Порада щодо медіаосвіти: відвідати тренінг із медіаграмотності!

Тренінг на тему «Дезінформація як зброя: що протиставимо?

Інформаційна безпека в час війни», який відбувся в Сумах, зібрав різних людей.

Більшу частку становили медійники, а ще — викладачі, студенти та інші зацікавлені в ніби широко обговорюваній сьогодні, але досі непростій темі.

Оскільки ж тренери віддали цього разу перевагу практичному компоненту, спілкування вийшло жвавим і, як зазначили у відгуках учасники, корисним.

Програма була традиційною для останніх місяців роботи медіатренерів ІДПО: медіаманіпуляції та дезінформація зокрема; особливості надання та сприйняття інформації в час війни; ризики, які несуть соц­мережі... Трохи більше часу цього разу відвели місінформації (mis-information) — несвідомим помилкам і поданню неточних або перекручених фактів.

— Ми запропонували обговорити, чи насправді невинними є нібито «прості» помилки, недодуманості та непрофесійності в медіа, — говорить тренерка ІДПО, доцентка кафедри журналістики та філології СумДУ Алла Федорина.

— Адже їх нібито неумисність усе одно може призвести до дезінформування або втрати довіри до тих чи інших джерел. Особливо якщо ці джерела — офіс президента або медіа, занесені до «білого списку». Коли вони «дозволяють», то чого ж чекати від інших? І розмова про «неумисність» тут зайва: ніхто не заважає підвищувати свій професійний рівень, дотримуватися журналістських стандартів чи хоча б просто бути грамотним. Не говорю вже про відповідальність, яка в час війни ніяк не може зменшуватися. Усе це — теж до медіаосвіти.

Як завжди, інтерес аудиторії викликала тема публікацій у соцмережах і такому популярному нині Telegram. Приклади, наведені тренером Олексієм Гвоздиком, медіаекспетом Сумського пресклубу, жваво обговорювалися. Наводили приклади й самі учасники, пропонуючи шляхи перевірки недоброчесних матеріалів.

Вправа, яку запропонували ще на початку тренінгу, — фіксувати впродовж навчання ознаки дезінформації та методи протидії їй, аби врешті створити рекомендації для інших, — закінчилася власне складанням у групах таких порад. Були вони змістовні й детальні.

Анастасія Шимаріна, PR-фахівець, визначила найкращу рекомендацію: «Не поширювати інформацію, в якій ви не експерт». Одна з груп рефреном до кількох пунктів «інструкції» додавала: «І пройти тренінг із медіаграмотності».

Ірина Мельник, головний спеціаліст управління освіти і науки Сумської міської ради, теж зазначила у підсумкових відгуках, що рекомендуватиме такий тренінг своїм колегам.

Тренерка ІДПО Алла Федорина (в центрі): «Ніхто не заважає
дотримуватися  журналістських  стандартів чи хоча б просто бути грамотним».

Які ж теми хвилюють сьогодні активну аудиторію? Про це написали учасники у своїх відгуках. Журналіста з Конотопа Ігоря Рекуна цікавить роль і діяльність експертів чи псевдоекспертів.

Студентку Анну Шпурік турбують правила та методи особистої інформгігієни в соцмережах. Валерія Норик, яка навчається у Вроцлаві й уже працює на одному з польських сайтів, а на тренінг прийшла, скориставшись канікулами, хоче більше знати про діпфейки та небезпеку застосування мови ворожнечі.

Тобто говорити є про що і є з ким, головне — продовжувати навчання, так актуальне сьогодні.

(Матеріал з сайту https://idpo.org.ua.)