ПРИКОЛИ про священників та «Інстаграм»
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Професор на іспиті каже студенту:
— Так, хлопче, щось ви слабувато! Ви на лекції мої ходили?
— Звичайно, професоре!
— Щось не пригадую, де ви сиділи.
— Скраю за колоною.
— Треба ж, така вузька колона, а ви вже дев’ятий, хто за нею помістився.
* * *
— Як ви думаєте, що намалював художник на цій картині: схід або захiд сонця?
— Упевнений, що захiд.
— Чому?
— Я добре знаю цього художника, він ніколи не прокидається до обіду.
* * *
Приходить чоловік з роботи i посміхається. Сідають вечеряти, а він смiється. Дружина запитує:
— Ти чого такий задоволений?
— З роботи звільнили.
— Що ж тут веселого?
— Мене звільнили, а інших посадили.
* * *
Я завжди був упевнений, що тією мовою, якою пишуть лікарі, машиністи приміських поїздів оголошують зупинки.
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Два бажання на ранок: щоб кава була гарячою, а вороги – холодними. >>
— Наталко, а скільки у вашому житті було романів?
— Лише один. >>
— І що ти так довго в тій ванній робила?
— Що... Міняла зимову гуму на літню. >>
— Алло, ТЦК? Ви можете терміново забрати мене в армію?
— Так, звичайно. А де ви перебуваєте? >>
— Галю, це наше перше свіданіє! Я за все плачу! Куди тебе повести? >>