Встигнути подивитись: у Києві завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. Боривітер»

У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. Боривітер», який триває в Українському домі з середини березня.

 

Це перша велика ретроспектива з понад сотнею мистецьких робіт шістдесятниці з різних музеїв і приватних колекцій. 

 

Як засвідчила виставка з великою лекційною програмою, життя і творчість убитої в 1970 році 41-річної правозахисниці викликали шалену цікавість.

 

Щоразу на організовані екскурсії виставкою збираються сотні людей. Бо є усвідомлення, що українську історію в усі часи творили яскраві особистості, яких часто фізично знищувала тоталітарна система, намагаючись викреслити з пам’яті. Без боротьби шістдесятників за все українське не було би відновленої Незалежності. 

 

У рік, коли у вересні буде 95 років від дня народження Алли Горської, виставкова експозиція знайомить відвідувачів з ескізами її найвідоміших мозаїчних панно, створених групою Горської у Києві, Маріуполі та Донецьку; унікальними сценографічними рішеннями мисткині до вистав режисера Леся Танюка, які так і не побачили глядачі; створеними правозахисницею портретами свого кола людей — Василя Стуса, Івана Світличного, Василя Симоненка, Івана Драча, Ліни Костенко. Доповнили роботи Алли Горської картинами Анатоля Петрицького, Ганни Собачко-Шостак та Марії Примаченко, які надихали своєю творчістю мисткиню.

 

Спеціально для виставки «Алла Горська. Боривітер» сучасні українські митці Олексій Сай і Микола Марусик створили відеосвітлову інсталяцію за мотивами знищеного 60 років тому в Червоному корпусі Університету імені Тараса Шевченка вітража «Шевченко. Мати».

 

Починаючи з 1962 року діяльність Алли Горської була у полі зору КДБ. Художниця підписала резонансний лист-протест 139 діячів науки і культури до керівників СРСР щодо незаконних арештів та закритих судів над дисидентами і не відкликала свій голос після тиску каральних органів радянської держбезпеки.

 

Знищення мистецької роботи, виключення зі Спілки художників, через яку в ті часи отримували замовлення митці, — це способи присмирити активістку (яка, до речі, після 30 років принципово почала говорити українською мовою). Однак не вдалося. Бо мисткиня — як зображений нею та командою «Боривітер».

 

Це мозаїчне панно і поряд з ним «Дерево життя» у тимчасово окупованому російською федерацією Маріуполі зазнали пошкоджень ще у 2022 році. Достовірно про їхній стан нині не відомо, як і про унікальні мозаїки у Донецькій школі №5 та інші роботи на тих територіях сходу України, які перебувають у тимчасовій окупації. 

 

Через лідерську творчу постать Алли Горської ми продовжуємо знаходити зв’язки між сьогоденням і минулим, думками сучасників і шістдесятників. 

 

Організаторами виставки «Алла Горська. Боривітер» стали Національний центр «Український дім» та арт-фундація «Дукат» у співпраці з Фондом Алли Горської і Віктора Зарецького, який представляє онука знакових українських митців, художниця Олена Зарецька — народжена 1984 року, в обличчі якої впізнаються риси Алли Горської.