Знання мови відкриває двері: як у німецькому університеті українці здобувають освіту

У зв’язку з війною, яку 24 лютого розпочала росія проти України, багато українців були вимушені виїхати за кордон, рятуючи свої життя та життя своїх близьких і дітей.

Багато країн відчинили для нас свої двері й надали притулок. Так, Німеччина допомагає українцям не тільки з житлом, а й із пошуком роботи, вивченням мови та місцем навчання, а також надає соціальну допомогу.

Почесний професор
Папа Римський Бенедикт XVI

Один із провідних вищих навчальних закладів Німеччини Регенсбурзький університет надає можливість українцям вивчити мову до найвищого рівня С1.

А після цього вступати на бакалавра або магістра за обраною спеціальністю.

Uni Regensburg був заснований у 1962 році. Його найвідоміший викладач — Папа Римський Бенедикт XVI — працював у ньому як професор до 1977 року і досі залишається його почесним викладачем.

Зараз студенти мають можливість навчатися на 12 факультетах, зокрема вивчати гуманітарні науки та медицину.

Університет активно співпрацює зі Східнобаварським технічним університетом (OTH Regensburg), куди можна вступити на 8 технічних факультетів. Разом із цим закладом Uni Regensburg утворює велике студентське містечко, де місцеві студенти та іноземці разом навчаються й активно проводять час поза заняттями.

Центр мови та комунікації

Для всіх студентів Uni Regensburg, OTH, співробітників університету та запрошених студентів при Регенсбурзькому університеті працює центр мови та комунікації.

Саме тут є курс під назвою «Німецька мова як іноземна», куди університет набрав та спрямував українців, котрі бажають розпочати в Німеччині свій освітній шлях.

Університет веде студентів-українців від початкового рівня А1 до кінцевого С1. Знання мови на цьому рівні відкриває двері до вступу на спеціальність у німецький вищий навчальний заклад.

Вивчення мови для українців безоплатне — за них їхнє навчання фінансує спеціальна освітня програма. Єдиний внесок, який зараз має зробити український студент, — це семестрова оплата студентського квитка, який працює як проїзний, а також купити підручники.

Дізнаються українці про таку можливість від університету, як правило, через знайомих німців. Так сталося зі студентом курсу, 19-річним українцем Платоном. Власники будинку, в якому він тимчасово проживає, запропонували йому вступити до німецького університету й дали контакти професора, який своєю чергою розповів про процедуру вступу та скерував хлопця спочатку на курси німецької мови.

Зараз Платон склав іспит та отримав рівень В2, а після завершення наступного рівня — С1 — хлопець хоче вступати на бакалаврський ступінь освіти.

«Перш ніж вступити в університет повноцінно на спеціальність, я маю пройти один рік навчання у спеціальній установі, яка прирівнює українську середню освіту до німецької, — так званий Abitur. Теоретично, з зимового семестру цього року я можу розпочати навчання в Регенсбурзькому технічному університеті (ОТН) на інженерії, проте я хочу вступати на BWL («Економіка підприємства»).
У мене є інші варіанти університетів, окрім ОТН, — наприклад, я розглядав вищі навчальні заклади в Мангаймі, Гайдельберзі та Тюбінгені. Куди точно вступатиму — ще не знаю, адже, на жаль, комунікації часто не вистачає», — розповів Платон.

Втім хлопець не втрачає час і наразі, паралельно з вивченням мови, працює перекладачем з української мови на німецьку у волонтерській установі. Рівень німецької мови, який отримав у центрі мови та комунікації в Регенсбурзькому університеті, він оцінює достатнім для комфортного проживання в Німеччині.

Проте вдосконалив би свої знання з граматики: «Дуже сподобався темп навчання, бо за короткий проміжок часу ми змогли опанувати мову з нуля, що допомагає нам зараз у нашому повсякденному житті. Наш курс А1 розпочався в травні 2022 року, а С1 ми маємо завершити вже наприкінці січня 2024 р.».

Як було у Харкові?

Платон зазначає, що насправді Німеччина — дуже повільна країна, і саме це відрізняє німецьку систему освіти від української. Хлопець рік навчався в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті на спеціальності «Транспортні технології», але через вимушений переїзд у Німеччину йому довелося покинути українську альма-матер. Втім тепер він може порівняти німецький університет з українським.

«У Харкові в мене не було так багато запитань щодо навчання, — наша система освіти набагато легша та й рідна, я розумію, що й кому від мене треба. Проте все одно щотижня ми мали зустріч із нашою кураторкою, де ми могли розповісти про всі проблеми, поставити запитання та отримати на них відповіді. Окрім цього, ми мали персональний номер кураторки та могли звернутися з будь-яким питанням у будь-який час.

У Німеччині система комунікації побудована через листування електронною та фізичною поштами, і дуже часто не через персональні електронні адреси, а через адреси установи або конкретного відділу.

Дуже відчутний повільний темп німецької системи освіти. В українському університеті можна розв’язати проблеми набагато швидше, за дуже короткий термін.

А в німецькому навчальному закладі треба чекати відповіді дуже довго, адже за кожне питання відповідальні різні спеціалісти: хтось у відпустці, хтось захворів, у когось велике навантаження або короткий робочий день...

Проте що дуже відрізняє німецькі університети від українських — це відсутність будь-якого рівня корупції. Тут не приймають жодних хабарів, німці стосовно цього дуже прискіпливі», — зазначає Платон.

Спільні активності
з німецькими студентами

Комунікація з німецьким студентством, за словами хлопця, радує. Студенти-німці залучають студентів-українців до спільних активностей для того, аби підтримати морально: «Наприклад, нас запрошували на баварсько-український вечір, де збиралися німці та українці. Ми приносили українські страви, вони — баварські; ми вмикали українську музику, вони — баварську. Також ми разом влітку ходили на пікнік, узимку — на різдвяний ярмарок.

Також самі українські студенти неодноразово збиралися у студентському будинку на території університетського містечка та проводили вечорниці: одного разу тематика була — «Українські традиції», іншого разу — святкували Новий рік».

Ганна поєднує навчання з материнством.
Фото Ксенії ЛЯПІНОЇ.

Центр мови та комунікації при Регенсбурзькому університеті приймає в лави запрошених студентів з України не лише тих, хто планує вступати на бакалавра чи магістра. Не завжди причиною, чому українці звертаються до місцевого університету, є бажання подальшого вступу.

Цікава ситуація у 34-річної Ганни: жінка вирішила йти на курси саме від Uni Regensburg через те, що це зручно поєднувати з материнством.

«Я маю трьох дітей: старші донька та син — уже шкільного віку, а для молодшої доньки я шукала ясла. Моя знайома, яка допомогла мені облаштуватися в Німеччині, навчалася в Регенсбурзькому університеті.

Коли вчилася, народжувала дітей, тому знала про таку можливість, як ясла від університету. Туди віддають своїх дітей винятково студенти та викладачі. Жінка була дуже задоволена, хоча це було ще 20 років тому.

Для мене було важливо мати час, аби вивчати німецьку. Тому я обрала університет, аби віддати доньку в ясла та проходити там мовний курс. Така можливість дуже полегшує життя студентам та викладачам, які мають дітей.

По-перше, це зручно, бо корпуси близько розташовані, а по-друге, загалом те, що є така можливість, — це супер, адже ти можеш не призупиняти своє навчання: дітей беруть у ясла з 9 місяців до 3 років», — розповіла Ганна.

Прагнення до найкращих знань

За словами жінки, деколи виникають труднощі: наприклад, коли розклад курсу не сходився з робочими годинами садочка. Проте самі ясла та методика комунікації німецьких вихователів з дітьми Ганні дуже подобається.

Вона вважає, що їй пощастило і з першим учителем німецької мови, який буквально закохав жінку в німецьку.

«Найперше, на що звертаєш увагу, — це викладач. Нашим учителем був бразилець Джоао. З перших уроків рівня А1 було дуже динамічно, цікаво. Гадаю, також через те, що в нас дуже схожий менталітет. До того ж він іноземець, як і ми, і також проходив шлях міграції, тому розуміє наші проблеми. Навчання йшло легко. Плюс мені сподобалась наша група — хоча люди й різного віку та різних професій, однак усі дуже цікаві. Я одразу змогла знайти нових друзів».

Ганна розпочала вивчення німецької мови з травня — так само, як і Платон. Та, на відміну від хлопця, жінка каже, що для неї така інтенсивна програма вивчення іноземної мови некомфортна.

«Не сподобався занадто швидкий темп: заняття в нас проходять щодня, крім вихідних, по 3-4 години. Тривалість курсу одного рівня — лише 2,5-3 місяці. Мені здається, що це замало для того, аби вивчити цілий рівень. Втім мені легко дається граматика. Вважаю, що німецька мова дуже логічна. Проте не вистачає мовної практики — я замало спілкуюся з носіями».

За фахом Ганна — юристка. Вона закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «право». У Німеччині жінка, на жаль, за своєю спеціалізацією працювати не зможе — для цього довелось би наново проходити навчання з першого бакалаврського курсу, адже українська та німецька юриспруденції значно різняться.

Регенсбурзький університет.
Фото: br.de.

«Зараз я проходжу курс В2, далі складатиму іспит і поки не знаю, що на мене чекає. У будь-якому разі я планую навчатися до січня — хочу вступити на С1. Мені здається, що з найвищим рівнем знань більше можливостей знайти кращу та високооплачувану роботу. Після цього, ймовірно, піду на Ausbildung — це коли ви освоюєте нову спеціальність на підприємстві (тобто навчання плюс стажування). Мої плани — подати заявку в міську адміністрацію на посаду адміністративного працівника або працівника з організації міських свят», — поділилася Ганна.

Але, незважаючи на те, що жінка не має в планах вступати до вищого навчального закладу освіти, вона зробила висновки щодо німецької системи освіти за час проходження курсу від Регенсбурзького університету та спілкування з німецькими викладачами й студентами:

«Загалом мені подобається освітня система в Німеччині, оскільки студент сам обирає кількість годин, яку він хоче мати за семестр, а також кількість предметів. Це вже залежить від планів та можливостей студента, чи він хоче завершувати навчання за 4, чи за 6 років. Тобто є свобода вибору в навантаженні.

Дуже багато наукової діяльності, студенти проводять чимало часу в бібліотеці (а вона вражає навіть своїм зовнішнім виглядом!). Дуже багато практики — після кожного семестру. Це підвищує шанси студентам знайти хорошу роботу. В українському університеті особисто моя практика була, на жаль, номінальною. Німецькі студенти більш свідомо навчаються та розуміють, для чого вони це роблять. А у нас, на мою думку, університет сприймається як етап, який ми обов’язково маємо пройти».

Система освіти гнучка та дуже індивідуальна

За німецькими законами, після здобуття іноземним студентом рівня С1 він має скласти іспит DSH як мінімум на рівень 2, а вже після цього має право подати заявку на здобуття спеціальності з зимового чи літнього семестру. Німецька система освіти гнучка та дуже індивідуальна.

Тому як для студентів-німців, так і для студентів-іноземців працюють офіси з консультантами, які допоможуть студенту обрати правильний освітній шлях, і необов’язково саме в тому університеті, до якого студент звернувся.

Якщо маєте завершену вищу освіту в Україні, можете перекласти свій диплом та знайти хорошу роботу. Проте є винятки для деяких професій (викладач, вихователь, юрист, медик тощо).

До того ж у Німеччині наявність диплома про вищу освіту не є обов’язковою умовою і не завжди впливає на рівень заробітної плати — є багато інших альтернатив навчання, окрім університетів (наприклад фахові школи, Ausbildung абощо).

Українці безмежно вдячні Німеччині за те, що надає можливість не тільки жити та працювати, а й розвиватися, отримувати професію та європейський диплом.

Ксенія ЛЯПІНА
Регенсбург, Німеччина