Пенсіонер із Лубен Полтавської області налагодив удома виробництво цигарок для бійців ЗСУ.
Щомісяця передає на фронт не менш як чотири тисячі штук. Дехто це засуджує, адже палити шкідливо.
А от бійці, серед яких палять практично всі, дуже чекають передач від Феодосійовича.
За віком і за станом здоров’я 60-річний Сергій Феодосійович Дейнека з Лубен у вояки не годиться — вже сім років на групі інвалідності.
Коли почалася широкомасштабна війна, він дуже переживав через те, що нічим не може допомогти захисникам.
А тоді, подумавши, чим усе-таки може бути корисний фронту, взявся... набивати гільзи. Абсолютно мирні сигаретні гільзи.
З тих пір процес виробництва цигарок у хаті родини Дейнек не припиняється.
Цигарка палиться — русня смажиться
— Чоловік пригадав, що його батько, учасник Другої світової війни, часто говорив: «Солдатові головне, щоб була вода і цигарка, — розповідає, як виникла ця ідея, дружина Сергія Феодосійовича Наталія. — Свекор згадував, що радянські солдати завжди носили цигарки за вухом».
Отож, придумавши для себе заняття, пан Сергій засів за комп’ютер, щоб освоїти процес виготовлення саморобних цигарок, бо раніше уявлення не мав, як їх робити.
А тоді вирушив на місцевий ринок, щоб купити подрібнений тютюн. До тютюну на базарі прикупив з пів тисячі сигаретних гільз й електричну машинку для набивання сировини.
Тепер щомісяця пенсіонер витрачає понад 2 тисячі гривень, щоб наробити цигарок для воїнів ЗСУ. Тривалий час він відривав цю суму від власної пенсії.
Андрій Райна, директор стоматологічної клініки, у якій Феодосійович працює двірником, дізнавшись про те, чим займається його підлеглий у вільний від роботи час, узяв більшу частину витрат на себе.
Але Сергій Феодосійович усе одно добавляє власні кошти на придбання то того, то іншого.
— Тютюн Сергій купує вже подрібнений, на склянки, лише в однієї перевіреної продавчині. Вона робить йому знижки, — продовжує Наталія Дейнека. — Два сорти — один міцніший, інший слабший. Приносить додому і, якщо треба, спочатку підсушує сировину. Влітку — на сонці, а в холоди підвішує біля котла чи під батареями розстеляє. Тоді перемішує слабший сорт із сильнішим, щоб смак був ідеальним.
Процес виробництва шкідливих для здоров’я виробів лубенський пенсіонер налагодив на просторій кухні власного будинку.
Зазвичай, випровадивши зранку дружину на роботу, застеляє стіл клейонкою й розпочинає своє заняття. Робота неважка, але потребує посидючості й терпіння.
А от пристрій для набивання цигарок не витримує темпу діяльності — Сергій Феодосійович змушений був уже дві машинки змінити. От тобі й німецька якість!
— Іноді бурчу на чоловіка, що в нас по всій хаті тютюн і запах зовсім не парфумів, — каже Наталія. — А він у відповідь: «То все можна перетерпіти. Я ж для захисників стараюсь!».
Лише дружина та найближча рідня можуть зрозуміти мову Сергія Феодосійовича. Ось уже сім років, як він практично втратив голос. Дев’ять онкологічних операцій переніс! Але при цьому не втратив оптимізму й душевної доброти.
Йому потрібна б іще одна операція на горлі із заміни трахеостоми, через яку вже стало важко дихати, але боїться, що не переживе наркозу, бо має слабке здоров’я.
Цікаво, що ні сам виробник шкідливого товару, ні рідня, ні близькі не викурили жодної зробленої ним сигарети. Навіть посівальникам не дісталось. Бо все до грама йде на фронт.
«Це товар спецпризначення» — дав йому визначення Сергій Феодосійович.
За день чоловік устигає зробити 15-20 пачок, у кожній з яких по 25 сигарет. За місяць виходить 160 пачок, тобто 4 тисячі штук. Готовий товар пакує у целофанові зіппакетики, аби не відсирів.
Обов’язково фільтром униз, щоб солдати не торкалися його брудними руками. В упаковки вкладає етикетки з надписом, який придумали самі бійці: «Слава Україні! Цигарка палиться — русня смажиться». З припискою «Від Сергія Феодосійовича. Не для продажу».
На тлі портрета страченого окупантами снайпера Олександра Мацієвського з цигаркою в зубах.
— Бійці дуже вдячні за такі передачі, — говорить пані Наталія. — На знак поваги передали чоловікові прапор зі своїми підписами. Він повісив його на стіні й під ним працює. І тубус від РПГ — теж від них на згадку.
Але наприкінці розмови жінка трохи знічується:
— Може, й не варто про це писати? Цигарки ж шкідливі для здоров’я. Люди передають дрони, одяг, їжу, а чоловік — цигарки...
Любов з першої затяжки
— Так, нас дехто засуджує, коли ми виставляємо звіти про те, що возимо на фронт цигарки, — підключається до розмови посередниця між Сергієм Феодосійовичем і фронтовиками відома лубенська волонтерка, директорка благодійного фонду «Довіра та допомога» Оксана Кумонок. — Навряд чи ці люди розуміють, що означає цигарка для бійця. На війні курять абсолютно всі, навіть ті, хто до цього не курив. Фронту потрібно все: і зброя, і автівки, і домашні смаколики, і шкарпетки, і цигарки...
Етикетка з авторським підписом.
Оксана пригадує, як познайомилася з Сергієм Феодосійовичем:
— Ми з чоловіком Ростиславом з першого дня включились у волонтерську діяльність. І от якось невдовзі до нашого офісу прийшов чоловік поважного віку й приніс невелику коробку саморобних цигарок. Нам важко було зрозуміти його тиху шиплячу мову, однак було видно, що він від щирого серця хоче допомогти нашим захисникам. А як дізналися, що це він усе зі своєї мізерної пенсії купує, нам так соромно стало! Скільки бізнесменів довкола, які не вважають за потрібне допомагати фронту, а тут людина віддає, вважай, останнє. Тому ми одразу ж запропонували йому фінансову підтримку, а потім приватний стоматолог Андрій Райна підключився.
Відтоді Сергій Дейнека що два тижні накручує по два ящики цигарок. Телефонує й просить забрати.
Цікаво, що родина Кумонків, яка по два-три рази на тиждень їздить у найгарячіші точки фронту з гуманітарними вантажами, магазинних цигарок захисникам не возить, а лише домашні, від Сергія Феодосійовича.
— Спочатку, приїжджаючи на точки розвантаження, ми питали бійців, чи потрібні їм саморобні цигарки. «Та нє, ми самокрутки не куримо», — найчастіше чули у відповідь, — з усмішкою розповідає Оксана.
— Для багатьох самокрутка дійсно асоціюється з чимось неякісним і смердючим. А тепер хлопці практично з усієї лінії фронту навперебій питають нас, чи привезли ми передачу від Феодосійовича. Телефонують, нагадують. Ті, хто пробував його сигарети, просять тепер лише їх. Від усіх чуємо, що вони виготовлені з реально хорошого тютюну. Навіть від молоді, яка в цивільному житті ніколи такого курила.
Сергій Феодосійович Дейнека називає власноруч виготовлені
для бійців цигарки «товаром спецпризначення».
До речі, це з ініціативи Оксани і за кошт благодійного фонду «Довіра та допомога» виготовляють патріотичні етикетки, купують машинки для виготовлення сигарет.
— Ми дуже полюбили Феодосійовича. Він так щиро бажає бути корисним та хоч якось допомагати хлопцям на фронті, — говорить волонтерка. — Я завжди всім кажу: в кожного з нас є два шляхи: в ЗСУ і для ЗСУ. Той, хто не може боронити нас і нашу Україну, повинні працювати заради захисників у тилу. Сергій Феодосійович — один з тих, хто у міру своїх можливостей допомагає фронту. За це йому велика шана і вдячність.
P. S. Допомогти благодійному фонду «Довіра та допомога» можна, переказавши кошти на офіційний картковий рахунок 5351 3680 0021 8706. Телефони для зв’язку: 050-231-35-70 Оксана Кумонок, 099-688-45-25 Ростислав Кумонок.
