Ніхто із сучасників, напевно, не міг до 24 лютого 2022 року уявити переповнені залізничні вокзали, з яких українці їхали від страшної повномасштабної війни.
Як згадка про евакуацію, про вимушену міграцію та рідну оселю всередині кожної людини — виникла танцювальна вистава «Д.І.М.», яку двічі у травні знову покажуть у Києві, цього разу в Опері на Контрактовій площі.
Хореографічно-музичний «Д.І.М.» виріс із вистави «М.H.O.T.F., або Мій дім на двох ногах» — проєкту 2022 року, реалізованого в рамках програми резиденцій для митців з України за підтримки TanzHaus — TanzFaktur та Kunststiftung NRW (Кельн, Німеччина).
Прем’єру столичні глядачі мали змогу подивитися в передостанній день минулого року в Міжнародному центрі культури і мистецтв.
Поєднання сучасних хореографії, сценографії та костюмів зі спеціально створеною музикою занурюють глядацьку залу в тривожну невідомість і очікування надійного пристанища після поневірянь.
Художник-сценограф та художник з костюмів — Богдан Поліщук. Художниця з освітлення — Світлана Змєєва.
Виставу створено людьми, які особисто пережили евакуацію з рідних домівок у воєнний час і вирішили втілити власний досвід на сцені так, як уміють це найкраще, — танцем.
Невипадковими є образи залізниці й залізничника у виставі. Адже ці магістралі в перші дні повномасштабного вторгнення перевезли з України, на яку наступали війська російської федерації, чи не найбільше внутрішньо переміщених осіб.
Танцювальна вистава «Д.І.М.» у виконанні артистів Insha Dance Company — це робота, створена танцівником, хореографом, суперфіналістом восьмого сезону шоу «Танцюють всі!» Іллею Мірошніченком, а також Катериною Кузнецовою.
«Мистецтво не може бути ні поза політикою, ні поза соціальними процесами. Виставою ми спробували підтримати емоційний стан, пояснити глядачеві, що кожен із нас так чи інакше втрачав дім. Головне — не втрачати надії й віри в краще», — коментує хореограф-постановник Ілля Мірошніченко.
«Головним символом дому для мене в цій виставі є дорога — недарма ми використовуємо вислів: дорога додому починається у той момент, як ми з нього їдемо. Це щось на кшталт: цінуємо тоді, коли втрачаємо, — каже Катерина Кузнецова. — Зробивши перший крок через кордон, ти вже невимовно хочеш піти назад. Навіть є відчуття, що якась частина тебе так і робить — іде назад і залишається. Але ти, ковтаючи сльози, ідеш уперед. І ця дуальність відчуттів — це теж шлях, де ти з’явишся вдома тоді, коли нарешті об’єднаєш самого себе всередині. Мені здається, що в цій виставі немає нічого конкретного, що змалювало б відчуття присутності вдома. Бо у процесі створення вистави ми зрозуміли, що дім — це максимально індивідуальна річ, відчуття і поняття».
Музика у постановці поєднана зі стуком і навіть стогоном коліс. Вона створює те емоційне тло, яке і змушує співпереживати героям. Композитор і віолончеліст Віктор Рекало створив ексклюзивний музичний твір для струнного квінтету, який грає наживо на сцені.
Межування автором академічності та урбанізму нагадує, що й раніше були війни, однак сучасна російсько-українська найболючіша на цій життєвій дорозі.
