Не зробив сам — і іншим не дам: сільський голова Золочева веде неоголошену війну з волонтерами і меценатами

Послідовники Терещенка і Чикаленка

В Україні, як і в цілому світі, волонтери й меценати завжди були в пошані, адже завдяки їхнім розуму, коштам, невтомній праці Україна ставала сильнішою, зміцнювалися її культура, освіта, армія.

Наприклад, в історію України увійшла родина меценатів Терещенків, які 80 відсотків своїх прибутків витрачали на благодійну українську справу, а на їхньому родинному гербі був напис: «Прагнення до суспільної користі». Український меценат Євген Чикаленко колись дуже влучно сказав: «Полюбіть Україну до глибини своєї кишені», — і сам був у цьому яскравим прикладом.

У Золочівській громаді, що на Київщині, дуже багато волонтерів та волонтерських груп, які з 2014 року активно і різнопланово допомагають Збройним силам України. Їхній внесок у нашу майбутню Перемогу — неоціненний!

Серед багатьох активістів цього меценатського напряму мені відома низка прізвищ волонтерів і меценатів, які проживають у Золочівській громаді. Зокрема, Марина Митяй (Маруся Добра, с. Гнідин), яка з 2014 року щоденно займається волонтерською діяльністю і сотні разів возила на фронт допомогу бійцям.

Також плідно працюють у нашій громаді й багато інших волонтерів та волонтерських груп. Серед них хочеться виділити Сергія Петровича Ярижка — вчителя трудового навчання Вишенського ліцею, який виготовляє багато різноманітних, вкрай необхідних нашим захисникам на передовій речей: окопні свічки, «буржуйки» та інше; Оксану Лещенко (с. Гнідин) — організатора «Тилової кухні», яка готує смачні страви для бійців на передову; волонтерську групу «Золоті дівчата» (с. Гнідин), інші такі ж колективи в селах Вишеньки та Гнідин; у садівницькому товаристві «Острів», які плетуть маскувальні захисні сітки для фронту; Ірину Малахову (с. Вишеньки), яка активно працює, забезпечуючи військових, переселенців, інших громадян медпрепаратами в рамках програми з тактичної медицини; вишенські колективи «Кухарський вулик», «Бджілки» та багато інших українських патріотів.

Одним із потужних місцевих осередків волонтерського руху не тільки в Золочівській громаді, а й в Україні, є декілька волонтерів, меценатів, благодійників, які створили громадську організацію «За розвиток Золочівської громади!» та Асоціацію волонтерів Андрія Ахтирського, об’єднавши навколо себе більш ніж сто волонтерів, десятки громадських, волонтерських і благодійних фондів. Майже всі волонтери проживають у Золочівській громаді, як і керівники цих меценатських об’єднань — Анатолій Бідюк та Андрій Ахтирський.

На мою думку, їх можна назвати унікальними українськими патріотами, які є не тільки активними волонтерами, а й визначними українськими меценатами. Разом з іншими соратниками-волонтерами вони витрачають на підтримку Збройних сил України, Української держави, українського народу свої чесно зароблені кошти, як і родини Терещенків та Чикаленків у XIX-на початку XX столітть.

З перших днів російського повномасштабного вторгнення в Україну ці волонтери неодноразово возили на передові фронтові рубежі придбане за власні кошти необхідне військове обладнання, сотні дронів, на замовлення воїнів — десятки автомобілів різних марок, медикаменти, обмундирування для захисників України, а також продукти харчування для них та все, що було так необхідне для боїв на фронті.

Андрій Ахтирський особисто, разом зі своїм колективом, часто під обстрілами, привозив ці гуманітарні вантажі в Маріуполь, Бучу, Ірпінь, Бахмут, Херсон, Чернігівську, Запорізьку, Донецьку, Луганську, Харківську, Черкаську області.

З початку повномасштабного вторгнення в Україну російських військ волонтери, благодійники та інші патріоти під загальним керівництвом Андрія Ахтирського та Анатолія Бідюка надали фінансової, матеріальної допомоги та спеціальної військової техніки Силам оборони України на суму понад 100 мільйонів гривень.

Окрім того, військовим шпиталям, іншим закладам охорони здоров’я України передано медичного обладнання та ліків на суму понад 20 мільйонів гривень.

Ці благодійники у важкий для України час не забували і про дітей, і про мешканців прифронтових територій, переселенців та інших постраждалих від російської агресії, в тому числі й жителів Золочівської громади.

І на ці програми окремо було витрачено особистих коштів меценатів-волонтерів близько 40 мільйонів гривень. А всього за всіма цільовими благодійними програмами вони використали власних коштів понад 180 мільйонів гривень!

Заборонити благородство!

Здавалось би, будь-який розумний керівник будь-якої громади України міг тільки мріяти про те, щоб на його території з’явилися такі унікальні меценати-волонтери. Але для золочівського сільського голови Олександра Лазаренка волонтерська й меценатська діяльність Асоціації волонтерів Андрія Ахтирського стала, як кажуть, кісткою поперек горла.

Чи то заздрість затуманила розум сільського керманича, чи якісь інші причини спонукали золочівського сільського голову розпочати неоголошену війну проти команди волонтерів-благодійників та особисто проти Андрія Ахтирського як керівника Асоціації волонтерів.

Наприклад, у селі Гнідин на приватній території Андрія Ахтирського згідно з договором від 2022 року ведуть свою статутну діяльність волонтери з його команди, де, зокрема, в гаражі господарської споруди власника землі ремонтують автомобілі для Збройних сил України, які були пошкоджені під час боїв на фронті або щойно придбані волонтерами і готуються для передачі воїнам-захисникам, або проходять техогляд волонтерські автомобілі, які направляються з гуманітарними вантажами для воїнів Сил оборони, чи проводиться їх огляд після повернення із зони бойових дій.

Звичайно, на своїй земельній ділянці Андрій Ахтирський тимчасово розміщує і свої особисті автомобілі, на що має законне право. В цьому ж тимчасовому господарському приміщенні зберігаються і гуманітарні вантажі для української армії, переселенців та малозабезпечених мешканців Золочівської громади. З цього місця також виїжджають у різні куточки України завантажені автомобілі з благодійною допомогою.

Олександр Лазаренко спільно зі своїми поплічниками чомусь назвав це місце тимчасової волонтерської діяльності станцією технічного обслуговування, яка діє на підприємницьких засадах та за рахунок ремонтів автомобілів сторонніх осіб заробляє собі кошти.

При цьому, на їхню думку, на вказаній приватній земельній ділянці Андрія Ахтирського порушуються санітарно-екологічні норми довкілля та безпечного життя населення с. Гнідин.

У зв’язку з цими надуманими обставинами, які не відповідають дійсності, що неодноразово підтверджено актами перевірок державних санітарно-екологічних закладів та лабораторій, Олександр Лазаренко разом із залученими ним особисто та деякими зацікавленими «діячами» сільської ради безкінечно пишуть необґрунтовані скарги в різні інстанції та направляють на територію землеволодіння Ахтирського А. О. безліч різних перевірок з багатьох державних установ, що суттєво заважає волонтерській діяльності.

Отже, Андрій Ахтирський разом зі своєю командою волонтерів з усіх сил робить усе можливе і неможливе для наближення нашої довгожданої Перемоги, а от Олександр Лазаренко та його поплічники, виходить, цього не хочуть, бо чинять безпідставний і надуманий шалений спротив активній діяльності волонтерів, намагаючись своїми незаконними діями припинити будь-які волонтерські роботи на приватній земельній ділянці керівника Асоціації волонтерів — Андрія Ахтирського.

Є й інші яскраві приклади протизаконних дій влади проти волонтерів. Ще в 2021 році Андрій Ахтирський за договором купівлі-продажу придбав у власність старі будівлі колишнього господарського двору місцевого сільськогосподарського підприємства та, згідно з законодавством України, переоформив на себе в оренду земельну ділянку площею близько 1,7 га, в межах якої й були розташовані старі господарські будівлі та споруди.

Як бізнесмен, Андрій Ахтирський замовив проєктно-технічну документацію для реалізації своїх бізнесових задумів, в результаті чого він планував отримати близько 2 млн дол. США прибутку. І вже проєкт був повністю готовий до реалізації. Але 24.02.2022 року ці його плани були зруйновані віроломним нападом на Україну російського агресора.

Для захисту нашої держави необхідно було об’єднати зусилля всього українського народу, в тому числі й бізнесу. І вже з перших днів війни бізнесмен Андрій Ахтирський змінив раніше заплановані підприємницькі плани і разом зі своїми патріотично налаштованими соратниками ухвалив рішення побудувати на цій земельній ділянці господарсько-складські приміщення з необхідною інфраструктурою для створення та розташування на їхній базі волонтерського центру Золочівської громади. І ця робота вже розпочалася з 02.05.2022 року. Всі фінансові затрати щодо розробки необхідної проєктно-технічної документації та будівництва цього волонтерського центру взяли на себе партнери Андрій Ахтирський та Анатолій Бідюк.

Там планувалось, окрім приміщень для роботи волонтерів, побудувати в майбутньому музей історії сіл Золочівської громади, приміщення ділового центру, якого нині так бракує для становлення та розвитку бізнесу громади.

Але з перших днів підготовчих робіт на цій земельній ділянці Олександр Лазаренко та підпорядковані йому виконавчі органи почали всіляко чинити перепони в реалізації такого потрібного як для держави і її Збройних сил, так і для Золочівської громади проєкту, що виражалося, зокрема, в ухваленні незаконних рішень сільською радою, в призначенні протизаконних комісій сільської ради, ненаданні вчасно забудовнику необхідних містобудівних умов та обмежень, а також в інших заборонах цього проєкту.

Водночас золочівський сільський голова Олександр Лазаренко шляхом обману й спотворення реальних фактів надає неправдиву інформацію громадськості та всіляко маніпулює думками місцевих жителів, поширює серед депутатського корпусу неправдиву інформацію про заплановане замовником будівництво. І як результат — важливий проєкт, на жаль, заморожено з вини місцевої влади та особисто її керівника.

Наведу ще один приклад неадекватної поведінки очільника Золочівської сільської ради Олександра Лазаренка, який важко зрозуміти будь-якій людині зі здоровим глуздом. Він стосувався проведення запланованої волонтерами благодійної акції 1 вересня 2023 року.

За попереднім погодженням з керівництвом Вишенського ліцею волонтери закупили за власні кошти учнівські рюкзаки з усім необхідним для школярів приладдям і планували вручити їх усім 69 першокласникам у цей святковий день 1 вересня в ліцеї.

Звичайно, волонтери вважали, що їхній меценатський вчинок буде зрозумілий усім та приємний не тільки для учнів, а й для їхніх батьків та вчителів.

Однак, здавалось би, зрозуміла та благородна для всіх цивілізованих людей ініціатива не відбулася через нелюдський, аморальний вчинок та грубе втручання керівництва Золочівської сільської ради.

Вони відмінили цей захід та дали незаконну вказівку дирекції Вишенського ліцею відмовитися отримувати будь-яку благодійну допомогу для дітей та ліцею від Асоціації волонтерів Андрія Ахтирського!

Також 31.08.2023 р. директорка Вишенського ліцею шановна Гурська Лілія Володимирівна написала у вайбер і подзвонила керівнику Асоціації волонтерів та вимагала негайно демонтувати 10 придбаних та напередодні встановлених волонтерами на території ліцею з її дозволу лавочок саме до 1 вересня.

Вона заборонила їм у приміщеннях ліцею вручати всім 69 першокласникам рюкзаки з письмовим приладдям та нагороджувати цінними подарунками 21 старшокласника — переможців раніше проведеного спільно з ліцеєм конкурсу малюнків «Наш захисник України».

Крім того, всіх особливо здивувала відмова директорки ліцею від будівництва та облаштування на території школи за кошти Асоціації волонтерів сучасного спортивного майданчика для школярів та сільської молоді: футбольного, волейбольного, баскетбольного полів та іншого спортивно-оздоровчого обладнання, яких у ліцеї немає.

А ще більше було здивування волонтерів, коли в першій половині дня 31.08.2023 року за наказом безвідповідального та аморального керівництва сільської ради всі 10 встановлених та забетонованих лавочок незаконно демонтували робітники комунального підприємства Золочівської сільської ради та склали їх як непотріб під парканом ліцею.

Цю благодійну акцію меценати запланували не для дирекції ліцею, не для керівництва сільської ради, а для школярів — майбутніх гідних громадян вільної України!

Але в черговий раз через свавілля керівництва Золочівської громади, зокрема її голови Олександра Лазаренка, виконати благородну місію волонтерам не вдалося.

Ще один приклад свавілля Золочівської місцевої влади. Асоціація волонтерів Андрія Ахтирського запропонувала золочівському сільському голові провести 30 вересня 2023 року на базі Вишенського ліцею захід у масштабах Бориспільського району — відзначення Всеукраїнського дня бібліотек.

За власні кошти вони закупили на суму майже 250 тисяч гривень книжки з історії сіл Бориспільського району місцевої краєзнавиці. Погодили цю благодійну акцію з Бориспільською районною військовою адміністрацією. Планувалось усі ці видання подарувати більш як 50 бібліотекам та школам Бориспільського району, ліцеям сіл Вишеньки та Гнідин.

Але золочівський сільський голова Олександр Лазаренко навідріз відмовився проводити і цей захід, безпідставно аргументуючи надуманими доводами, боячись популяризації самої авторки — мешканки Золочівської громади — та зростання позитивного іміджу та авторитету Асоціації волонтерів Андрія Ахтирського серед мешканців громади.

Ліки для нужденних 
і діагноз для голови

Надзвичайно актуальним питанням у Золочівській громаді є забезпечення жителів дешевими та якісними ліками необхідного асортименту.

Андрій Ахтирський — соціально відповідальний бізнесмен, який з нуля разом зі своїми партнерами створив в Україні велику мережу аптек низьких цін — АНЦ.

Він запропонував золочівському сільському голові Олександру Лазаренку відкрити таку аптеку і в с. Гнідин, бо багато хто з місцевих жителів їздять до київських аптек АНЦ, оскільки там ціни набагато нижчі, ніж в аптеках сіл Гнідин чи Вишеньки.

Після відкриття аптеки планували силами волонтерів безоплатно розвозити ліки до будинків тяжко хворих та лежачих односельців, згідно з попередніми замовленнями. У всіх селах громади планували встановити автомати попередніх замовлень та видачі ліків.

Це особливо вигідно було б жителям села Петропавлівське, де відсутня аптека. В аптеці передбачалась і безкоштовна видача ліків малозабезпеченим жителям громади та деяким категоріям переселенців.

Крім того, Асоціація волонтерів закупила та повністю облаштувала сучасним медичним обладнанням реанімобіль швидкої допомоги, який планували використовувати і як автомобіль швидкої допомоги для мешканців громади, і як автомобіль екстреної доставки тяжких хворих, пенсіонерів та інших осіб, яким самостійно тяжко дістатися до централізованих медичних закладів Борисполя та Києва. Але й ця ініціатива не знайшла належної підтримки Олександра Лазаренка.

По-перше, він виставив менеджменту системи аптек АНЦ завищену в 6 разів(!!!) орендну плату в порівнянні з попереднім орендарем.

По-друге, він особисто заявив Андрію Ахтирському та Анатолію Бідюку, що у них є автомобіль швидкої допомоги і другий їм не потрібний.

Заборона золочівського сільського голови співпрацювати з Асоціацією волонтерів не оминула і петропавлівський дитячий садок. Староста села звернулась до Асоціації волонтерів Андрія Ахтирського з проханням допомогти оплатити новорічні заходи для малечі дитячого садочка.

Коли про це дізнався Олександр Лазаренко, то примусив повернути отриману суму коштів, мовляв, меценатської допомоги від Асоціації волонтерів не потребує ніхто. І староста села покірно виконала його наказ та повернула вже отримані кошти.

Щонеділі, майже рік, на базарній площі села Вишеньки проходить благодійна акція «Відродження історичної пам’яті. Не хлібом єдині». Збираються жителі громади, слухають коротку лекцію місцевої краєзнавиці-волонтерки з історії сіл Вишеньки, Гнідина та Бориспільщини, потім отримують друковану листівку на ці теми.

Після завершення лекції переселенці та малозабезпечені жителі Золочівської громади мають можливість безкоштовно отримати хліб спеціальної випічки, ліки та інше. Але і ця благодійна акція волонтерів видалась для Олександра Лазаренка ледь не катастрофою планетарного масштабу!

На одній із нарад у сільській раді він дав негативну оцінку діям волонтерів і наказав вишенському старості Віталію Пилипчуку провести відповідну бесіду з волонтерами Асоціації, щоб вони більше таких акцій у селі не проводили.

Передав побажання, щоб їхали проводити благодійні акції в інші села і міста! Коли така заборона не допомогла, почали під час проведення волонтерами своїх щонедільних благодійних заходів влаштовувати різні провокації з метою завадити їх проведенню.

То позбавляли місця на базарі для проведення цих заходів, то свідомо вказували місце для роздачі безоплатного хліба майже 400 нужденним мешканцям біля відкритих антисанітарних базарних туалетів, то взагалі організовували стоянки інших автомобілів у місці роздачі людям ліків та хліба, то погрожували зняти колеса зі спецавтомобіля волонтерів, якщо вони не покинуть місце проведення акції тощо. І це в той час, коли поруч уже в черзі чекають проведення цієї благодійної акції близько 400 мешканців громади!

Неоголошену війну проти благодійників і меценатів Асоціації волонтерів Андрія Ахтирського Олександр Лазаренко не припиняє ні на мить. Його агресія стосовно людей, які від щирого серця чесно виконують свій громадянський обов’язок у важкий для України час, тільки зростає. На жаль, таких відверто аморальних прикладів ділка від влади Олександра Лазаренка можна навести безліч.

У зв’язку з цим так і хочеться запитати в цього сільського диктатора: чи він при своєму розумі?! І що за майже 20 років свого правління він особисто зробив для громади? Може, інвестиції якісь залучив і створив робочі місця?

Може, щось збудував для села? Може, в приватних новозведених багатоквартирних будинках житлового комплексу «Ідея» виділив квартири вчителям села Гнідин та Вишеньки, які до цього часу мешкають у приміщеннях ліцеїв? Може, як колись давно обіцяв, збудував Будинок культури в селі Гнідин? І таких запитань, на які у Олександра Лазаренка відповідей немає, — багато!

Тож, якщо сам не вмієш працювати для блага громади й України, не заважай це робити іншим!

Валентина СТРІЛЬКО,
кандидатка педагогічних наук, президентка міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого, жителька Золочівської громади