У Полтаві запрацювала оновлена резиденція Святого Миколая

Якби я особисто не проходила 2 грудня надвечір повз Свято-Успенський кафедральний собор у Полтаві, поряд з яким ось уже дев’ять років стоїть ошатний дерев’яний будиночок Святого Миколая, то, може б, і не здивувалася величенькій скляній прибудові, яка з’явилася позад нього на ранок. Буквально за ніч виросла! Оце так справжнє святкове диво!

Тож Святий Миколай — покровитель дітей, мандрівників, пекарів та моряків — прибув цього року в оновлену, просто-таки казкову резиденцію. Каже, прилетів на гвинтокрилі завдяки нашим славним Збройним силам.

А поряд з ним стоїть і усміхається авторка цього дива — невгамовна волонтерка, керівниця громадської організації «Полтавський батальйон небайдужих» Наталія Гранчак. Це саме вона дев’ять років тому втілила ідею з будиночком Святого Миколая.

З початком широкомасштабної війни він став «Благокавою», де «Полтавський батальйон небайдужих» торгує кавою й крафтовими смаколиками, а всю виручку передає на потреби захисників.

Пані Наталя давно виношувала мрію розширити простір — щоб кав’ярня мала власний зал, де можна було б поставити столики (там поміщається лише барна стійка).

Завдання перед нею стояло непросте: і резиденцію Миколая зберегти, і «Благокаву» зберегти, щоб не припиняти фінансових зборів. І їй це вдалося, та ще й неабияк здивувати цим полтавців! Бо все було зроблено за одну ніч. І саме це стало сюрпризом.

Насправді рішення було простим — прорубати двері в задній стіні будиночка і зробити перехід у добудову.

— Ми з командою майстрів В’ячеслава Федія монтували прибудову всю ніч. Завершили робити стелю о 9:15. Помили і розставили меблі та декор, які принесли з дому. І об 11:20 Миколай прийшов приймати діток, — коротко розповіла Наталія Гранчак.

За традицією Святий Миколай найпершими обдарував вихованців вокально-хорової студії народного співу під керівництвом Аліни Зінченко «Домінус». Юні артисти заспівали йому в соборі обрядових пісень.

«Я отримую так багато листів від діток, що навіть не встигаю їх перечитувати, — зізнався їм святий покровитель. — Вони не просять у мене подарунків. Просять Перемоги і миру. Головні бажання — щоб батьки були вдома, щоб навчання в школах проходило без сирен і тривог, щоб повернутися до рідних домівок, щоб можна було знову планувати поїздки до моря... Тільки з вірою, любов’ю і підтримкою Збройних сил України ми подолаємо морок».

У роль Святого Миколая органічно вжився переселенець із Харкова Роман Сагайдачний, фотограф за професією. З перших днів війни молодий чоловік волонтерив біля собору, роздавав одяг та хліб іншим переселенцям.

Пан Роман дуже любить діток, з будь-ким з них знайде спільну мову, і вони до нього тягнуться: розповідають, якими чемними були протягом року, розказують віршики. Ну а він обдаровує їх подарунками.

«Полтавський батальйон небайдужих» має давніх і надійних партнерів серед бізнесменів, які влаштовують дітям свято. До цього дня вони закуповують багато солодощів та мандаринів і передають їх у собор.

Тут із них фасують подарункові набори, які Святий Миколай щедро роздає дітлахам, котрі до нього навідуються. Традиційно спонсорами свята є директори магазинів «Аврора», «Юліс», компанії «Консорт», «Юнітрейд», підприємство з виробництва шкарпеток Premier Socks.

За словами Наталії Гранчак, щороку 2-3 тисячі маленьких полтавців отримують такі подарунки.

— Зазвичай батьки просять Миколая подарувати своїм дітям дорожчі речі, про які ті мріють, — продовжує пані Наталія. — Тому заздалегідь приносять саме їх, щоб довести малечі, що мрії здійснюються. Іноді навіть підлітки років 12-13 щиро вірять у цю передріздвяну казку.

— Миколаю можна приносити печиво, шоколадні цукерки, льодяники, зефір, вафлі, мандарини, апельсини. У великих кількостях, — підказує дорослим Наталія Гранчак. — Учіть малечу не тільки брати подарунки, а й самим дарувати. Миколай поділиться ними з тими, хто переживає скруту, хто перебуває в інтернатах чи хворіє.

Керівниця «Полтавського батальйону небайдужих» сподівається, що чим  більше дітей батьки приводитимуть до будиночка, тим більше «Благокава» залучить донатів на потреби захисників.

А тим часом полтавці із захватом обговорюють новину.

«Який простір! Наче у казці, а якщо й сніг за вікном буде, то взагалі, як у кіно». «Ми щасливі, а Миколай — іще більше, бо все було зроблено для нього і для маленьких полтавців усього за одну ніч», — залишають люди відгуки у фейсбуці під новиною.

P.S. З 1 вересня цього року Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новий церковний календар. Тож тепер майже всі головні свята ми відзначаємо з більшістю християн світу, на два тижні раніше, ніж було досі.

Святий Миколай віднині прибуватиме до нас 6 грудня. Більшість дорослих, які стояли з дітками в черзі до будиночка Святого Миколая, говорили, що поки не звикли до перенесення церковних свят на більш ранній період, але не проти святкувати їх по двічі на рік...