНЮК