Власна більярдна і дихання, як у снайпера: школярка з Решетилівки вражає успіхами у грі аристократів

14-річна Софія Косенко з Решетилівки стала бронзовою призеркою в командному (парному) чемпіонаті України «Вільна піраміда» серед юніорів, юнаків та дівчат, який нещодавно відбувся у Кременчуці.

 

Її стаж більярдистки — вже 5 років. За цей час отримала понад два десятки нагород у різноманітних турнірах і має шанс потрапити на європейські змагання у складі української збірної.

 

Про те, як дівчинці вдалося досягнути успіхів у чоловічій грі аристократів, наша розповідь.

 

На роздуми більярдист має всього 45 секунд. Цей час він зазвичай використовує на те, щоб походити навколо столу, вивчаючи розташування куль і прораховуючи свій наступний удар.

 

А після роздумів має один раз прицільно вдарити києм. Вищий пілотаж більярдиста — це коли з одного удару кілька куль опиняються в лузах.

 

 — Перед тим, як братися за кий, руки обов’язково треба помити з милом, аби вони краще сковзали, й потерти, щоб стали теплими, — ділиться зі мною тонкощами гри в більярд, який іще й досі є переважно чоловічою розвагою, 14-річна Софія Косенко з Решетилівки. — Кий теж має бути чистим, а для кращого сковзання його збризкують спреєм, натирають олією чи кремом, а наконечник для кращого зчеплення з кулею — крейдою.

— Раніше я мала стереотипне уявлення про більярдистів. Чомусь вони асоціювалися у мене з якоюсь підозрілою публікою, яка постійно палить цигарки і попиває пиво, — усміхається мама Софії Інна.

 

— Коли ж почала цікавитись більярдом, дізналася, що це старовинна гра і колись вона була доступна лише аристократам, дворянам, купцям... А коли ми вперше з донею поїхали на турнір і я побачила юних учасників, які вийшли як один у чорних штанях, жилетках і білих сорочках, а хлопці — ще й із краватками-метеликами, моє попереднє уявлення зазнало остаточного фіаско... 

Дівчинка свій наступний удар уже прорахувала.

 

Саме Інна з чоловіком Романом і «звели» свою доньку з більярдом. П’ять років тому вони возили старшого сина по вихідних на навчання з Решетилівки у Полтаву, в комп’ютерну академію «ШАГ». І брали з собою Соню.

 

Поки син чотири години займався комп’ютерними програмами, його татові, мамі й молодшій сестричці треба було десь гаяти час. Якось вони прийшли у розважальний центр «Турбіна». Там можна було покататися на роликах, пограти в боулінг або в більярд. Вони чомусь обрали останнє. 

— Софійка тоді була трохи вищою за стіл, але попросила кий. Звісно, він був для неї важкий, вона його ледь тримала в руках. Проте нас усіх надихнуло те, що під час своєї першої гри в житті донька забила в лузи три кулі, — розповідає Інна. 

 

Відтоді дівчинка розпрощалася з бальними танцями й переключилася на більярд. Її перший тренер з більярдного клубу «Дінаріс» у Полтаві Олексій Одарюк близько двох років навчав свою ученицю елементарного — стояти біля столу, затримувати дихання, обдумувати кожен удар... 

 

Тоді в неї були ще дитячі, полегшені кий і кулі. Адже для гри у більярд треба мати силу. 

— Мені знадобилося півтора року, щоб оволодіти азами гри, — каже Софійка. —У ній багато нюансів, на освоєння яких іде чимало часу. Скажімо, зараз я вже не вивчаю точок на кулях, в які треба бити, щоб одна зачепила іншу й вони полетіли, куди мені треба. Я це вже можу зробити із заплющеними очима. Моє дихання стало, як у снайпера при стрільбі: у момент удару я його затамовую, щоб рука не здригнулася.

 

Возити дитину з Решетилівки в Полтаву на тренування було дорого, та й часу для цього у дорослих не вистачало. Тому, порадившись, батьки Софії вирішили збудувати більярдний будиночок на приватному подвір’ї.

 

Власні більярдні, як вони з’ясували, мають усі професіонали і фанати цього виду спорту. Бо, щоб досягти якогось рівня у більярді, йому щодня треба присвячувати по кілька годин, відпрацьовуючи прийоми. 

 

Найдорожчим «аксесуаром» приміщення є, звісно, стіл. Соня тренується за ним по два-три рази на тиждень, а якщо є час, то й щодня. Щонайменше по дві години, коли повертається зі школи. А якщо готується до змагань, то й по шість. 

 

Частіше залишається зі своїми кулями сам на сам. Тоді кожен наступний удар може обдумувати не поспіхом, не намагаючись вкластися у 45 секунд. 

 

— Це інтелектуальна гра, тут треба багато думати, щоб ухвалити єдино правильне рішення, — пояснює Софія. — Адже складно прорахувати, як стане наступна куля, якщо вдарити якусь одну. Та саме це мене й приваблює у більярді. А для удару потрібна ще й сила.

 

У цьому виді спорту є кілька дисциплін, які відрізняються між собою кількістю куль і, відповідно, різноманітністю комбінацій та правилами гри: «Вільна піраміда», «Вільна піраміда з продовженням», «Динамічна піраміда»... Соня каже, що в неї всі улюблені. 

 

— У «Вільній піраміді», скажімо, виграє той, хто перший заб’є вісім куль, — розповідає дівчина. — Іноді партія закінчується за п’ять хвилин, іноді триває до пів години. 

Під час домашніх тренувань компанію доньці зазвичай складає тато, рідше — мама. Батьки сміються: дитина допомагає їм удосконалюватися в грі. Хоча частіше їм відводиться роль уболівальників. 

Зараз Софію Косенко тренує заслужений майстер спорту, шестиразова чемпіонка України та голова Федерації Полтавської області з більярду Анастасія Коваленко. Зазвичай вони зустрічаються онлайн, час від часу — в Кременчуці, де проживає тренерка.

— Більярд унікальний тим, що потребує не тільки емоційної та психологічної витривалості, а й інтелектуальних здібностей, сталевого характеру та бойового духу. Всі ці якості є у Соні. Тому вона досягла хороших результатів для свого віку в цій грі, — відгукується про свою ученицю Анастасія Коваленко.

 

Софія Косенко вперше взяла участь в обласних змаганнях більярдистів через рік тренувань. Щоправда, залишилася без призового місця. 

 

Відтоді вона виступала вже не менш як у двох десятках змагань різного рівня і практично з кожного привозила медалі. Найбільший її успіх —1-ше місце на чемпіонаті України з «Вільної піраміди» у Кривому Розі, що проходив у липні 2021 року.

 

До речі, його наймолодшому учаснику було всього 5 років, а найстаршому — 18. Минулого року Софія Косенко стала срібною призеркою чемпіонату Полтавської області з більярдного спорту серед юніорів (до 18 років) і виборола «бронзу» на чемпіонаті України. І ось — чергова «бронза»!

— Я уже два роки в дівчатах! — не без гордості хвалиться юна більярдистка. — У грі в більярд виділяють чотири вікові категорії. Перша — це юніори, діти до 12 років, друга — хлопці й дівчата, старші 12. До речі, у змаганнях завжди беруть участь кілька груп хлопців, бо їх більше, й одна група дівчат. Під час останніх змагань загалом було п’ятдесят учасників, з них лише десять дівчат.

 

— Є різниця, з ким грати: з хлопцем чи з дівчиною? — цікавлюся у своєї юної співрозмовниці. 

 

— Абсолютно ніякої! — знизує плечима. — Це зараз я граю лише з дівчатами, а в молодшій групі проводяться змішані турніри. Перед тобою просто суперник, неважливо, якої він статі і малий чи дорослий.

 

Тепер школярка з Решетилівки має всі шанси у складі збірної України потрапити на чемпіонат Європи, який незабаром відбудеться в Естонії. Мріє, звісно, про чемпіонат світу. Адже пов’язує своє майбутнє з цим видом спорту.