Надлишки електроенергії днями з України аварійно продали до Польщі — трохи несподівана новина, зважаючи на торішні блекаути та заяви міністра енергетики Германа Галущенка щодо наміру нашої країни побудувати чотири нові атомні енергоблоки на Хмельницькій АЕС, «щоб компенсувати втрачені потужності Запорізької АЕС».
А тим часом Україна планує експорт електроенергії до п’яти країн — повідомили 1 березня у Міністерстві енергетики. Прогнозується імпорт електроенергії — 465 МВт-год, а також експорт до Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови та Угорщини — до 9389 МВт-год.
Зараз ми маємо на підконтрольній території три АЕС, на яких сумарно використовуються дев’ять енергоблоків: три — на Південноукраїнській (усі потужністю по 1000 мегават), чотири — на Рівненській (два потужністю по 440 мегават і два — по 1000 мегават) і два — на Хмельницькій (по 1000 мегават кожний).
На Хмельницькій АЕС залишаються недобудованими з радянських часів два енергоблоки. Готовність третього блоку перевищує 70%, готовність четвертого становить менш ніж 30%.
Галущенко припустив, що будівництво розпочнеться влітку чи восени 2024 року. «Ми хочемо одразу зробити третій та четвертий блоки», — сказав він.
Два енергоблоки, що включають реактори та супутнє обладнання, працюватимуть на обладнанні російського виробництва, яке Україна хоче імпортувати з Болгарії, а два інших використовуватимуть західні технології виробника енергетичного обладнання Westinghouse.
У грудні 2023 року НАЕК «Енергоатом» уклала договір вартістю 437,5 млн доларів з Westinghouse Electric Company LLC щодо закупівлі обладнання для впровадження ядерної установки АР1000 для енергоблока №5 Хмельницької АЕС.
Згідно з документацією, постачання обладнання для впровадження ядерної установки АР1000 в Україні має бути здійснено не пізніше 30 листопада 2027 року, фактична потужність блоків АР1000 становить 1100 МВт, тоді як наразі найпотужніші в Україні атомні блоки — 1000 МВт.
План побудувати такий собі радянсько-американський мікс на одному майданчику викликало, м’яко кажучи, здивування експертної спільноти.
По-перше, в разі придбання болгарського обладнання (продається зі знижкою, бо його виготовили для інших проєктів, що були закриті) доведеться шукати чимало потрібних деталей невідомо де і невідомо як.
«В комплекті обладнання, яке Україна збирається купувати у Болгарії, немає важливих елементів, зокрема тих, що відповідають за безпеку експлуатації реакторів. Енергоатому доведеться докуповувати необхідні елементи в росії, ймовірно, через європейські фірми-прокладки», — пояснює експерт в галузі атомної енергетики Ольга Кошарна.
Крім того, майданчики на Хмельницькій АЕС підготовлені під реактори іншої модифікації. В затвердженому ТЕО йшлося про реактори ВВЕР виробництва чеської фірми Skoda, отже «ці реактори геометрично в готові шахти не стануть, тож їх доведеться перебудовувати».
І по-друге: а узгодження? Незважаючи на відсутність законодавчих підстав (окрім вітчизняних регулятивних органів, будівництво атомних енергоблоків треба узгоджувати з усіма сусідніми країнами — і це масштабна робота, яку неможливо виконати за пів року), підготовчі роботи йдуть повним ходом. По-третє: а звідки гроші? За словами очільника Енергоатома Петра Котіна, загальна вартість будівницта тільки одного одного блоку становитиме близько 5 мільярдів доларів.
Днями НАЕК «Енергоатом» (чомусь заховавши його в об’яві про обрання членів Наглядової Ради) оприлюднила фінансовий звіт за перше півріччя 2023 року та за 2022 рік. Чистий збиток компанії за 6 місяців минулого року сягнув 7,9 млрд грн. За підсумками 2022 року — збитки 12 млрд грн.
Як за таких фінансових результатів у компанії в 2022-2023-му можна «влізати» в будівництво вже в 2024 році? Головне питання цих прожектів про джерела фінансування — залишається без відповіді.
В Енергоатомі заявляють, що фінансуватимуть за власні кошти, гроші іноземних банків та фінансових установ. Дипломатка Лана Зеркаль, надзвичайний та повноважний посол, експертка UST з питань енергетики, ставиться до цього зі скепсисом:
«Інвестиційні проєкти в галузі енергетики, які ми пропонуємо, повинні бути пристосовані до наших умов, і не бути схожими на красиві мультики, — вважає Лана Зеркаль,— найбільше, про що ми говоримо, це про побудову великої кількості атомних станцій, що лякає наших європейських партнерів, які взагалі не дуже позитивно до цього ставляться».
Пані Зеркаль переконана: найближчим часом у відновленні енергетики треба робити акцент на її децентралізацію. І зараз є багато інвесторів, які готові нам допомогати будувати саме децентралізовану енергетичну систему.
Лана Зеркаль неодноразово підкреслювала, що саме за енергетичними проєктами за ініціативою місцевих громад — майбутне: «наші партнери готові, але, на жаль, ми не бачимо таких ініціатив з боку громад».
«Створення потужностей, у першу чергу — теплових установок, які працюють на газі, вугіллі та біопаливі, загальною потужністю 5 гігават є пріоритетним напрямком розвитку системи» — додає Ольга Кошарна.
«В українській енергосистемі не вистачає маневрових потужностей, здатних покривати піки споживання, а генерація (АЕС якраз і не здатна забезпечити таку маневреність) дозволить забезпечити балансування системи», — резюмує експертка в галузі атомної енергетики.
Мета, озвучена Міністерством енергетики, — децентралізація генерації для того, щоб зробити її менш вразливою до ворожих нападів. Адже немає сенсу лупити російською ракетою в невеличку водну електростанцію чи станцію на біопаливі.
«Будівництво в одному місці одразу 4 гігават потужностей повністю протирічить цій концепції», — говорить Ольга Кошарна.
Голова громадської ради при Державній інспекції ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) Сергій Денисенко вважає, що найголовніше — це питання безпеки.
«Під час війни ні про яку ядерну безпеку говорити не доводиться. Ми бачимо, що МАГАТЕ не має жодних можливостей добитися задекларованих принципів безпеки, — каже Сергій Денисенко. — Досвід Запорізької АЕС показав, що росіяни не зупиняться перед жодними актами ядерного тероризму. І ніщо не завадить їм атакувати ці енергоблоки в процесі будівництва. Це формально не буде атакою на ядерний об’єкт, оскільки паливо ще не буде завантажене. Але при цьому обладнання буде знищено. І, можливо, ініціатори будівництва на щось подібне й розраховують, оскільки це дозволить списати гроші, витрачені на будівництво та придбання обладнання корпоративного управління».
Такий сценарій — то вже занадто — скажуть західні фахівці з корпоративного управління. Адже Енергоатом наприкінці 2023 року успішно майже завершив процес корпоратизації: його було перетворено на АТ, здійснено випуск акцій на суму більш ніж 300 млрд грн (100% належить державі), затверджено Статут та положення про Наглядову Раду.
Із запізненням на чотири місяці, тобто 5 лютого 2024 року Кабмін оголосив відбір на посади незалежних членів Наглядової Ради Енергоатому. Передбачається, що Наглядова Рада буде сформована з п’яти членів загалом, три з яких — незалежні та два — представники держави.
Але питання її створення в першому півріччі відкладається практично на невизначений термін. На сьогодні також відсутне повноцінне правління АТ «Енергоатом»: призначено тільки трьох членів правління з п’яти, (за умов мирного часу таких має бути 7).
В.о. членів правління компанії Хартмут Якоб, Юрій Шейко та Олександр Остаповець. Відповідальність за своєчасне формування НР і правління лежить на уряді, зокрема, на Міністерстві економіки, в сфері управління якого знаходиться Енергоатом.
«У процесі корпоратизації ми лише виконуємо розпорядження. Самі ніяких рішень не приймаємо. Приміром, конкурс на членів правління проводить саме Мінекономіки», — повідомив керівник пресслужби Енергоатома Леонід Олійник.
Сергій Макогон, Генеральний директор ООО «Оператор ГТС України» в 2019-2022, вважає: «Вангую, що хтось гальмує цей процес, бо адекватна професійна Наглядова Рада навряд чи проголосує за витрати Енергоатома на будівництво додаткових чотирьох атомних блоків, закупівлю старого обладнання з Болгарії та/або США, про що розповідають міністр Галущенко та т.в.о. керівника Енергоатома Котін. Не думаю, що пан Котін збереже свою позицію після всіх цих зашкварів на закупівлях».
«Невиконання термінів формування Наглядової Ради АТ НАЕК «Енергоатом», на мою думку, пов’язано з планами Міненерго України та керівництва НАЕК «Енергоатом» провести закупівлі обладнання компанії Westinghouse 17 грудня 2023 року за 437 млн доларів на власний розсуд, без узгодження з НР, як того вимагає чинний Статут (за новим Статутом, закупівлі на суму більше 10 млрд грн потребують узгодження з НР). За попереднім Статутом ДП НАЕК «Енергоатом», закупівлі без погодження можна було робити до 16 млрд грн (437 млн доларів під це підганяли)», — категорично запевняє експертка Ольга Кошарна.
Парад мега-проєктів в атомній галузі очолює Петро Котін, призначений КМУ 9 січня 2024 року в.о. голови правління новоствореного АТ НАЕК «Енергоатом».
Дуже дивне призначення, зважаючи на те, що Нацагентство з питань запобігання корупції розпочало процедуру моніторингу способу життя президента Енергоатому Петра Котіна, на тещу якого в 2023 році було записано маєток під Києвом за майже 7 млн грн.
Перевірку розпочато на підставі звернення народних депутатів, які, у свою чергу, посилалися на розслідування проєкту Схеми (Радіо «Свобода»).
Журналісти цього проєкту з’ясували, що 70-річна теща президента державного підприємства НАЕК «Енергоатом» Петра Котіна придбала нерухомість та землю під Києвом під час повномасштабної війни, офіційно не маючи на те власних доходів.
НАБУ розслідує корупцію в Енергоатомі, де забагато скандалів, пов’язаних із закупівлями. В жовтні НАБУ і САП повідомили генеральному директору відокремленого підрозділу Енергоатома «Атомпроєктінжиніринг» Миколі Божку про підозру в розтраті 100 мільйонів гривень під час будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива в Чорнобилі.
Незважаючи на всі ці факти, Міністерство економіки поновило договір з Котіним, термін якого спливав у грудні 2023 року.
Усіх усе влаштовує? Сподівання, що мега-плани пана Котіна та пана Галущенка призупинить незалежна НР, примарні. По-перше, невідомо, коли її отримає Енергоатом. По-друге, як показує вітчизняна практика, навіть нібито незалежні наглядові ради не є гарантами професійних рішень.
Сергій Макогон наводить декілька прикладів: «Уряд звільнив попередню наглядову раду Нафтогазу, призначив чинного керівника Нафтогазу і призначив нову Наглядову Раду Нафтогазу. А нова Наглядова Рада, здається, і не планує провести конкурс і призначити новий склад правління Нафтогазу та керівника Нафтогазу. Нагадаю, що в правлінні Нафтогазу досі немає жодної людини з профільним досвідом та освітою у видобутку газу. Аналогічно і щодо Оператора газотранспортної системи України (ОГТСУ). Нова наглядова рада має активно працювати, бо викликів у ОГТСУ багато. І почати потрібно з призначення новоствореного колегіально органу управління — Дирекції, яка передбачена новим статутом. Поки новин про такий конкурс на членів Дирекції та генерального директора не чув. По Укренерго ситуація більш позитивна, але вже пару років уряд ніяк не може провести конкурс на вакантне місце незалежного члена наглядової ради».
Тож МВФ має спускатися до рівня мікроменеджменту та не тільки записувати терміни обрання НР до меморандуму, а й встановлювати терміни проведення незалежної оцінки наглядової ради.
Маяки з нової програми МВФ: у листопаді 2024 року, через рік після призначення, буде дана незалежна оцінка Наглядової Ради оператора газотранспортної системи України.
Також рекомендація ввести сьомого члена до складу наглядових рад Нафтогазу та Укренерго та розпочати незалежну оцінку цих наглядових рад на початку 2024 року і завершити її до кінця червня 2024 року.
Насправді проблема з будівництва ядерних реакторів на території Хмельницької АЕС — набагато ширша. В Україні плани розвитку генерації електроенергії за видами має корелюватися із затвердженою Енергетичною стратегією України.
Не може кожний господарюючий суб’єкт планувати нове будівництво АЕС чи ГЕС без огляду на державну енергетичну стратегію. Визначає співвідношення генерацій оператор системи передачі України — НАК «Укренерго», який готує план розвитку системи передачі на наступні 10 років.
Але поки що не існує затвердженої оновленої Енергетичної стратегії післявоєнної України. Немає економічних прогнозів на цей період, отриманих офіційно від Мінекономіки України, та уявлення, з яких галузей складатиметься післявоєнна економіка. Тож кожен як хоче, так і будує свій реактор.
