Коли до кримських татар приходять гості, господарі завжди найперше пригощають їх кавою.
«Це як хліб і сіль в українців», — каже голова громадської організації «Алєм» Есма Аджієва, яка зібрала представників українських медіа, аби представити результати проєкту «Сенси, що об’єднують».
Його за підтримки Швейцарської конфедерації розпочали ще до широкомасштабної війни і, незважаючи на всі складнощі, що виникли після вторгнення, робота фактично не припинялась.
Навпаки, каже пані Есма, відкрита збройна агресія росії ще більше всіх згуртувала, адже нині українці пліч-о-пліч з кримськими татарами виборюють свободу і право вільно жити на власній землі.
І від того, наскільки ми будемо єдині, залежать наша перемога і подальша відбудова країни. Тож це і є те найголовніше, що об’єднує українців і кримських татар у боротьбі за самоідентичність і право жити на своїй вільній землі.
Хоч насправді йдеться про культурний проєкт, але це ще одне нагадування про Крим, де живуть кримські татари і які перебувають у тимчасовій окупації. Завдяки «Сенсам, що об’єднують» багатьом вдалося дізнатися про кримськотатарську культуру.
До того ж, вважають організатори, було надіслано потужний сигнал підтримки людям у Криму, що не менш важливо. Адже там чекають і вірять, що про них не забули і що їх вважають частиною української політичної нації.
Робота громадської організації і партнерів націлена на те, аби дати кримським татарам шанс і можливість реалізувати свою культуру в рамках глобальної української культури.
Проєкт ГО втілює у співпраці з міністерствами: культури та інформаційної політики, а також освіти і науки. Окрім того, долучаються наукові, освітні, музейні та театральні заклади.
Чотири елементи нематеріальної культурної спадщини кримських татар уже є в Національному переліку, що представляє культуру корінних народів України.
Це кавова традиція кримських татар та Агир ава ве Кайтарма — традиційний танець кримських татар. Вони поповнили список тільки-но минулого 26 лютого.
Орьнек — кримськотатарський орнамент — та знання про нього внесли до списку ще у 2018 році. А практика й культурний контекст приготування чіберек та янтик — традиційних страв кримських татар — з’явилася там минулого, 2023-го, року.
Ба більше, Орьнек 2021 року було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства (ЮНЕСКО). І в цьому неабияка заслуга ГО «Алєм», учасники якого активно і наполегливо просували цю ідею та допомагали втілювати її в життя.
Акім Галімов, автор і ведучий проєкту «Реальна історія», зазначив, що основні цінності, що об’єднують українців і кримських татар, — це свобода і відкритість.
Росіяни часто поширюють міфи щодо татар як сповідувачів мусульманської релігії — зокрема, що стосуються жінки. Утім варто зазначити, каже Акім, що коли вперше у 1917 році був скликаний курултай кримськотатарського народу, то там мали право обиратися жінки. Тоді ще навіть у Європі жінки не мали таких прав. Тож це вже була держава на принципах рівності й відкритості.
Це дуже важливо знати нині, коли росія продовжує пригноблювати корінний народ Криму, як це вона, власне, робила там і в інші періоди свого правління. Чого варта лише депортація 1944 року, коли кримських татар позбавили батьківщини.
«І саме тому ми так відчуваємо разом з українцями ту несправедливість, яку чинить нині тоталітарна росія, обмежуючи свободу і права людей. Це те найголовніше, що об’єднує нас з українцями», — наголосив Акім Галімов.
Олексій Савченко, провідний науковий співробітник Національного музею історії України і дослідник історії та культури кримських татар, розповів про ще один напрямок роботи, який втілює музей у співпраці з ГО «Алєм».
Йдеться про виставковий простір «Miras». Спадщина». Там представлена одна з наяскравіших колекцій кримськотатарських артефактів на материковій частині України, серед яких вишукані оригінальні зразки кримськотатарського ювелірного мистецтва, вишивки та предмети побуту.
«Цією виставкою ми намагаємось започаткувати новий погляд на спадщину корінного народу України — кримських татар — як живу культуру, котра продовжує впливати на взаємини з навколишнім світом. Це речі з різних епох, і вони мають дуже велике значення. Це стала традиція, яка свідчить, що ханат був державою на перехресті доріг і традицій».
Пан Олексій зазначив, що виставку втілювали в період широкомасштабного вторгнення. А завдяки підтримці Швейцарії, яка посприяла у наданні технічних засобів, її можуть відвідувати онлайн. Це нині дуже важливо, адже не всі охочі мають змогу приїхати до Києва: когось війна вигнала за кордон, хтось перебуває в окупації.
Загалом, каже Олексій, за рік він провів ще й понад сотню офлайн-екскурсій, що свідчить про дуже великий запит на кримськотатарську культуру. Хоча росія намагається показати, що немає корінних народів, а є такий собі народ Криму. «Ми ж називаємо речі своїми іменами і за всім цим показуємо людей та їхні долі», — каже Олексій Савченко.
Тим часом у Національному музеї історії України готують до експонування виставку «Скарби Криму. Повернення». Як ви вже здогадалися, йдеться про ті музейні артефакти з чотирьох музеїв Криму, які були представлені ще до анексії на виставці «Крим: золото й таємниці Чорного моря» в Амстердамі і які після майже 10 років судів та намагання росії привласнити їх повернулися нещодавно до України. Тож стежте за анонсами.
Нині у рамках виставкового простору в музеї відбуваються майстер-класи зі створення орнаментальних композицій, на основі кримськотатарського орнаменту Орьнек зокрема, і спеціальні заняття для осіб, що постраждали від війни, з акцентом на гармонізацію психоемоційного стану.
Не обійшлося без майстер-класів і на зустрічі «Сенси, що об’єднують». Всі бажаючі мали можливість створити власну композицію на основі Орьнека.
Цей традиційний орнамент прикрашає більшість ужиткових предметів кримських татар. Він є не лише декором, а й певним посланням, що містить символічні побажання продовження роду, достатку, благополуччя та захисту.
Відбувся також майстер-клас із приготування національної страви кримських татар — чіберек. З давніх часів ця страва не просто надійний спосіб втамовувати голод, а й важливий елемент давньої гастрономічної традиції, без якої важко уявити знакові події в житті кримськотатарської родини чи громади, розповіла пані Есма.
Найбільше зачарував усіх майстер-клас із кримськотатарського танцю — Агир ава ве Кайтарма. Його провела відома танцівниця в третьому поколінні Ельнара Халілова.
Хореографія цього самобутнього танцю дуже лаконічна, проте має неабиякий глибокий філософський сенс. Приміром, рух кисті. Це коли від Аллаха попросив благословення, подякував і послав це своєму народові, так би мовити, «від серця віддав».
«У нас немає рухів, які нічого не несуть», — зазначила Ельнара.
Тобто кожен рух — це взаємоповага, взаєморозуміння і взаємопідтримка. А ще дуже важливо — поважати свої традиції, тому жодна важлива подія в житті кримських татар не обходиться без танцю.
«Ідентичність нації виступає її цивілізаційним брендом, репрезентуючи соціокультурну нішу країни та становлячи основу як зовнішньої, так і внутрішньої політики держави, — коментує Есма Аджієва. — Проєкт «Сенси, що об’єднують» спрямований на збереження та популяризацію самобутньої культурної ідентичності української нації та корінного народу України — кримських татар. Основна мета — створити платформу, яка об’єднує різні аспекти культурної спадщини за допомогою інноваційних методів, професійної експертної підтримки та високих стандартів. Ми прагнемо сприяти діалогу для збереження не лише загальної естетики нашої спадщини, а й глибокого розуміння її внутрішніх цінностей та сенсів, що нас об’єднують. Ці цінності передаються з покоління в покоління, і наше завдання — їх зберегти».
