Завдяки організації «Сміливі відновлювати» впродовж 18 місяців активної роботи волонтерів було розчищено більш як 170 зруйнованих приватних будинків і мінімум 130 завалів квартир.
За цей час до ініціативи доєдналося 2 тис. 200 охочих. Щовихідних та іноді в робочі дні добровольці виїжджають на толоки до Київської області, які тривають близько 6 годин. Працюють переважно в Ірпені, Бучі, Гостомелі та навколишніх селах.
Цього разу група волонтерів опинилася в Гостомелі, де потрібно було розчистити територію від залишків будинку, який розбомбили рашисти ще 2022 року.
Роботи багато, тому налічувалося в команді вісім осіб, аж доки не з’явився Кирило — хлопчина зі смішною чуприною та широкою усмішкою.
Спочатку він спостерігав звіддаля, та за деякий час підійшов до дівчат і почав допомагати складати цеглини до будівельної тачки.
Робота ніби й нескладна, та якщо робити це без рукавиць, то можна швидко пошкодити долоні. Аби уникнути цього, новоспеченого волонтера ними забезпечили.
Звичайно, рукавички виявилися завеликими для дитячих ручок, та Кирила це абсолютно не турбувало. Він з азартом поринув у роботу, аж наша команда здивувалася, що він так легко покинув смартфон, із яким до цього не розлучався.
Саме тому хлопчикові видали ще й помаранчевий жилет з назвою організації на спині, аби він нічим не відрізнявся від старших колег.
Власник території й водночас прадід Кирила пан Микола з посмішкою спостерігав за хлопцем та іноді, більше для годиться, казав, аби малий не заважав волонтеркам.
Проте останні були тільки раді мати в компанії такого помічника, котрий з ентузіазмом носив цеглини, навіть не задумуючись про відпочинок.
За кілька годин настав час обідати, і всі радісно вирушили за господарями. Швидко попоївши, волонтерки повернулися до роботи, Кирило ж зник... десь на пів години.
Згодом хлопчина повернувся з надувним м’ячем, який почав кидати просто під ноги дівчатам — запрошував до гри, тому кілька охочих перепочити відволіклися від своїх завдань та доєдналися до малого.
На подвір’ї ігрового майданчика не було, тож довелося імпровізувати: спочатку по черзі кидали м’яча в пусте відро для цеглин. Та за деякий час ця розвага набридла хлопчикові, й він виявив бажання проїхатися на будівельній тачці.
На аргумент, що вона брудна, лише знизав плечима й застрибнув у неї. Якби «Форсаж-11» знімали в Україні, вони точно взяли б до себе Кирила на головну роль — він буквально літав подвір’ям зі щасливим вереском.
День уже потроху переходив у вечір, і настав час прощатися — більшість роботи було виконано. Наостанок вирішили взяти в малого коротеньке інтерв’ю, і коли виявилося, що хлопчині п’ять років, його автоматично записали в розряд наймолодшого волонтера організації «Сміливі відновлювати».
Ось так за один день стало більше на одного волонтера та на одну розчищену ділянку.
Олеся МАЗУРКОВА, cтудентка Київського університету імені Бориса Грінченка
