«Академія пана Клякси»: фільм Мацея Кавульського осучаснив повість польського класика з Вінниччини

Нещодавно, у січні цього року, в прокат вийшов сімейний фантастичний фільм «Академія пана Клякси» (Akademia pana Kleksa) польського режисера Мацея Кавульського за мотивами класичної повісті Яна Бжехви.

 

Наразі покази тривають у кінотеатрах сусідньої держави, яка прихистила багатьох українських біженців від війни. 

 

Це чи не єдиний закордонний сучасний дитячий фільм-казка, де є сильна і позитивна героїня, що презентує Україну.

 

Тож «Академію пана Клякси» варто було б дивитися на екранах і українських кінотеатрів. Авторка «України молодої» подивилася новинку в польському кінотеатрі і ділиться враженнями.

 

Казковий світ «Академії пана Клякси» (в українському перекладі — пан Ляпка, але дотримуватимемося польського написання Kleksa) добре відомий як у Польщі, так і в Україні, адже повість включена в програми початкової школи обох країн.

 

До того ж Ян Бжехва (справжнє ім’я Ян Віктор Лесман) народився і виріс на Вінниччині в місті Жмеринка. Після відновлення незалежності Польщі 1918 року мешкав у Варшаві, де і відбулось його становлення як письменника. 

 

Першу частину трилогії про доктора філософії, хімії та медицини, професора математики та астрономії Амброджи Кляксу Бжехва створив у страшні роки німецької окупації, а видав 1946 року. Це була світла казка для важких часів. 

Коли реальність потворна і нестерпна, яскраві фантастичні світи, створені силою уяви, допомагають не втратити віру в добро і жити попри все. «Академію…» перекладено на 16 мов світу, зокрема й українську.

 

Донедавна казка мала одну екранізацію 1983 року, на якій виросло покоління дітей 1990-х. Варто згадати, що частина зйомок тоді відбувалась в українському Криму, серед упізнаваних туристичних локацій — замок «Ластівчине гніздо».

 

Видатного казкаря донині вшановують в обох країнах. У Жмеринці встановлено меморіальну дошку Яну Бжехві, а до 125-річчя з дня народження автора в місцевій публічній бібліотеці відкрили «Академію пана Клякси», видали збірник дитячих казок та облаштували тематичний сквер з мотиваційними лавками: «Мрій, малюй, мандруй з паном Кляксою» і залізною кованою фігурою професора.

У Польщі ж цьогоріч повернули на великий екран класичного казкового персонажа Пана Кляксу, переосмисливши його образ і концепцію Академії.

 

У новій екранізації казкова Академія для хлопчиків, імена яких починаються на літеру А, стала міжнародною школою для дітей обох статей, де вони розвивають творчий потенціал, силу уяви та надприродні здібності.

 

Польські кінокритики сприйняли фільм неоднозначно. Мовляв, комп’ютерна графіка вражає, але сценаристи відійшли від сюжету оригінального твору, на якому виросли покоління. 

 

Проте фільм б’є рекорди касових зборів і подобається дітям. Сприяє цьому «кляксоманія» з потужною маркетинговою складовою: футболки, сумки, шкільна канцелярія, солодощі, освітні програми на основі гри Майнкрафт тощо. 

 

Найбільших несподіванок для знавців творчості Ян Бжехва у фільмі Мацея Кавульського — дві. Найперше: головний персонаж Адась Незгудка у новій кіноверсії — це Ада. Також серед учнів професора Клякси з’явилася дівчинка з України.

Починається фільм з того, що помічник професора Матеуш відвідує Японію, Китай, Мексику та інші країни світу, запрошуючи учнів на навчання. Раптом у кадрі з’являються степові краєвиди й напис Ukraine.

 

Дівчинка в ошатній вишитій сукні тренує сокола. Так з’являється одна з учениць академії — Наташа. На початку фільму вона говорить українською мовою, а на екрані в цей час з’являються польські субтитри.

 

Саме в ці хвилини, коли я переглядала фільм, з’ясувалося, що в залі чимало українських дітей. Вони радісно перешіптувалися й плескали в долоні, — наче отримали неочікуваний привіт із рідної домівки. До того ж учениця з України виявилась стовідсотково справжньою — її зіграла акторка українського походження Дарія Калінчук.

 

Виконавиці Дарії Калінчук 15 років. Родом вона з Василькова, що на Київщині. Ще до повномасштабної російсько-української війни її родина переїхала до Польщі, а дівчинка розпочала акторську кар’єру, знімаючись у серіалах і повнометражних фільмах.

 

За словами Дарії, акторської майстерності вона не вчилася, всі уміння поступово розвивала в кінопроєктах. Вільно володіє польською мовою. В акторській візитівці зазначає також українську. Любить читати та грає на укулеле.

 

«Я читала оригінальну повість Яна Бжехви, коли навчалась у четвертому класі. Пам’ятаю, що історія мені дуже сподобалася, але засмучувало те, що в Академії вчились тільки хлопці. Тому я дуже рада сучасній адаптації, — зазначає Дарія.

 

— Спочатку, коли я зголосилася на кастинг, не знала, на яку роль мене оберуть. Під час проб усі сцени були відіграні польською, але думаю, що знання української мови допомогло мені здобути цю роль. 

 

У фільмі більшість учнів академії — діти-актори різного етнічного походження, що мешкають у Польщі. Працювати з ними було дуже приємно. Всі були дуже відповідальними та зосередженими на грі, але ми часто сміялися і добре проводили час».

Героїня у фільмі Дарії завжди усміхнена, позитивна й рішуча. Вміє розганяти хмари силою погляду, спілкуватися з птахами, допомагає головній героїні Аді боротися з навалою вовків-перевертнів задля порятунку Академії.

 

Такі персонажі в іноземних фільмах роблять українців видимими у світі, додаючи позитивного іміджу країні. Впродовж фільму героїня помітно вирізняється серед інших учнів, адже вбрана в стилізовані українські костюми з вишивкою.

 

«Моїм вбранням займались дуже професійні костюмографи. Сукні та сорочки для героїні створила художниця-костюмер Гала Отенко. На кожному вбранні візерунки були вишиті вручну, що додало унікальності образам», — зазначає Дарія. Гала (Галина) Отенко створювала вбрання героїв для фільмів «Довбуш», «Гіркі жнива», «Поводир».

 

У новій «Академії» лунає антивоєнна риторика, що по-особливому відгукується нині, коли в Україні другий рік триває повномасштабна війна, а в сусідніх країнах наростає тривога через перспективу стати наступними.

 

У фільмі учні бороняться від навали вовків-перевертнів і перемагають. Виголошують проникливі монологи про зло, яке несуть війни, та важливість миру.

 

«Під час зйомок сцен боротьби я почувалася надзвичайно сильною та відважною», — зауважила 15-річна Дарія Калінчук.

 

Знаючи, що в той самий час, коли знімали фільм, в Україні відбувається війна, дівчинка відчувала велику відповідальність перед тими людьми, які переживають подібні страхіття в реальному житті.

 

Юна акторка виступає на заходах на підтримку України та висвітлює це у своїх соцмережах.

 

«Звичайно, для мене тема перемоги й миру в Україні дуже важлива. На святі Bielanski Dzien Mlodziezy (Дні молоді Біляни) я виконувала під гітару пісню «Українська лють», щоб привернути увагу до подій в Україні. Я дуже вдячна за можливість презентації нашої країни в фільмі та можливості в такий спосіб підтримувати дітей у цей нелегкий час», — підсумовує Дарія.

 

Минулого року чи не в кожному польському кінотеатрі демонстрували український мультфільм «Мавка». Якісне сучасне польське дитяче кіно «Академія пана Клякси» з помітною українською складовою було би дуже доречним на екранах наших вітчизняних кінотеатрів.