У Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. П. Котляревського відбулося відкриття персональної виставки художниці, педагогині, членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва України Наталії Сташкевич. Її назва — «Незвичайність звичайного паперу».
В експозиції представлено майже 40 унікальних робіт, виконаних у складній техніці вирізування з паперу, яка потребує неабиякого таланту й майстерності. Коли дивишся на них, то здається, ніби це тонке мереживо.
Кожна робота — своєрідний витвір мистецтва, дивовижний і неповторний, зі своїм сюжетом. Пані Наталя створює їх за допомогою спеціальних ножів з різними насадками, ножиць й інколи невеликої сокирки, додаючи до техніки свою фантазію та художній хист.
Виходять надзвичайно гарні композиції на різну тематику, справжні шедеври, в яких поєднані краса, гармонія і глибокий зміст.
На виставці представлено роботи, присвячені покійному чоловікові майстрині, художнику і поету Юрію Страшку, актрисі Марфі Буторіній, лірнику, кобзарю, художнику Івану Новобранцю.
Талановитому піаністу Денису Жданову присвячено цілу композицію під назвою «Крила музики», а композицію «Музика душі» — протоієрею Олександру Клименку.
Серед виставлених «полотен» — робота «Сонячний настрій», яку в 2018 році на традиційній виставці-конкурсі Національної спілки майстрів народного мистецтва України у Києві було названо кращим твором року.
Надзвичайне враження справляють «Ніч перед Різдвом» за мотивами однойменного твору Миколи Гоголя та «Зимовий сад Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка».
Окремим циклом в експозиції представлено роботи на тему війни: «Набат», «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!», «Захисникам». До речі, задум «Набату» в майстрині з’явився 24 лютого 2022 року.
В той же день вона сіла й намалювала ескіз, а 11 березня завершила роботу.
Серію «Рушники» створено впродовж минулого року. Ці легкі й красиві мереживні паперові полотна довжиною по два метри додають особливого затишку. Причому, як я помітила, по-різному сприймаються зблизька і здалеку.
Наші предки прикрашали хати паперовими витинанками, оскільки вважали їх оберегами від злих духів.
Такі витинанки, тільки менших розмірів, висять на вікнах у садибі Івана Котляревського — подарунок Наталії Миколаївни музею.
— Я дуже давно займаюсь вирізуванням на папері. Десь із 1976 року. Захопилася ним, будучи студенткою. Але то було епізодично. Серйозно ж освоїла цю техніку після виходу на пенсію, коли з’явився вільний час, — розповідала якось 73-річна Наталія Сташкевич. — Роблю силуетні та сюжетні зображення, орнаменти, узори.
Спочатку вона замовляє в інтернеті цупкий папір (білий чи коричневий), малює ескіз майбутньої роботи, а потім береться за інструменти. Буває, все йде легко: і папір хороший, і ножі, і настрій...
А буває, над однією роботою працює цілий тиждень: болять руки, розпухають суглоби. До речі, каже, папір не настільки тендітний матеріал, як здається на перший погляд. Якщо десь щось колись порветься, то можна склеїти.
Наталя Миколаївна не знає, скільки витинанок зробила за своє життя — їй нецікаво їх рахувати.
«Виконала роботу — показала комусь із близьких чи знайомих, і якщо вона їм сподобалась — подарувала, — каже майстриня. — У 2015 році у Вільнюсі відбувалась міжнародна виставка паперової вирізки. Учасники могли або ж подарувати свої роботи музею, або ж забрати. Звісно, я подарувала. Так моя робота увійшла у збірку виставки — дуже престижне видання, в якому представлений увесь світ».
Роботи Наталії Сташкевич зберігаються у багатьох музеях та приватних колекціях світу. Зокрема, у США, Канаді, Ізраїлі, Італії, Німеччині, Польщі, Естонії, Литві.
Довгі роки пані Наталія керувала дитячим Народним колективом — студією образотворчого мистецтва «Соняшник» Полтавського палацу дитячої та юнацької творчості, а також молодіжною секцією «Нове покоління» творчого товариства «Художник» Полтавського відділення Українського фонду культури. Тож вона має багато вихованців. Чимало з них були присутні на відкритті виставки.
На жаль, сама авторка чудових робіт не змогла бути присутньою на цьому заході через хворобу. Але подбала про те, щоб кожен отримав від неї подарунок — паперового журавлика.
