Доправили на «велику землю»: після смерті єдиної жительки острова на Кам’янському водосховищі звідти врятували 6 собак і 30 котів

Небувалу рятувальну операцію провели волонтери інформаційної платформи допомоги тваринам Help.animals.Poltava спільно зі співробітниками Кременчуцького аварійно-рятувального загону спецпризначення ДСНС у Полтавській області, рятувальниками з Полтави та благодійною організацією з порятунку тварин UAnimals.

Цей «десант» у кількості понад півтора десятка людей, «озброєний» пастками-приманками, курятиною, сухим котячим кормом і заспокійливими препаратами для тварин, а також великими клітками, висадився на безлюдному острові Вишняки у Кам’янському водосховищі.

Йому належало евакуювати цілу зграю котів і собак, що залишилися після раптової смерті 66-річної Лариси Ребристої, яка прожила на острові 21 рік, про що «Україна молода» писала нещодавно.

Причому, скільки саме котів там перебувало, достеменно не було відомо. Говорили, близько чотирьох десятків чи понад це.

За одну ходку всіх тварин вивезти не вдалося — деякі не далися в руки. Тому, попри негоду, за кілька волонтери знову відправились на острів...

— Близько дев’ятої ранку ми на двох оперативно-рятувальних човнах відчалили від бази відпочинку «Берег», що у селі Світлогірському Кобеляцької громади, — розповіла речниця управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області Світлана Рибалко.

— Тривогу, дізнавшись про неочікувану смерть Лариси Ребристої, забили зоозахисники. Проте вивезти велику кількість тварин з острова на звичайному моторному човні було проблематично, довелося б робити кілька ходок, а це зайві витрати, та й погода, скажемо так, не літня. Тому вони звернулися до ДСНС. Ну а ми вже підключили аварійно-рятувальний загін спецпризначення з Кременчука. Підрозділ виділив два місткі човни, а на супровід «десанту» відправив ще й двох водолазів. Автобус для перевезення волонтерів та рятувальників з Полтави надала благодійна організація UAnimals.

Штучне море трохи штормило, але це не стало на заваді проведенню запланованої спецоперації.

Переважна більшість котів сиділи у відчиненому будинку. Вони були ручними і їх більш-менш легко вдалося посадити в клітки. А частина виявилися дикими. Один з них вчепився волонтерці в руку й подряпав обличчя. Рука опухла.

— Чесно кажучи, ми сподівалися побачити виснажених голодом тварин, адже від моменту смерті їхньої хазяйки на той час минуло вже десять днів. Але ні, всі вони були вгодовані, а деякі коти навіть жирні, кілограмів по 10-12, з масивними лапами. Два з них поводилися дуже агресивно.Одного з котів вдалося зловити сачком, а п’ятьох упіймали за допомогою пасток.

Кілька забились під дерев’яний поміст, який рятувальники змушені були розібрати, щоб дістати мурчиків звідти руками. Але як тільки зірвали дошки, всі три чкурнули в різні боки. Ой, ми сміялися! Ще ніколи наші хлопці так за котами не бігали! А ті ще й стрибали, наче білки...

Під помостом, до речі, ховалися також дві курки і кривенька качка, яких, певно, не побачив знайомий єгер Лариси Михайлівни, котрий буквально на другий день після її смерті вивіз із мисливської бази трьох кіз і кілька десятків курей та качок. Знайдену домашню птицю забрала одна з волонтерок.

— Острів наче не хотів нас відпускати, — продовжує волонтерка Людмила Хоменко. — Приблизно о дванадцятій годині ми вирушили у зворотному напрямку й відпливли вже на доволі велику відстань, як одна жінка згадала, що забула телефон у будинку, коли підсвічувала ліхтариком по закутках. Рятівники, спасибі їм за це, без жодних нарікань розвернули човна назад. Тільки завдяки цьому нам вдалося забрати з собою ще трьох собак і трьох котів, які повернулись на подвір’я після нашого від’їзду.  

Загалом того дня вдалося евакуювати на «велику землю», окрім шести собак, 29 мисливців за мишами: 14 котиків і 15 кішечок. Серед них багато молодих, яким місяців по 3-4. На всю цю ораву лише один чорний кіт, а решта мають білу шерсть і чорні плями на головах. Блакитні очі вказують на те, що вони — нащадки сіамської кішки.

За словами Людмили Хоменко, двох собак забрали друзі покійної зі Світлогірського, решта, як і коти, були доставлені до ветклініки у Полтаві, де їх обстежили й провели стерилізацію (витрати на обстеження й операції взяв на себе фонд Happy paw).

За винятком незначних проблем із зором, ніяких інших хвороб у острівних тваринок не виявлено. Їм потрібен деякий час на адаптацію, тому їх помістили у тимчасовий пункт перетримки безпритульних тварин.

Ще двох собак, вивезених з острова, відправили в Дніпро — їх забрав власник одного з прихистків для чотирилапих.

— Згодом будемо виставляти у соцмережах фото кожного з котиків і шукати для них нових господарів, — каже Людмила Хоменко. — Шкода, друга поїздка на острів виявилася малопродуктивною. Мені та ще одній волонтерці вдалося зловити лише одного кота, який на момент нашого приїзду (дякуємо базі «Берег» за наданий човен!) перебував у літній кухні, де був залишений корм.

Ще три, яких ми бачили, сиділи на даху будинку й на паркані. Це дикі тварини, які не йдуть до людей. Кажуть, вони жили окремо від домашніх, покійна хазяйка навіть годувала їх нарізно. Ми, розставивши пастки, дві години чекали. Але марно.

...Як ми писали, незадовго до смерті Лариса Ребриста дуже переймалася тим, що обласне керівництво УТМР поставило їй ультиматум навесні залишити острів. Бідкалася, що не виживе в цивілізації.

Ці дикі коти, які не далися людям у руки, щоб їх вивезли зі звичного середовища, мені чомусь нагадують їхню хазяйку...