У Києві показують новорічні прикраси від кінця XIX століття до сучасності й розповідають про передріздвяні традиції

Одне за іншим християнські свята наближають усіх до Різдва і Нового року: уже минули — за новоюлеанським календарем — Андрія, Варки, а 6 грудня вже й Микола зимовий діткам під подушку кладе подарунки.

Тож і в світському житті активно з’являються атрибути свята навіть у період воєнного стану.

У музейно-виставковому центрі Музею історії міста Києва презентували вже дві виставки: «Київська ялинка від XIX століття — до сьогодення» та «Українська зима: від Романа до Йордана».

На другому поверсі музею розповідають про те, як кияни прикрашали ялинку 100 років тому, та про трансформації упродовж цього періоду ставлення до святкових атрибутів.

Урешті-решт, чому ялинкові прикраси так довго використовували з метою пропаганди?

А «йолка» 10-річної минувшини на майдані Незалежності перетворилася на місце утвердження європейського шляху України, а не — як бажали янукович і компанія — атракцію окозамилювання на догоду проросійським силам.

Музей історії Києва представляє виставку «Київська ялинка від XIX cт. — до сьогодення» спільно з колекціонеркою старовинних ялинкових прикрас Мариною Лук'яновою.

У залах розміщені, зокрема, святкова сукня ручного пошиття початку XIXст.; оригінальні ялинкові прикраси часів Кайзера Вільгельма з елементами пропаганди; ведмедик 1940-х років, знайдений у руїнах перед Михайлівською площею; Дід Мороз 1926 року авторства Г. Світлицького; ковзани 1920-х років; меблі, яким понад 200 років; грамофон початку XX ст.

Ці та багато інших унікальних експонатів представлені на виставці у спеціально облаштованих інтер’єрах за різні періоди з ХІХ по кінець ХХ століття.

«Цією виставкою ми прагнемо показати, який довгий шлях Україні довелось пройти, аби відзначати Різдво разом з усією Європою, з нашими друзями та союзниками 25 грудня. Завітавши на «Київську ялинку», ви зможете здійснити мандрівку у часі та побачити, як змінювались традиції святкування Різдва крізь роки. І хоч колись ялинки доводилось ховати у шафи, але свято завжди було з нами і світло обов’язково перемагало темряву», — прокоментувала генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова.

Особливе місце в експозиції займає саме ялинка як головний атрибут свята і, звісно, ж іграшки. Бо яка ж ялинка без прикрас?!

«Українська різдвяна іграшка — це як код, визначна ознака часу. Це невід’ємна частина нашої історії, яку важливо пізнавати та досліджувати. Ми показуємо найрізноманітніші ялинкові прикраси, аби максимально занурити відвідувача в атмосферу конкретного періоду: дорадянська писанка з порцеляни та сусального золота 1907 року, перші фігурні скляні прикраси 20-х років ХХ століття, Святий Миколай із вати та пап’є-маше 1930-х, іграшки українських артілей 50-60-х років ХХ століття, а ще дротяні, картонажні, лавсанові та пластикові іграшки», — коментує колекціонерка Марина Лук’янова.

Доповнюють колекцію старовинних ялинкових прикрас сучасні зразки скляних іграшок ручної роботи вітчизняного виробника «Різдвяні історії».

На них — Тарас Шевченко й актуальні гасла, як, наприклад, «Доброго вечора, ми з України!». А на стінах — живописні та графічні роботи українських митців із зображенням зимового Києва з фондів Музею історії міста Києва.

Міжмузейний проєкт «Українська зима: від Романа до Йордана» на першому поверсі заклад презентував спільно з Національним музеєм народної архітектури та побуту України.

Він візуалізує найяскравіший цикл зимових свят українців, який, за новоюліанським календарем, розпочався на Романа (18 листопада) та закінчується на Водохреща (6 січня). Експозиційний простір умовно поділений на зони різних свят, кожне з яких представлено унікальною обрядовістю.

В інтерактивному залі представлені рушники, керамічні іграшки, витинанки й різдвяні листівки, колядницькі «звізди», «павуки», дідухи та ляльки.

Перлиною є велика різдвяна шопка з Йосипом, Марією й Ісусиком, а також солом’яний вертеп, виготовлений учнями дитячої студії «Соломія». Композиція з рушників на маскувальній сітці є асоціативною інсталяцією, що нагадує нам про реалії сьогодення.

«Сьогодні, коли Україна потерпає від війни, коли ворог прагне знищити все українське, як ніколи важливо пам’ятати та зберігати власні традиції. Українська зима — це Різдво та Новий рік, це період колядок і щедрівок, вертепів, молодіжних вечорниць із ворожіннями й забавами та низка не менш важливих свят: Катерини, Андрія, Миколая, Меланки тощо, — каже генеральна директорка Національного музею народної архітектури та побуту України Оксана Повякель. — Завдяки нашим дружнім стосункам з колективом Музею історії міста Києва ми маємо можливість представити це надбання широкому загалу в самому серці міста, де кожен дізнається ще більше про своє».