Невидима рука, незламний дух: у Києві показують мотанки художниці американського походження Олі Рондяк

Дерев’яні ляльки-мотанки на людський зріст, картини, інсталяції та скульптури представлені у Києві на виставці «Невидима рука».

 

Частина цих мистецьких робіт створена в період російсько-української війни.

 

Їх привезла зі США авторка, художниця американського походження із сильним українським корінням Оля Рондяк.

 

Нові твори доповнені давнішими, частина з яких — із колекції Національного музею Революції гідності.

 

Виставка триватиме до 12 травня в Галереї протестного мистецтва Музею Майдану.

 

Особливу увагу мисткиня приділяє традиційним, переосмисленим із погляду сьогодення українським лялькам-мотанкам.

 

У своїх роботах вона намагається подолати розрив між вишивками своєї бабусі, створеними під час Другої світової війни в ув’язненні в ГУЛАГу, і своїми сучасними українськими портретами та скульптурами. 

 

Серед десятків робіт сучасного українського мистецтва особливу увагу привертає найновіший портрет української жінки Time Out.

 

Над ним мисткиня працювала від початку повномасштабного російського вторгнення. Один образ, спільний для мільйонів українок, вражає й передає емоції та почуття жінок із різними долями, які нині перебувають у різних куточках світу. 

 

«Коли почалася повномасштабна війна, я була в Америці, і щоразу, як приїжджаю до України, працюю над цією роботою. Це портрет українки. У 2013 році я почала створювати портрети українських жінок, і це найновіший. Він показує силу й незламність. Деякі люди залишилися в Україні під час війни, деякі мусили тікати, тож це поєднання різних абстрактних образів», — пояснює мисткиня.

 

Оля Рондяк почала усвідомлювати наслідки травми поколінь, створюючи колажі з тканини. Завдяки творчості мисткиня долає біль, породжений жорстокістю російського вторгнення, та прагне надихнути інших.

 

Мисткиня каже: «Я досліджую, як накопичений багатьма поколіннями біль трансформується в національне самоусвідомлення та силу стійкості. В моєму випадку це також проявилося: натхнення черпаю від спогадів про мою бабусю, якої я ніколи не зустрічала, а також від досвіду моєї сім’ї в Україні під час історичних подій Другої світової війни, сталінських репресій, Помаранчевої революції, Революції гідності та повномасштабного російського вторгнення.

 

Мої сучасні жіночі портрети постали як метафора рішучого та незламного духу України. У своїх колажах я поєдную історичні сімейні документи, родинні листи та актуальні газетні вирізки, унаочнюючи тяглість поколінь, актуальність тих ідей і прагень, якими жили наші предки, викликів, які вони долали, звертаюся до їхньої мудрості. Вірю, що мистецтво має свою силу і свій голос у сьогоденній боротьбі проти загарбника, тож своєю творчістю хочу посилити голоси з України, несучи їх, виголошуючи мовою мистецтва в інших країнах».

 

Для низки робіт художниця, яка працює у змішаній техніці, використала паризький гіпс як символ зцілення, адже саме його використовують для лікування зламаних кісток. Тож Оля Рондяк переконана: мистецтво не лише зцілює, захищає та об’єднує, а ще й є потрібним елементом для виживання. Назва виставки символізує невидиму силу, яка веде та надихає. 

 

«Сучасне мистецтво Олі Рондяк, яка народилася в Америці, глибоко закорінене в народну традицію, зазначає Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції гідності. — Модернові колажі та скульптури цієї добре знаної у світі мисткині ґрунтуються на історичній свідомості та травматичному досвіді її родини в Україні — від наївних ляльок-мотанок до стражденних вишиванок бабусі у гулагівських таборах. Оля своїми творами не лише прагне зцілити та зробити сильнішою свою зранену батьківщину в буремний час боротьби за її майбутнє, а й актуалізувати роль України у сучасному поступі світу, привернути його увагу до історичної пам’яті та культурної самобутності героїчного й непереможного народу, який мужньо захищає людство від московської чуми».

 

Драматичні паралелі минулих визвольних змагань і сьогодення з особливою силою перегукуються на виставці Олі Рондяк «Невидима рука». Мисткиня сакральні для кожного українця речі — мотанку й ікону — прив’язує до подій, які відбуваються в Україні сьогодні.