Корисно не означає смачно: що не так зі шкільним харчуванням за Клопотенком

Більша частина їжі йде у помийницю

Декілька відвертих думок про оновлений відомим українським ресторатором раціон школярів.

У Чорноглазівській школі Полтавського району харчується 31 дитина. Це лише учні молодших класів, оскільки їхнє харчування оплачує міська рада.

Учні середніх класів і старшокласники харчуються, як можуть: хтось бере із собою на заняття бутерброди, хтось «заправляється» під час перерви пиріжками, піцами, чебуреками й солодощами у магазині неподалік, а хтось узагалі обходиться без їжі.

Вартість сніданку в шкільній їдальні — 51 гривня 10 копійок. Далеко не кожній сім’ї ця сума посильна. Якщо в родині двоє учнів, то це 102 гривні на день, понад пів тисячі на тиждень, понад 2 тисячі на місяць.

А в селі зазвичай найбільша зарплата — мінімалка, та й то далеко не в усіх вона є. Тож виходить, що здорову їжу вживає лише дітлашня, яка, підростаючи, переходить на «загальний стіл», де багато солі, цукру, жирів тощо.

Бо навряд чи в неї виробиться звичка їсти несолодке, недосолене, несмачне всього за кілька років. Тим паче, що вдома зазвичай батьки не дотримуються вимог пана Євгена Клопотенка.

— Може, хтось із батьків і платив би за харчування старших дітей, але для цього треба складати додаткові списки, комусь треба збирати кошти, комусь передавати їх далі. Тут має бути окрема бухгалтерія. Але цим ніхто не займатиметься, оскільки на кухні я одна лишилася. Працюю на половину мінімальної зарплати, з якої на руки отримую трохи більше двох з половиною тисяч, — окреслює проблему кухарка передпенсійного віку Нонна Даценко.

Шкільна їдальня тепер — місце, де не готують їжу, а розкладають готові страви по тарілках.
Фото з сайту suspilne.media.

Нонна Георгіївна сніданків школярам не готує — їх доставляє в Чорноглазівку комунальне підприємство «Добробут Полтавської громади», як і в 39 міських та ще 9 сільських навчальних закладів.

Це називається кейтеринг, тобто виїзне обслуговування громадського харчування. Її завдання — прийняти їжу, яку привозить водій у металевих та пластикових контейнерах, розкласти по тарілках, розлити по чашках, нарізати хліба, після чого помити посуд.

І поки Нонна Даценко цим займається, розповідає далі:

— Воно, наче, й усе корисно. В меню є запечені риба, м’ясо, парові котлети, щодня овочі й фрукти, а ще соки, компоти, чай, кефір, какао… На гарнір — кус-кус, булгур, макарони, гречка… І порції хороші. Але несмачно. Тому дуже багато відходів опиняються в помийному відрі. Сказати чесно, я, бабуся вже трьох онуків, теж не все те їла б. А що вже говорити про дітей? Особисто мені не смакує, скажімо, салат з несолодкої моркви, приправлений сметаною і тертим твердим сиром. Ну а яке те какао без цукру? Чи компот або чай? Чи та ж сирна запіканка? А недосолена їжа яка? Та як трава! Зате назви які хитромудрі! Ви, наприклад, знаєте, що таке кулі ягідне? Це той же фруктовий кисіль на крохмалі. Заморожені ягоди, з якого він зварений, такі кислі, що аж зуби зводить. На чому ж та дитина ростиме, звідки їй енергію брати?

До того ж, нарікає Нонна Георгіївна, хліб — по 30 грамів на дитину — видається не щодня: одного тижня в понеділок, середу і п’ятницю, а наступного — у вівторок і в четвер.

На жаль, каже жінка, комунальне підприємство «Добробут Полтавської громади» не закладає у меню ані свинини, ані яловичини, ані печінки… Хоча б двічі на місяць щось із цього давали. Але дають м’ясо лише одного сорту — курку, з риби — хек або минтай.

У той день, коли я була в школі, на сніданок дітям привезли булгур, салат зі свіжих помідорів, яйця варені, твердий сир, волоські горіхи, банани, компот.Сніданок збалансований по жирах, білках і вуглеводах. Упевнена, далеко не всі так їдять удома.

Та все ж мінусів у шкільному харчуванні по Клопотенку вбачається не менше, аніж плюсів від того, що з меню прибрали не вельми корисні ковбаси, сосиски, пиріжки та смажені котлети.

Один з мінусів — економічний — викинуті кошти на вітер, тобто у помийне відро. Свиней за такі кошти можна було б годувати дешевше. Другий — діти часто залишаються голодними, виходячи зі шкільної їдальні.

Третій — вони легко і з лишком компенсують недоотриманий цукор, купуючи в найближчих торгових точках кока-колу та чупа-чупси.

Четвертий — приходячи зі школи, діти накидаються на звичну їжу. П’ятий — таке харчування призводить до постійних стресів як школярів, так і їхніх батьків, які вперто, попри заклики реформаторів, не відмовляються вдома від смаженої на салі картоплі, ковбас і солодких чаїв.

Шостий — вони все одно проносять у їдальню сіль і цукор. Так кого ми намагаємось обдурити?

«Гроші за шкільні обіди платимо справно, а діти голодні»

Така ситуація не лише в одній сільській школі Полтавської громади. Ми поспілкувалися з мамами інших шкіл та громад. І всі вони в один голос заявляють: їхні діти відмовляються від харчування за Клопотенком.

Тетяна, Шишаки, мама двох дітей:

— Нинішнє харчування у школі — це суцільний біль. Моя десятирічна донька навідріз відмовляється харчуватися у шкільній їдальні! На запитання, чому, банально відповідає: «Мені несмачно!». Постійно з нею про це сперечаємося. Боюся, що вона зіпсує собі шлунок, тому поставила ультиматум: обов’язково з’їдати у школі хоча б кілька ложок чогось гарячого! Бо що ж виходить? Зранку вдома — якийсь бутерброд із чаєм, і то поспіхом, в обід — знову мої холодні бутерброди чи, ще гірше, хот-дог/шаурма/солодощі з магазинчика за рогом, і лише увечері — повноцінна гаряча їжа. Після уроків моя дитина ще відвідує різні заняття та гуртки, як і більшість її однолітків. Тож додому повертається майже по темному й дуже-дуже голодна. А гроші за шкільні обіди тим часом ми сплачуємо справно. Який абсурд! При тому, що в навчальному закладі працює їдальня з шикарним ремонтом, з новим обладнанням і кваліфікованими кухарями. А я щодня маю мізкувати, що покласти дитині з собою на обід.

Чому у школярів відсутній апетит?
Фото з сайту znaimo.gov.ua.

Ганна Матяш, Лубенський район:

— За словами сина, з усіх страв смачна лише котлета, але її дають рідко. Каші — більш-менш, але ж зовсім не солені. Риба кістлява. А супи-борщі — то взагалі зашквар, їх неможливо їсти! Це загальнодержавна проблема. Зайдіть на форуми у соцмережах, почитайте думки батьків. Близько двох місяців тому в нас навіть проводили онлайн-опитування: так, наче між рядків питалося, що не влаштовує у стравах. То, мабуть, десь там «у верхах» бачать, що не все так гладко?

Валентина Романенко, Полтава:

— Пригадую свої шкільні роки. Пам’ятаєте соковиті котлетки з повітряним пюре? А тефтельки з гречкою і салатик з квашеного огірочка на додачу? А рис із томатною підливкою і шматочками м’яса? Млинці з ароматним густим повидлом, сирні запіканки... Так просто, але ж як смачно! І всі ходили в їдальню, і всі все їли. То що зараз зі шкільним харчуванням не так?

Який сенс впроваджувати таке харчування у школі, якщо все починається зі звичок у родині? У школі дають пити несолодке какао, а вдома дозволяють їсти солодощі? Вам не здається це дивним? Те саме — зі смаженими стравами. Звісно, діти відмовляються від того, що пропонують у школі, й чекають, коли ввечері вдома наїдяться звичними для себе смачними стравами. Відмова від цукру і солі — це свідомий вибір, а не нав’язування. Інакше це не працює.

Інна, Карлівка:

— Може, ми дійсно розбалували своїх дітей піцами, сушами й бургерами з Макдональдса. То чому б не розробити якесь цікаве меню (але з ухилом на корисність!), у якому було б щось подібне з цих сучасних «трендів» у їжі? Я нічого не маю проти професійності пана Клопотенка і мене не цікавить його особисте життя, але... Хто вирішив, що саме він — людина, яка не має власних дітей — має розробляти меню для дітей усієї країни?

Єдина користь реформи шкільного харчування, напевно, у тому, що моя дитина почала ще більше любити страви, приготовлені мною вдома. Колись каже: «Мам, який у тебе суп смачний!». Я таких компліментів про звичайний суп ще не чула. Звичайний овочевий суп, на легенькому бульйоні. Чим не правильне харчування?

P. S. Нагадаємо, реформі шкільного харчування вже два роки. Українські школи і дитячі садки перейшли на оновлене меню, яке розробляв популярний шеф-кухар Євген Клопотенко, з 1 січня 2022 року. Куратором проєкту є дружина президента Олена Зеленська.

Нове меню передбачає зменшення кількості хлібобулочних виробів, поступову відмову від цукру та солі, а також збільшення в дитячому раціоні овочів і м’яса.