Без медалей, але з надією: українські біатлоністи вдруге поспіль лишились без нагород ЧС

Після непереконливого старту наших стріляючих лижників на ЧС у чеському Нове Место тренерський штаб розраховував на покращення результатів у другий тиждень змагань, покладаючи особливі надії на естафети.

 

Нагород, зрештою, наші біатлоністи (на другому світовому форумі поспіль) так і не здобули, проте їхні виступи дали чимало порцій для роздумів у контексті підготовки до Олімпіади-2026.

 

Справжнім відкриттям як ЧС у Чехії, так і всього сезону стала Христина Дмитренко.

 

24-річна представниця Чернігова, яка цьогоріч дебютувала на рівні світових форумів, довела, що «бронза» у спринті на чемпіонаті Європи була невипадковою — у Нове Место вона двічі пробилась до топ-15 в особистих гонках та відібралась у мас-старт.

 

Спочатку Христина фінішувала 12-ю у спринті, а в індивідуальній гонці взагалі показала наразі найкращий результат у дорослій кар’єрі — восьме місце з чотирма «нулями». 

 

До того ж саме Дмитренко у ролі фінішерки естафети вивела команду на доволі високе, як для загального нинішнього рівня, 5-те місце.

 

На мас-старт у дебютантки такого рівня сил уже не вистачило (27-ме місце), але чемпіонат у Нове Место Христина, яка тепер виглядає головною надією на Ігри-2026, точно може занести собі до активу. 

 

«Оцінюю свій виступ добре, результатами задоволена. Але все одно шкода, що не вистачило сил на останню гонку. Чи тиснутимуть успіхи на ЧС на етапах Кубка світу? На мене це не тисне. Розумію, що я на наступні етапи можу підійти в іншому психологічному самопочутті. Це спорт, не буває все рівно. Важко тримати такий рівень, потрібно докладати чимало зусиль», — поділилась емоціями головна героїня збірної.

 

Окрім Дмитренко, високого результату в «індивідуалці» очікували і від Юлії Джими. Титулована українка до останньої стрільби претендувала як мінімум на топ-10, але три промахи відкинули її одразу за межі топ-30.

 

Якщо жіноча збірна посіла в естафеті достойне, хоча, за словами тренера Миколи Зоца, і «дещо завищене» 5-те місце, підопічні Юрая Санітри не змогли пробитись навіть до топ-10 — лише 13-те місце.

 

Ключовою причиною провалу став невдалий виступ Дениса Насико, який на своєму етапі настріляв на коло штрафу та програв 2,5 хвилини лідеру лижним ходом. 

 

Словацький тренер, який, маючи основну трійку Прима—Підручний—Дудченко, обирав між Насико і Тарасом Лесюком на роль четвертого біатлоніста в естафету, після такої невдачі визнав, що помилився з вибором.

 

«Так, це був неправильний вибір на естафету. Впевнений, що Лесюк пробіг би швидше, аніж Денис. Один етап вирішив усе: програти дві з половиною хвилини — це забагато», — не приховував розпачу Санітра.

 

Справжнім провалом завершився і сингл-мікст, на який тренери робили чи не найбільшу ставку. У короткій гонці, де на перший план виходить швидка і влучна стрільба, Дмитро Підручний та Анастасія Меркушина на двох використали аж 12 додаткових патронів. Це, разом із непереконливим лижним ходом, принесло збірній лише 14-те місце.

 

Не зміг у Чехії показати свою найкращу форму і досвідчений Артем Прима. 36-річний Артем, який поступово наближається до завершення кар’єри, сам визнає, що в цьому сезоні перебуває далеко не в тих кондиціях, аби конкурувати за найвищі місця.

 

Натомість Підручному «змазав» підготовку до сезону перелом руки на зборах — Дмитро визнав, що саме брак повноцінної тренувальної підготовки завадив показати кращі результати.

 

Водночас Антон Дудченко лише в персьюті та масстарті показав чисту стрільбу, але його максимум наразі — топ-20-25. 

 

Тріумфаторами ж чемпіонату стали французи, які виграли загальний медальний залік, та норвежці, у складі яких уже традиційно домінував Йоханнес Бьо.

 

Бьо-молодший, який завершив із медалями всі гонки (із них три — золоті), повторив, здавалося б, вічний рекорд Оле Ейнара Бьорндалена за кількістю «золота» — тепер в обох по 20 світових нагород найвищого ґатунку.