«Оскар» з надією: «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова з Харкова стали найкращим документальним фільмом

Очікуваною на 96-й церемонії премії Американської кіноакадемії в ніч із 10-го на 11 березня в театрі Долбі в Лос-Анджелесі (трохи за третю ночі за київським часом) стала перемога в номінації «Найкращий документальний фільм» стрічки «20 днів у Маріуполі» режисера Мстислава Чернова з Харкова. 

 

«Я вдячний. Але, напевно, я буду першим режисером на цій сцені, який скаже: я хотів би ніколи не робити цей фільм», — такою була перша реакція Мстислава, який піднявся на сцену з іще чотирма учасниками створення. — Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста. Я віддав би все це визнання за те, щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян з України. Я віддав би це, щоб вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах».

 

В одному з недавніх інтерв’ю Мстислав Чернов сказав, що такого, як у Маріуполі у 2022-му, за вісім років зйомок у зонах конфлікту ніколи не переживав.

 

Після роботи в Сирії й Іраку він, відеограф та фотограф, під час нападу росії в Україні бачив надінтенсивний та абсолютно безконтрольний вогонь з боку агресора й багато смертей цивільного населення. 

 

Світова преса високо оцінила «20 днів у Маріуполі». У британській The Guardian називають фільм «сміливим, інтуїтивним, нещадним шедевром». Американська The New York Times пише: «Безжальний і справді важливий документальний фільм». «Виснажливий, але життєво важливий», — так характеризує The Wall Street Journal (США).

 

Портове українське місто Маріуполь із двома металургійними комбінатами, яке не приєдналося до терористичного псевдодержавного утворення «днр», було стратегічною ціллю рф іще з 2014 року.

 

Тому 23 лютого 2022 року, коли вже у спину кожному українцю дихала повномасштабна війна, журналістська команда від міжнародної інформаційної корпорації Associated Press — Мстислав Чернов разом із фотографом Євгеном Малолєткою і продюсеркою Василісою Степаненко — вирушила саме у Маріуполь. Заїхали у місто за годину до бомбардувань України путінською росією. 

 

Наступні 20 днів перетворилися для журналістів на роботу в умовах жорстокого нищення росією українського міста, яке не скорилося у 2014-му і стало за кілька років європейським центром культури в Приазов’ї. А з 24 лютого 2022 року там раз-по-раз вибухали російські боєприпаси з потужними бомбами включно, вбиваючи цивільних, руйнуючи житлові будинки, лікарні, пам’ятки архітектури, магазини. Кожен намагався вижити. У хаосі нищення намагалися рятувати дітей, дістати воду та їжу, якось підзарядити телефони, щоб мати зв’язок поміж собою і з навколишнім світом.

 

Єдина міжнародна журналістська група в Маріуполі перші кілька днів жила в готелі. А потім переїхала в лікарню, де медики постійно надавали допомогу пораненим (благо, працював генератор). Медійники спали на підлозі разом з лікарями, пацієнтами і пораненими.

 

Шокуючими для світу свідченнями воєнних злочинів росії в Україні стали фотографії Євгена Малолєтки і Мстислава Чернова, на яких — кадри про 9 березня 2022 року, коли рашисти скинули бомбу на дитячу лікарню та пологовий будинок у центрі Маріуполя. Пропагандистська машина путіна, зрозуміло, все спростовувала. 

 

Ризикуючи життям, журналісти змогли задокументувати і показати правду про воєнні злочини росії. Коли вдалося вирватися з Маріуполя, зародилася ідея створити документальний фільм.

 

Представляючи «20 днів у Маріуполі» після прем’єрного показу в Україні 3 червня 2023 року в межах Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, Мстислав Чернов детально розповідав про виживання у місті, яке перебувало в облозі російських військ. Ще звідти змогли відправити близько 30 хвилин відео, у поганій якості. Вивезти вдалося 30 годин. 

 

«У нас були комп’ютери, SSD-шки (накопичувачі), — констатував Мстислав — Ми шукали місця, де є якийсь зв’язок. Розбивали відео на маленькі файли. Євген ставив телефон, я ставив телефон. По 10 секунд це відео відправляли, а потім у редакції його збирали по шматочках. Потім треба було писати імена, трохи інформації. Коли була можливість — ми це робили». 

 

Вивезти оригінали, на яких фіксується дата, було критично важливо для того, щоб ці матеріали можна було використовувати у міжнародних судових процесах проти росії-агресорки.

 

«Ми боялися за жорсткі диски, вони всі були заповнені, на 20-й день у нас не залишалося вже нічого, може, одна картка якась пуста. Це одна з причин, чому нам треба було виїхати. Батарейки ніде було заряджати, машини не було. В Євгена комп’ютер уже не працював», — розповів Мстислав Чернов, зауваживши, що офіційного організованого гуманітарного коридору не було, хоча багато структур і ГО вели про нього перемовини, використовуючи кадри журналістів.

 

Допоміг вибратися через 15 російських блокпостів поліцейський Володимир, ризикуючи своїм життям та життям своєї сім’ї. 

 

Фільм створили спільно Associated Press та Frontline — проєкт документальних фільмів, що виходить на каналі PBS (США). Світова прем’єра «20 днів у Маріуполі» відбулася 21 січня 2023 року на найбільшому в США фестивалі незалежного кіно Sundance.

 

Спеціальні покази пройшли в ООН і в Держдепартаменті США, де були присутні сотні дипломатів та журналістів. Документальна стрічка здобула багато міжнародних нагород, отримала Шевченківську премію.

 

Як представники Associated Press, Мстислав Чернов, Євген Малолєтка, Василіса Степаненко нагороджені Пулітцерівською премією.

 

В інформаційному просторі російську пропаганду Україна зможе перемогти тільки тоді, коли буде дуже професійно працювати із зарубіжними партнерами — власне, так, як це відбулося з фільмом «20 днів у Маріуполі».

 

Його «Оскар» — це про правду, професіоналізм і високі стандарти журналістики, коли з найвпливовіших майданчиків українською звучить: «Слава Україні!».