Нуца з вусами та Ігор Афанасьєв із клонологом-сексопатологом

      Час від часу в театральному житті таки трапляються події, які викликають ефект соціального очікування. Недавно так чекали сиквел «Варшавської мелодії» з Адою Роговцевою, потім сімейну виставу Хостікоєвих-Сумських «Сеньйор із вищого світу», а зараз театральна публіка заінтригована листопадовим ювілеєм режисера Ігоря Афанасьєва «Три ...під пятдесят», до якого він готує три свої вистави.

      Успішний київський режисер, актор, директор Театру естради, 10 років тому несподівано для багатьох зробив ручкою Києву і майнув до Америки. Його емігрантська біографія не зовсім типова, бо майже успішна: від початку працював ведучим новин на російськомовному каналі, зняв два телесеріали, а потім став режисером і продюсером театру «Міленіум» на Брайтоні, в якому виступили уже всі російські поп-зірки і дехто з українських. Останні рік-два Ігор Афанасьєв частіше став з'являтися в Києві, і його поява благотворно вплинула на театральну ситуацію у столиці — розворушила. Нинішня схема роботи Афанасьєва така: в Україні він створює вистави і везе показувати їх в Америку — і вовки, і вівці до цього часу залишалися вдоволеними. Ще один вдоволений — Театр імені Івана Франка, де йдуть афанасьєвські вистави і репетиції, на цій сцені 16-17 листопада і покажуть іменинний «триптих» Ігоря Яковича — «Варшавську мелодію-2», «Ревізор» і сучасний водевіль «Школа Дон Жуанів». З приводу останнього проекту Ігор Афанасьєв та виконавиця головної ролі співачка Нуца і зустрічалися днями з журналістами у відремонтованому і щойно відкритому театрі «Сузір'я», коли за вікном лив дошкульний дощ, а київські вулиці були забиті дошкульними «пробками». «Першою після ремонту тут виступала Софіко Чіаурелі, тепер ви, — накопичується атмосфера», — із задоволенням колекціонера привидів видав господар «Сузір'я» Олексій Кужельний.

      «Я все життя ставлю спектаклі з розрахунку на глядацьке сприйняття, для мене головне — не самовиразитися, а щоб глядачу сподобалось», — сформулював суть проекту режисер і автор п'єси Ігор Афанасьєв. П'єса про те, як у секретну клініку відомого клонолога-сексопатолога проникає журналістка-папараці, і цей модний лікар зразу ж хоче перетворити її на піддослідного кролика, але на загальний подив, сам починає перетворюватися із чоловіка на жінку. Асистент і журналістка намагаються врятувати професора різними способами.

      Професора якраз і грає Ніно Шаншіашвілі, відома як Нуца — джазова співачка, актриса, художниця, страшенно творча і всебічно обдарована натура. Вона закінчила музичну десятирічку по класу фортепіано, Художню академію в Тбілісі, і мала колосальну мистецьку підготовку у сім’ї: мама Нуци — актриса тетару імені Шота Руставелі, батько — відомий скульптор. Але масова, імперська відомість до неї нагрянула після перемоги у конкурсі «Ялта-Москва-транзит» у 1995 році. На якійсь вечірці у нічному клубі Нуцу помітила Алла Пугачова і відразу сказала журналістам, що серед молодих є дві перспективні співачки — Крістіна Орбакайте і Нуца, а потім запросила грузинську співачку заспівати на своєму дні народженні щось із пугачовського репертуару. Вдома у Алли вони довго перебирали пісні, і раптом АП сказала: заспівай «Айсберг». Нуца довго віднікувалась — давив авторитет, але сьогодні з будь-якої сцени вона присвячує «Айсберг» Примадонні. Власне, це тільки ремарка до біографії талановитої грузинки, в якій були і гастролі по світу із шоу Бориса Моїсеєва, і сольні концерти в США, і театральна премія «Чайка» за роль Мерилін Монро у виставі «Межа», і роль Піаф у спектаклі Віктюка, і кіно — «Ростов-папа», серіали «Закон», «Марш Турецького», кінодебют театрального режисера Валерія Фокіна «Пертворення» за Кафкою, картина Каріне Фоліянц «Амапола». Тепер роль із перевдяганням — клонолог-сексопатолог. До речі, Ігор Афанасьєв зізнався, що списав цей персонаж із одного реального сексопатолога, товариша студентської юності, який ще тоді, 30 років тому, розумівся на людських цінностях і казав: знаєте, скільки чоловік готовий заплатити за повноцінне життя? Сьогодні він, між іншим, відомий у своїй галузі спеціаліст, Афанасьєв сподівається, що на прем'єрі той сексопатолог себе впізнає. Крім того, це ще й легка, віртуозна пародія на театр, естетику Романа Віктюка, погляд «з іншого боку барикади», як делікатно висловлюється режисер.

      Нуца каже, що їй чудово працюється в Києві, і вона навіть написала три картини. «У Москві, наприклад, я не можу малювати, там немає творчого духу, — каже Ніно. — В Москві можна робити шоу, шоу-бізнес, гроші, а створювати вічну музику, мистецтво треба в Києві, Пітері, Тбілісі. У Києві надзвичайно тепло і талановито».(Репліка Афанасьєва: «Дивись, як я тебе окиянив»). На питання, чому ж вона все-таки живе в Москві, а не в Тбілісі чи деінде, Нуца відповіла по-грузинськи мудро: «Я 20 років жила в Тбілісі і тепер відпрацьовую все, що там накопичила. Якщо цей запас закінчиться, я відразу з Москви поїду». Втім Нуца старається не тільки для Києва — з 1 січня 2004 року вистава «Школа Дон Жуанів» починає гастролювати в Америці, все за схемою Афанасьєва.

      У титрах «Школи Дон Жуанів» не одне, тобто не два зіркових імені. Хореографію в спектаклі ставить Алла Рубіна, фотографії — Віктора Марущенка, художник по костюмах — стиліст студії «1+1» Надія Кудрявцева. Основні музичні теми для вистави створив молодий московський композитор Вадим Бузенков — сучасний Джон Леннон, так описав музиканта Ігор Афанасьєв, приїде на прем'єру — всі дівчата будуть його. Нуца підкреслила, що всі аранжування — супермодні і записані в кращих московських студіях, до того ж Бузенков підправляв вірші Афанасьєва, і за словами останнього, прекрасно з цим впорався. Партнерами Нуци на сцені будуть молоді актори — Олеся Власова, яку Ігор Афанасьєв вважає своїм відкриттям у «Варшавській мелодії-2», і її дублерка Катя Кистень, випускниця Київського театрального інтституту (Катя гратиме 24 листопада), та Ігор Рубашкін.

      Схоже на те, що Ігор Афанасьєв — режисер, якого чекали. Тобто той, хто не обманює очікування публіки, — звичайної, вимогливої, розгублено пересиченої і вибагливої. Він чаклує над оригінальними коктейлями, а в шейкер кладе звичайні інгредієнти — сміх, сльози, музику, любов, все залежить від почуття міри і пропорцій.