«На узбіччі знак «тут був асфальт»: рецензія на збірку «Виднокрай» Тараса Федюка
Поетичні книжки зазвичай іменують збірками. >>
На фото колажу: акторка Віталіна Біблів, директор ГРА Богдан Струтинський та Володимир Петрів — керівник Рівненського музично-драматичного театру, Дмитро Захоженко — головний режисер Львівського театру імені Лесі Українки, Максим Голенко — режисер (Фото Ірини Марконі надані НСТДУ.)
Війна — малосприятливий період для мистецтв.
Однак однією з найактивніших царин у повномасштабний період — навіть коли часто лунають сигнали повітряної тривоги, частина митців стали військовослужбовцями, а російські ракети та «шахеди» й ударні хвилі після їх збиття українськими ППО завдають шкоди приміщенням, — є театральна.
У Києві 9 грудня в атмосферному Будинку актора — будівлі, яку звів відомий архітектор Владислав Городецький, — нагородили лауреатів V фестивалю-премії GRA, який встигли назвати вітчизняним театральним «Оскаром».
На початковому етапі у змагання за звання кращих подали 134 постановки з-понад 20 міст України, яка вже 20 місяців протистоїть повномасштабному нападу російської армії. Які результати? Які вистави варто не пропустити, якщо випаде нагода потрапити у театр?
Фінальний етап V Всеукраїнського театрального фестивалю-премії GRA (скорочення від Great Real Art — велике справжнє мистецтво) тривав від початку першого місяця зими.
За вісім днів міжнародне журі і глядачі у Львові, Івано-Франківську, Рівному і столиці подивилися відібрані попередньо у два етапи 12 постановок: «Саша, винеси сміття» Одеського театру імені Василя Василька, «Я, війна і пластикова граната» Театру на Печерську (Київ), «Вертеп» Харківського театру ляльок імені Віктора Афанасьєва, презентований у дзвіниці Києво-Печерської лаври «Вертеп. Необарокова містерія» від ГО «Ігнеа Корда» та інші.
Віталіна Біблів у ролі Фрекен Бок у виставі «Білка, яка
прожила 100 років».
Львівський і Харківський оперні театри не змогли показати наживо свої вистави у дати проведення фіналу, тож, відповідно до положення, журі не оцінювало їх.
Тому без переможців залишилася номінація «За найкращу музичну виставу в жанрі опери/оперети/мюзиклу».
А претенденти були помітні: «Вишиваний. Король України» з лібрето сучасного письменника Сергія Жадана й опери українського композитора-класика часів російської імперії Дмитра Бортнянського (1751—1825) «Сокіл» та «Алкід».
Зважаючи на небезпеки перших місяців повномасштабної російсько-української війни, минулого року ГРА не відбулася, тож нинішня, п’ята, оцінювала сценічні проєкти 2021-го і 2022 років.
«Кожен театр, який узяв участь у цьогорічному фестивалі-премії GRA, вже є переможцем. Адже не зупинятися і продовжувати працювати під час війни, попри всі перешкоди, вже є перемогою, — вважає голова експертної ради Ольга Стельмашевська. — Частину вистав, які ми переглядали, ставили до війни, а частину — після початку повномасштабного вторгнення. Є постановки, які ставили в укритті, в бомбосховищах навесні 2022 року».
За положенням премії, на фінальному етапі, після роботи 10 незалежних вітчизняних експертів, українські постановки з шорт-листа оцінюють профі міжнародного журі. Цього разу останнє слово казали представники п’яти європейських країн, виражаючи своєю участю підтримку Україні.
«Коли мені прийшло запрошення долучитися до журі, я спершу просто не повірила, — каже проєктна менеджерка, кураторка, театральна продюсерка Лєна Творковська з Польщі. — Дякую театрам зі Львова, Рівного, Одеси, Івано-Франківська, Харкова і Києва за високий професіоналізм. Цей фестиваль не про результати, це був чудовий творчий процес».
Театральний менеджер Себастіан Шварц (Німеччина/Італія) — художній керівник Festival della Valle d’Itria та Belcanto Academy Rodolfo Celletti в Мартіна-Франка — так описав свою участь: «Дякую за можливість провести цей час разом з вами і відчути цей досвід, який зараз проживає Україна. Разом з вами прокидатися серед ночі. Разом з вами шукати і ховатися у найближчому укритті. Поруч з вами проживати весь той стрес і терор. Я був приємно вражений високим професіоналізмом, технічністю, емоційною потужністю виконавців, наскільки театр прогресує в Україні, наскільки він потрібен у цей важкий для країни час. Були вистави, які викликали у мене сльози. Сподіваюся, що найближчим часом ви будете творити вже в мирних умовах».
«Мені було дуже важливо приїхати в Україну у цей складний для неї час, — прокоментував Маріус Івашкявічус, драматург, прозаїк, кіносценарист із Литви. — Але це не тільки честь, а ще й велике задоволення. Бо ми приїхали не як туристи, ми приїхали доторкнутися до справжнього театрального мистецтва, яке твориться у важких життєвих обставинах».
Вистава-переможець «Зерносховище» Рівненського обласного
академічного музично-драматичного театру. Режисер Максим Голенко.
Фото надані театрами.
Март Меос з Естонії — театральний продюсер, директор та засновник театру R.A.A.A.M., очільник театрального центру SA Vaba Lava , — підкреслив, що за 9 днів в Україні «переконався у найголовнішому — український театр живий. І український театр нині як ніколи є важливим для глядача».
«У цей складний час фестиваль-премія GRA об’єднав цілу країну: у фінал потрапили вистави із заходу і сходу, півночі і півдня, — каже Богдан Струтинський, директор фестивалю-премії GRA, очільник Національної спілки театральних діячів України, яка є засновником і організатором цього змагання на звання кращих. — На цій території добра, боротьби за справедливість, коли країна і зокрема театр виборюють своє місце під сонцем, є країни, які нам простягнули руку допомоги, і вони з нами сьогодні тут. Вони мають сильний характер, адже не побоялися приїхати і розділити з нами радість. Насправді у них досить складна місія, бо вони приїхали нас покритикувати, віддати свої голоси, симпатії тим чи іншим театрам. І вони з нею чудово справилися, переглянули усі 12 вистав, виставили свої оцінки, виокремили фаворитів».
П’ята ГРА стала особливим культурницьким дипломатичним майданчиком.
«Я зі Швеції, а, як усім відомо, Швеція й Україна мають спільні кольори на прапорі, — нагадала Софія Ниблом, журналістка, арткритикиня, продюсерка. — Швеція висловлює надзвичайно потужну підтримку українському народу. На моє переконання, ми маємо підтримувати Україну не лише зброєю та гуманітарною допомогою, а й у культурному контексті. Провівши 9 днів у різних містах України, я вражена високим рівнем обдарованості, талантом ваших акторів, режисерів, драматургів. Та найбільше я вражена українцями — тим, як ви живете, як ви творите мистецтво в умовах тяжкої війни. Сподіваюся, що Україна переможе найближчим часом і ми разом це відсвяткуємо».
ПЕРЕМОЖЦІ
ЗАГАЛЬНІ
«За найкращу драматичну виставу»:
«Зерносховище» (Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр). Режисер Максим Голенко.
«За найкращу камерну виставу»:
«Білка, яка прожила 100 років» (Київський академічний театр «Золоті ворота»). Режисер Стас Жирков.
«За найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм»:
«146 зірок, видимих неозброєним оком» (Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Режисер Дмитро Захоженко.
«За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни»:
«Нехай щастить» (Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка). Режисер Степан Пасічник.
ІНДИВІДУАЛЬНІ
«За найкращу жіночу роль»:
Віталіна Біблів за роль Фрекен Бок у виставі «Білка, яка прожила 100 років» (Київський академічний театр «Золоті ворота»).
«За найкращу чоловічу роль»:
Марк Дробот за роль Книжника Мортка у виставі «Зерносховище» (Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр).
«За найкращу режисерську роботу»:
Максим Голенко за виставу «Зерносховище» (Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр).
«За найкращу сценографію»:
Юлія Заулична за сценографію до вистави «Лісова пісня на полі крові» (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка).
«За найкраще хореографічне рішення вистави»:
Журі вирішило скористатися правом не визначати переможця.
«За найкраще музичне рішення вистави»
Станіслав Лозовський та тріо «Веремія» за музичне і звукове оформлення до вистави «Зерносховище» (Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр).
Спеціальний приз журі:
Олег Михайлов за п’єсу «Справжня історія Фрекен Гільдур Бок, однолітки сторіччя».
Вікторія КОТЕНОК,
Валентина САМЧЕНКО
Поетичні книжки зазвичай іменують збірками. >>
Про середнє Побужжя (південне й північне Підляшшя, а також Берестейщина), яке зараз належить двом державам — Польщі й Білорусі, пересічний українець мало знає. >>
Яблучний шедевр створила команда школярів 11 класу Новопетрівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Одеської області , члени Молодіжної ініціативи "Руки молоді" разом із класним керівником Лілією Березовською. >>
Наказ щодо чотирьох пам'яток у місті Кам'янка Черкаської області, що не підлягають занесенню до реєстру об'єктів культурної спадщини, видало Міністерство культури та стратегічних комунікацій. >>
У Черкасах відкрили центр гончарства для ветеранів війни, родин загиблих, безвісти зниклих, колишніх полонених, а ще для літніх людей, осіб з інвалідністю. >>
Київське видавництво «Ніка-Центр» далі наполегливо ознайомлює нас зі зразками сучасного єгипетського письменства: вийшли третя й четверта книжки серії «Арабські історії». >>