«Говоріть! Ми вас бачимо!» У громадах Полтавщини впроваджують послугу перекладу жестової мови по відеозв’язку

Польща, Німеччина, Швейцарія, Франція, Ісландія, Велика Британія, Шотландія... Наталія Московець зі своїми колегами-перекладачами на відеозв’язку з Європою 24/7.

Вона — одна з небагатьох фахівців в Україні, які володіють зворотним перекладом жестовою мовою. Одразу пояснює: одна справа — розуміти жестову мову, коли людина користується нею у спокійній обстановці, а зовсім інша — у стані стресу.

Сьогодні, коли широкомасштабне вторгнення росії зірвало з насиджених місць мільйони українців, саме ті, хто не чує, зіткнулися за кордоном з найбільшими викликами. Де, у кого їм шукати допомоги?

Наталія — керівниця полтавської громадської організації «Перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю «Міст». І саме до неї першої звернулися українські біженці з порушенням слуху, які опинилися в Польщі.

— У таборах біженців надавали послуги перекладачів жестової мови, однак українці її не розуміли, — розповідає жінка. — Адже це тільки на перший погляд здається, що жестова мова інтернаціональна, а насправді в кожного народу вона має багато нюансів. На жаль, деякий час у біженців з порушенням слуху єдиним органом сприйняття залишались очі.

Та вже з квітня минулого року ситуація почала виправлятися. Польська фірма Migam.pl (надавач цілодобових послуг перекладу жестовою мовою) та Міжнародний комітет порятунку (IRC) (інформаційний портал, який діє у 15 країнах світу й допомагає переміщеним особам знайти доступ до найважливіших послуг) зі США, об’єднавшись, почали допомагати в комунікації людям з порушенням слуху.

За місяць до цієї допомоги на пропозицію Наталії Московець долучився також полтавський «Міст». Сама ж вона стала представницею Migam.pl в Україні.

— У численних громадських місцях — медичних та навчальних закладах, соціальних установах, банках, митницях, магазинах, музеях, ресторанах тощо — компанія Migam.pl має тисячі обладнаних точок доступу до перекладачів жестової мови, які працюють у різних куточках світу, — пояснює Наталія Московець.

— Наведу звичайний побутовий приклад. Заходить покупець із порушеннями слуху до крамниці купити чайник. Підключається через інтернет до перекладача жестової мови, який надає посилання для відеозв’язку, і далі той разом з продавцем у режимі онлайн підбирають необхідну річ із бажаним для такої людини набором характеристик. Розумієте різницю? Особа з порушенням слуху не писатиме про свою потребу на листочку, не показуватиме на пальцях, що вона хоче, як це буває в нас. Доступність для людей з інвалідністю у Європі, й у Польщі зокрема, — вона скрізь. До речі, якщо раптом хтось із цієї категорії людей у сусідній нам країні поскаржиться владі, що він незадоволений рівнем обслуговування в магазині, наприклад, то магазину випишуть штраф у розмірі 50 тисяч злотих (це майже пів мільйона гривень на наші гроші).

У складі української групи перекладачів жестової мови працюють одинадцять осіб: троє з України й дев’ятеро з Польщі, які давно там мешкають. Це значно полегшує процес комунікації наших біженців з порушенням слуху.

Найчастіше вони звертаються, щоб отримати послугу з автозаправок, медичних та банківських установ. Причому, якщо не мають сучасного смартфона чи не вміють ним користуватися достат­ньою мірою, — підключитися до Migam.pl чи будь-якого іншого надавача цієї послуги в їхніх інтересах можуть особи, які перебувають поруч.

Розмова не повинна перевищувати 30 хвилин. Якщо час збіг, можна продовжити спілкування, підключившись заново. Відеодзвінок для клієнтів безплатний — його оплачує для Migam.pl Міжнародний комітет порятунку.

Оцінивши можливості такої послуги, Наталія Московець стала ініціатором впровадження цього світового досвіду на Полтавщині. Її ідею підтримали голова обласної ради Олександр Біленький та депутатка Полтавської міськради, голова громадської організації «Нова Полтава» Юлія Городчаніна.

Відтак міська та обласна ради звернулися до Migam.pl й Міжнародного комітету порятунку з проханням забезпечити безплатний доступ до послуги під час дії воєнного стану.

Водночас був проведений моніторинг потреб у наданні таких послуг у громадах. Виявилося, що найбільше людей з порушеннями слуху (в їх числі чимало внутрішньо переміщених) мешкають у Миргородській, Полтавській, Решетилівській та Опішнянській громадах.

І вже з вересня в них почали встановлювати точки доступу до перекладачів жестової мови. Наразі таких точок уже понад пів сотні. Вартість підключення однієї — близько 15 тисяч гривень, і майже 2,5 тисячі становить абонентська плата щомісяця. Ці витрати взяла на себе польська сторона.

— На практиці це виглядає так: громада визначає, в якій організації точки доступу актуальні, — говорить Наталія Московець. — Це насамперед міські, селищні ради, органи соцзахисту, поліція, інклюзивно-ресурсні центри тощо. Тобто ті організації, до яких найчастіше звертаються люди з порушенням слуху.

Інформація про встановлення таких точок доступу з активним посиланням на Migam.pl розміщується на сайті кожної організації, а якщо у якоїсь із них немає власного порталу — то на сайті органу місцевого самоврядування.

Представники Migam.pl разом з ГО «Перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю «Міст» уже провели презентації та тренінги для організацій в обласному центрі та трьох громадах області.

Наталія Московець наголошує, що відеозв’язок захищений. Тобто перекладач жестової мови не має права запитувати ім’я та прізвище людини, якій потрібна допомога.

Нововведення допоможе підвищити рівень доступності та якості послуг для людей з порушеннями слуху, а також створить можливості для їхньої активної участі в житті громад, виявити внутрішньо переміщених осіб з порушеннями слуху, які не зареєстровані за новим місцем мешкання й не отримують соціальних допомог.

— Нещодавно мені вже телефонували на месенджер із відео з Національного музею-заповідника гончарства в Опішні, — розповідає Наталія Московець. — У них на екскурсії якраз була група відвідувачів з порушеннями слуху.­ А загалом за добу ми з колегами отримуємо, буває, до пів сотні й більше дзвінків, дуже часто серед ночі. Адже наші клієнти — це не тільки отримувачі соціальних послуг, хворі, покупці, а й свідки злочинів, а то й злочинці. В останніх випадках з нами зв’язуються правоохоронці.