Карпатський дідусь і вежа принцеси: Богдан Бенюк знову зіграв у фільмі режисера Зази Буадзе

Після допрем’єрного експрестуру сімома містами у прокат 28 грудня виходить фільм «Мій Карпатський дідусь» українського режисера грузинського походження Зази Буадзе.

У головній ролі — народний артист України Богдан Бенюк. Вперше фільм було представлено у Національній конкурсній програмі Одеського міжнародного кінофестивалю-2023, що проходив цього року в Чернівцях.

Наступного року кіно їздитиме містечками, селами та військовими госпіталями в межах Національного туру «Кіно заради Перемоги!».

Спочатку через пандемію, а потім повномасштабну війну стрічка добиралася до глядачів зі значними затримками.

Зйомки відбувалися у 2019 році у мальовничих Бережниці та Дземброні на Івано-Франківщині, де в кадри потрапили майже літня сонячна погода й осіння зі снігом. А також — в італійській Генуї.

Розпочалася робота над проєктом ще в 2015 році. Наступного він узяв участь у Європейській програмі з розробки сценарію за підтримки програми Media. На розвиток проєкту за програмою Creative Europe Media виділили 40 тис. євро.

Фільм створено за підтримки Держкіно України в копродукції з Італією, Молдовою та Чехією. За сюжетом молодий італієць з українським корінням Мікеле (Сімоне Коста) вирушає до карпатського села, куди добирається на гвинтокрилі, після раптової втрати матері.

Тут живе його дід Михайло — раніше клоун на прізвисько Боба, який із донькою не бачився 16 років. Знайомство дідуся й онука стає то смішною, то трагічною історією, в якій головне — порозумітися.

Батько будував вежу принцеси для доньки — матері Мікеле, коли та була дитиною, а натомість отримав її заповіт розвіяти... прах. Щоправда, уже зо п’ять років, як конструкцію зруйнував буревій.

Тому дідусь береться за 10 днів усе реконструювати. І цього часу достатньо, щоб онук, який не розуміє української, знайшов спільну мову з україномовним дідом Михайлом.

Загалом, фільм про любов до найрідніших і переживання за них, хоч би якими скупими були слова. Прагнення зрозуміти, допомагати і пробачати перемагає, якби не розпачливе наприкінці: «Лікаря!».

Поступово стосунки буркітливого Михайла та його норовливого онука перетворюються на взаємну потребу підтримки свого рідного надійного плеча.

Італійський юнак Мікеле не без пригод наповнився любов’ю до гуцульського коріння. Хлопець відкрив для себе гори, карпатські звичаї, потрапив у кілька халеп — і врешті вже не надто поспішав до своєї сонячної країни. Хоча зовсім скоро шлях далі йому доведеться долати самостійно.

«Вірю, що фільм, як і людина, має свою долю, і цією долею вирішується, коли йому треба народитися і якими шляхами іти. Тому впевнений, що наш фільм мав зустрітися з глядачем саме зараз, коли сотні тисяч молодих українців змушені жити за кордоном. Процес дорослішання в них відбувається далеко від батьківщини, і, може, хтось із них через деякий час буде вважати себе італійцем або французом. Але прийде і такий час, коли рідна кров  покличе!» — прокоментував режисер фільму Заза Буадзе.

Саундтрек картини створили одні з найкращих сучасних композиторів України — Роман Григорів та Ілля Разумейко, засновники лабораторії сучасної опери Opera aperta. Вони із Зазою Буадзе та Богданом Бенюком уже працювали разом: над створенням фільму «Мати Апостолів».