За 30 км від росії: чим цікаві вистави Сумського театру імені Щепкіна та двічі переміщеного Луганського

На початку нинішнього жовтня другого повномасштабного року загалом понад 9-літньої російсько-української війни два театри — Сумський національний академічний театр імені Михайла Щепкіна та Луганський український театр, який із 2014 року змушений був виїхати з тимчасово окупованих територій двічі, — показували свої вистави у Львові в межах фестивалю «Золотий лев». Із 24 по 27 жовтня гастролюють у Києві.
    

Разом, бо понад рік колективи сусідствують під одним дахом у Сумах. Це за нинішніх часів теж дуже неспокійне розміщення — за 30 км від кордону країни-агресорки. Загалом Сумська область має найдовший кордон — протяжністю 564 км — з росією, яка після 24 лютого минулого року відкрито зброєю намагається знищити Україну.
    

На великій сцені столичного Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка 26 жовтня відбудеться показ вистави сумчан «Тригрошова опера» за легендарною п’єсою Бертольда Брехта та Курта Вайля у постановці заслуженого артиста України Максима Булгакова — головного режисера Театру імені Михайла Щепкіна. Цією прем’єрою 30 вересня відкривали 91-й театральний сезон.

    «Коли почнеться війна,
    Ваші брати, можливо, настільки зміняться,
    Що не можна буде пізнати їхніх облич.
    Але ви мусите лишатись собою.
    Вони підуть на війну, не
    Як на бійню, але
    Як на серйозну роботу. Всі
    Їх забудуть.
    Але ви мусите нічого не забувати.
    Спирт литиметься вам у горло,
    Як усім іншим.
    Але ви мусите лишатися тверезим».
    

Так звучить Бертольт Брехт у перекладі Сергія Жадана. Хоча у постановці звучить варіант від Миколи Ліпісівіцького.
    

Німецький драматург Бертольт Брехт написав «Тригрошову оперу» в 1928 році, хоча її популярність не збавляє обертів. Музику до п’єси створив композитор Курт Вайль.

За сюжетом, головний герой Меккіс — неофіційний хазяїн лондонського району Сохо, бандит, який одружується з юною красунею Поллі, батько якої, Джонатан, очолює місцеву жебрацьку спільноту.

Тож між новоспеченими родичами виникає конфлікт. Тесть навіть дає хабар поліцейському Брауну, щоб засадити зятя за ґрати. Тим часом Поллі стає найголовнішою в бандитській спільноті...
    

Навіть коли на сцені герої веселяться чи метушаться, за цим проглядають такі вади людей, спільнот та влади, як ницість, корупція, проституція, продажність поліцейських. Тобто твір є соціально-політичною сатирою.
    

Водночас на прикладі вікторіанської Англії режисер моделює ситуацію, де поствоєнне суспільство, оговтавшись від років війни, продовжує жити звичним життям (яке в декого не змінювалося й у воєнний період), розповідають у театрі.

Соціум не готовий прийняти вчорашніх захисників, які пройшли війну та повернулися з травмованими і тілом, і душею. А це намагання суспільства відсторонитися від учорашніх воїнів, замість того, щоб допомогти, — призводить до формування паралельного світу, в якому життя не є найважливішою цінністю. Хоча дуже оманливою є теорія, що смерть — швидше, дарунок долі, аніж покарання.
    

Тож вистава перетворюється певним чином на застереження. Якщо кожен так і не усвідомить, що це війна всіх, то прірва поглиблюватиметься.
    

«Тригрошова опера» Сумського національного театру імені Михайла Щепкіна — друга офіційна постановка в Україні за роки Незалежності. Фінансування проєкту здійснюється з фонду Projektfonds Ukraine 2023, міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. Права на постановку належать Suhrkamp Verlag.
    

Наступного дня, 27 жовтня, вдень (бо ж канікули) у Колонній залі Національної філармонії України в межах проєкту #Філармоніянескорених відбудеться показ музично-мультимедійного дійства сумчан «Карнавал тварин».

У постановці режисера Микити Полякова Le carnaval des animaux перетворюється на дивовижне шоу для всієї родини, що поєднує в собі класичну музику, яскраву акторську гру, цікаві історії про звірів та візуальну естетику мультиплікації.

Дійство складається з 14 музичних номерів, кожен з яких зображує окрему тварину: її рухи, характер та настрій. Склад невеликого оркестру доволі простий, утім включає такі оригінальні інструменти, як ксилофон та скляна гармоніка. Два фортепіано то виступають як концертно-віртуозні, то скромно акомпанують. Серед солюючих — дві скрипки, віолончель, флейта, кларнет і — несподівано — контрабас.
    

Микита Поляков, диригент і режисер вистави, коментує: «Тут є гумор, який і для більш дорослого, і для зовсім малого. Трохи іронічна, легенька, весела штука. Каміль Сен-Санс був дуже серйозний композитор, але одного разу він вирішив написати таку цікаву, смішну історію, де зобразив голоси тварин інструментами».
    

Вимушено переміщені луганчани представляють свої вистави в Києві на камерній сцені Національного театру імені Івана Франка.

Нагадаємо: у 2014 році театральному колективу довелося через початок російсько-української війни переїхати з Луганська до Сіверськодонецька. У 2022-му, після повномасштабного наступу росіян на територію України, театр було переміщено з тимчасово окупованого Сіверськодонецька до міста Суми.
    

Сюрреалістичний абсурд на одну дію «Іх там нєт» за п’єсою української драматургині Алекс Вуд показуватимуть 24 жовтня. Режисер — Максим Булгаков, який представив і сценографію та пластичне рішення вистави.

Наступного дня на київській сцені — трагікомедія сучасності так само на одну дію «Хто Я?» за п’єсою Маріуса фон Маєнбурга «Бридкий» у перекладі Наталки Сняданко. Постановка режисера Станіслава Садаклієва.
    

Кожен такий показ — прояв творчої сили, яка важлива у часи війни.