«В одну річку двічі не ввійдеш». Чому відновлення Каховського водосховища у попередніх розмірах недоцільне

Слова, винесені в заголовок статті, належать давньогрецькому філософу Геракліту і таким чином висловлюють думку авторів: відновлення Каховського водосховища у попередніх розмірах недоцільне.

Перш за все варто зазначити, що будівництво гідроелектростанції на рівнинних річках із затопленням колосальних територій — це один із варіантів екоциду.

Такі явища можуть відбуватися лише у країнах, де земля нічого не коштує і її бездумно можна затоплювати водами водосховищ озерного типу, що і було притаманне Радянському Союзу.

Яскравим прикладом цього може слугувати Каховське водосховище. Його загальна площа становила 2 тис. 155 квадратних кілометрів. Переважно це дуже родючі землі. Візьмімо хоча б Кінські плавні.

Це найбільш розширена частина заплави між Дніпром і протокою Кінською, і її невипадково називали годувальницею півдня нашої держави.

Виникає і ще низка проблем, пов’язаних з побудовою Каховської ГЕС. Створене водосховище — це штучний резервуар, де були колосальні втрати води на випаровування. Нагадаємо, що на окремих ділянках ширина водосховища перевищувала 20 кілометрів.

Утворювалися хвилі висотою до 2 метрів, що є небезпечним для річкового транспорту, при цьому йшло інтенсивне руйнування берегів. Результатом було неодноразове перенесення частини сіл, що прилягали до створеного водосховища.

До цього необхідно додати, що мілководні ділянки водосховища добре прогріваються сонцем і сприяють масовому розвитку ціанобактерій, більш відомих як синьо-зелені водорості.

Всі ці проблеми можна вирішити шляхом будівництва дамб на понижених берегах водосховища. Наскільки відомо авторам статті, наприкінці 60-х років минулого століття інститут «Укрдіпроводгосп» розробив схему реконструкції водосховищ Дніпровського каскаду. Пропонували і економічно обґрунтовували доцільність спуску деякої частини води з кількох водосховищ і проведення обвалування їхніх берегів.

До речі, після виконання таких робіт з’явилась би можливість багаторічних і детальних археологічних досліджень звільнених від води територій.

«УМ» неодноразово зверталась до теми руйнування Каховської ГЕС, але ці публікації не були написані фаховими гідрологами.

Автори мають гідрологічну освіту, яку отримали в різні роки у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Тож вони мають право висловити свою думку щодо будівництва на місці зруйнованої греблі менш високої, яка б забезпечила необхідні глибини у пониззі Дніпра для судноплавства, а також для вирішення проблем водопостачання прибережних міст — Нікополя, Марганця, Покрова та інших. Також водосховище річкового типу забезпечить потреби сільського господарства.

Значно нижча гребля не спричинить затоплення тисяч квадратних кілометрів низинних земель, які за  необхідності можна буде відгородити від водосховища дамбами.

Тож поспішно прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2023 року №730 «Про реалізацію експериментального проєкту «Будівництво Каховського гідровузла на ­р. Дніпро. Відбудова після руйнування Каховської ГЕС та забезпечення сталої роботи Дніпровської ГЕС у період відбудови» і затверджений нею відповідний порядок потребує, з погляду авторів, суттєвого доопрацювання, з урахуванням насамперед думки фахівців, які мають передбачити цілорічне транспортне використання нижньої течії Дніпра.

Конкретні параметри майбутньої греблі і потужності зменшеної ГЕС мають визначити гідроенергетики, але їхні «апетити» повинні бути суттєво обмежені.

Стосовно дна колишнього Каховського водосховища, то воно не перетвориться на пустелю, як про це поспішно заявили деякі некомпетентні «знавці».

За свідченням академіка НАН України, біолога Якова Дідуха, який проводив дослідження за місяць після спуску Каховського водосховища, на дні з’явилися паростки окремих рослин.

Осінні вітри нанесуть мільйони насінин із навколишніх степів, і навесні наступного року зелений килим вкриє дно колишнього водосховища. До речі, залишки первинних комплексів збереглися вздовж берегової смуги й на островах.

Тож після цього можна буде розпочати грамотну рекультивацію вивільнених земель.

Олександр КОСОВЕЦЬ, почесний працівник гідрометеослужби України, член Ученої ради Українського географічного товариства, Микола ПАДУН, кандидат географічних наук за спеціальністю «Гідрологія суші»