Протези для судин, радіохвилі та крига проти аритмії: як рятують хворих у Полтавському кардіоваскулярному центрі

Сьогодні за допомогою малоінвазивних втручань успішно лікують гострі інфаркти міокарда, порушення серцевого ритму, проводять стентування коронарних судин, вживлюють кардіостимулятори.

На відкритому серці виконують аортокоронарне шунтування й протезування та пластику клапанів. На порядку денному стоїть пересадка серця.

Найновіший медичний заклад у нашій області — комунальне підприємство «Полтавський обласний клінічний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради» — був уведений в експлуатацію завдяки реалізації президентської програми «Велике будівництво».

Його відкриття стало, без перебільшення, історичною подією в розвитку медицини Полтавщини.

З кінця 2020 року тут цілодобово надають висококваліфіковану спеціалізовану допомогу хворим із серцево-судинними захворюваннями — від діагностики до операцій на відкритому серці.

Попри тривалі карантинні обмеження, а тепер широкомасштабну війну, колектив кардіоваскулярного центру нарощує кількість пролікованих пацієнтів і впроваджує новітні технології лікування.

Про особливості роботи закладу в сьогоднішніх умовах ми розпитали його директора Костянтина Вакуленка.

Число пролікованих хворих зростає, смертність зменшується

— Загалом нашому закладу вже сорок років, — уточнив Костянтин Євгенович. — Він був утворений на базі колишнього комунального підприємства «Полтавський обласний клінічний кардіологічний диспансер». Але це — як наче два непорівнювані світи. Сьогодні наші технологічні можливості, умови праці колективу, а також якість надання медичних послуг перебувають на найвищому в Україні рівні.

Досить сказати, що за показником проведених інтервенційних втручань при гострих інфарктах міокарда в перерахунку на кількість населення області минулого року ми разом з Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. М. В. Склі­фосовського та лікарнею інтенсивного лікування «Кременчуцька» вийшли на перше місце в державі, а до того Полтавщина входила до трійки лідерів.
    

Завдяки оптимізації маршрутів пацієнтів, що є одним з пріоритетів Міністерства охорони здоров’я й обласного медичного керівництва, близько 70 відсотків хворих з інфарктами вчасно потрапляють на стіл до інтервенційних кардіологів, що дозволяє зменшити обсяг враження міокарда та поліпшити показник виживання. Пацієнти швидше повертаються до нормального життя.
   

— Поясніть, будь ласка, що означає інтервенційне втручання на коронарних судинах.
    

— Це малоінвазивна операція, що дозволяє відновити кровообіг в артеріях серця завдяки імплантації стента в місці звуження коронарної артерії. В області є три клініки, де виконують такі втручання: наш центр, обласна клінічна лікарня й Кременчуцька лікарня інтенсивного лікування.
    

Для порівняння наведу такі цифри. При ендоваскулярних втручаннях летальність у цій групі пацієнтів становить у нашому центрі 5-8 відсотків, без таких втручань — 10-12, а загалом по області доходить до 20 відсотків.
   

— Розкажіть більше про впровадження новітніх послуг, що стали доступні для кардіологічних хворих Полтавщини.
    

— Ми перебуваємо у фазі потужного розвитку. В переліку надання медичних послуг нашого закладу значний відсоток займає інтервенційна (по-іншому — ендоваскулярна) хірургія. Успішно використовуємо коронарну ангіографію (коронарографію), тобто, дослідження судин серця за допомогою рентгена, що дозволяє побачити розташування коронарних артерій та виявити звуження чи перекриття.

У разі показань для відновлення нормального кровообігу імплантуємо стенти у місці звуження коронарної артерії. У перспективі — проведення таких малоінвазивних операцій людям з онкозахворюваннями, з периферичними захворюваннями судин. Це вже відгалуження від базової технології, і це наша зона росту.
    

Постійно нарощуємо кількість проведених діагностичних коронографічних втручань, що допомагають виявити патології судин серця, а також стентувань, тобто протезування судин після виявлення коронарної хвороби. За перше півріччя ми провели 307 процедур стентування ургентних (непланових) хворих з гострими інфарктами міокарда.
    

Опановували методику радіочастотної кріоабляції — нової, дуже прогресивної, успішної й істотно безпечнішої, ніж попередні, технології лікування миготливої аритмії. Завдяки впливу низьких температур на ділянки серця з вогнищами аритмії патологічні тканини руйнуються й перестають генерувати імпульси, які викликають порушення ритму серця.

У нас є два досить потужні фахівці. На жаль, більш широке застосування технології гальмується обмеженим фінансуванням. НСЗУ не від­шкодовує вартості цих операцій. Кріоабляція, скажімо, коштує 250 тисяч гривень. Покладаємося на обласний бюджет, але наразі у пріоритеті інші галузі медицини, пов’язані з війною.
    

Імплантуємо кардіостимулятори (штучні водії ритму). Це також малоінвазивне втручання з використанням радіологічного обладнання. І хоча технологічно ми здатні виконувати значно більше таких імплантацій, нас стримує залежність від централізованих закупівель і поставок кардіостимуляторів.

Іноді кошти на їх придбання отримуємо з обласного бюджету, а коли зовсім немає чим лікувати людей з такою патологією, то купуємо коштом закладу. Але ціна цих девайсів досить висока.

Донор — ключова фігура в трансплантації

— Ви проводите також операції на відкритому серці. Які складнощі тут виникають?
    

— Такі втручання практикуємо останні два роки. Це переважно аортокоронарне шунтування й протезування пластики клапанів. Загалом проведено оперативні втручання 70 пацієнтам і виконано 103 операції (буває, одному пацієнту робимо дві операції одночасно — протезування й шунтування).
    

У нас є договір з Національним інститутом серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова. Його фахівці приїжджають до нашого центру, оглядають хворих і в разі показань проводять операції спільно з нашими серцево-судинними хірургами.

У центрі є підготовлені анестезіологічна група, перфузіолог (спеціаліст, який слідкує за штучним кровообігом при відключенні серця), середній персонал. Але поки що не маємо свого першого асистента серцево-судинного хірурга, який у певний момент міг би його замінити.

Щоб підготувати такого фахівця, треба як мінімум п’ять років. Оскільки в Полтаві не існує навчальної бази, то наш співробітник, як кажуть, набиває руку в Києві, бере участь в операціях, які проводять столичні фахівці у нас. Тому ми вирішили пришвидшити процес і запросити до себе вже досвідченого першого асистента серцево-судинного хірурга з інституту Амосова. Вже є відповідні домовленості.
  

— А чи надаєте ви допомогу хворим, які мають не такі складні кардіологічні проблеми?
    

— Звісно, ми займаємося терапевтичним лікуванням, у центрі є три палатні відділення з диференційованими напрямами кардіологічних захворювань. Загалом диспансерно-поліклінічне відділення стало приймати більше пацієнтів, оскільки його пропускні спроможності зросли.
    

До речі, на Полтавщині давно вже впроваджено дистанційну діагностику, так звану телемедицину. На базі нашого закладу розташована центральна станція відеозв’язку, і наші фахівці в режимі 24/7 консультують пацієнтів з кардіологічними проблемами, а також лікарів первинної чи вторинної ланки.

Це дозволяє своєчасно почати лікування хворого й визначити маршрут його госпіталізації. Нині в кожному медзакладі області можна зробити електрокардіограму й скористатися обладнанням для дистанційної діагностики.
   

— На базі обласної лікарні імені М. В. Скліфосовського останнім часом проведено дві трансплантації серця. Чи є можливості у вашого центру розвиватися в цьому напрямі?
    

— Трансплантація серця в Україні все ще не поставлена на потік і лишається, швидше, репутаційною операцією. Система ще напрацьовується. Лідером тут є Інститут серця на чолі з Борисом Тодуровим. І то він провів не більше 30-35 операцій. Набагато менше трансплантацій зроблено в інститутах імені Шалімова та імені Амосова. І річ не в її складності, а в тому, що вона дуже залежна від донора.
    

Донор серцевого м’яза — ключовий момент цієї історії. Це людина, в якої констатована смерть мозку або після якоїсь травми, або після тяжкого невиліковного інсульту (крововиливу в мозок). Такі хворі перебувають у відділеннях нейрохірургії. У Полтаві таке відділення є в обласній лікарні.

Якщо медицина виявляється безсилою, тоді до потенційного донора направляється бригада фахівців з Інституту серця (від його імені діє наша бригада) з відповідною апаратурою і з підібраним за багатьма параметрами реципієнтом.

Наступного дня після трансплантації хворого доставляють для реабілітації до Києва, в Інститут серця, де є напрацьована методика ранньої стаціонарної реабілітації. Сподіваємося, незабаром такі операції проводитимемо й у нашому центрі.

Хронічні стреси призводять 
до зростання серцево-судинних захворювань
   

— Повномасштабна війна додала вам пацієнтів?
    

— Так. Кількість хворих із серцево-судинними діагнозами однозначно збільшилася. І цьому є пояснення. Основною причиною є хронічний стрес, у якому перебувають українці. Окрім того, гіпертонія «помолодшала». Нині серед гіпертоніків — люди віком 25-30 років.

І це також наслідок хронічного стресу та втоми. Окрім того, в області зросла кількість населення за рахунок внутрішньо переміщених осіб, серед яких багато людей похилого віку з цілими букетами кардіологічних проблем. Лише за шість місяців цього року ми пролікували 2 тисячі 221 людину, а до кінця року ця цифра, думаю, буде вдвічі більшою.
   

— На базі центру проходить також і реабілітація хворих?
    

— Відповідно до сформованої спроможної мережі медичних закладів області кардіоваскулярний центр визначений як надкластерний. Тобто це багатопрофільний лікарняний заклад, у якого наявні ресурси та технології, орієнтовані на забезпечення медичного обслуговування у найскладніших та/або рідкісних випадках захворювань населення всього госпітального округу.

Ми маємо договори з НСЗУ за багатьма пакетами медичних гарантій в амбулаторних і стаціонарних умовах. Нещодавно впровадили кардіореспіраторну та нейрореабілітації на всіх етапах відновлення. Хочемо зайнятися реабілітацією опорно-рухового апарату, в чому сьогодні є велика потреба.